Ухвала суду № 101482045, 29.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15954/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання – Луцак В.Я..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Резуненко Олександра Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі №308/15954/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними, зобов`язання відновлення залишку коштів та стягнення моральної шкоди,-

встановив:

26 листопада 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у якому просить:

-визначити дії AT «Приватбанк» щодо проведення фінансових операцій по оплаті товарів в Інтернеті в сумі 44 249,14 грн. без згоди власника коштів - незаконними;

-зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 44 249,14 грн. станом на 12 год. 30хв. 27.07.2021 року;

-стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн..

Крім того, разом із позовом представником позивача адвокатом Резуненко О.А. подано заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов шляхом заборони Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» здійснювати нарахування відсотків за користування коштами кредитного ліміту з особистого рахунку ОСОБА_1 , за картковим рахунком № НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 подано позов до суду про захист прав споживачів. У даній справі оскаржуються незаконні дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо проведенням фінансових операцій по оплаті товарів в Інтернеті в сумі 44 249,14 грн. без згоди власника коштів, незважаючи на встановлення встановлено ліміту Інтернет-оплат у розмірі 3000 грн. на день. Кошти, які перебували на рахунку, являлись кредитними, у зв`язку з чим банком наразі здійснюється нарахування відсотків за їх користування. За таких обставин представник позивача вказує на необхідність забезпечити даний позов.

У відповідності до положень частини 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Статтею 12 ЦПК України передбачено принцип змагальності сторін, згідно якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому, ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 44 249,14 грн. станом на 12 год. 30хв. 27.07.2021 року, посилається на те, що проведення фінансових операцій по оплаті товарів в Інтернеті в сумі 44 249,14 грн. були здійснені без згоди власника та оскільки кошти, які перебувають на рахунку є кредитними банком наразі здійснюється нарахування відсотків за їх користування.

Суд бере до уваги наступні висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) «Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства».

У постанові від 17 лютого 2021 року справа № 711/11121/18 провадження № 61-12703св20 Верховний Суд зазначив, що результат аналізу статей 12, 89 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що у разі виникнення спору між сторонами суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку відсотків, пені, штрафних санкцій тощо та здійснити оцінку доказів, на яких такі дії ґрунтуються. Вимога про зобов`язання скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції за кредитним договором є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача.

У разі задоволення позовних вимог в частині відновлення коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 44 249,14 грн. станом на 12 год. 30хв. 27.07.2021 року у банку будуть відсутні підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 та нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, заявником не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони АТ КБ «Приватбанк» здійснювати нарахування відсотків за користування коштами кредитного ліміту з особистого рахунку ОСОБА_1 , за картковим рахунком № НОМЕР_1 може мати наслідком істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Саме лише посилання в заяві на те, що банком здійснюється нарахування відсотків за користування кредитними коштами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Крім цього, позивачем до позовної заяви та заяви про забезпечення позову не долучено жодних доказів на підтвердження того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить позивачу. У долученій до позовної заяви виписці не повністю зазначено номер карткового рахунку. Також позивачем не надано доказів, що наразі банком здійснюється нарахування відсотків за користування коштами.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.149-150, 153, 154,Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Резуненка Олександра Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі №308/15954/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними, зобов`язання відновлення залишку коштів та стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило