Ухвала суду № 101481716, 24.11.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №279/3166/19

1-в/705/419/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

представника установи виконання покарання Бондара А.І. (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

прокурора Тарасенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», погоджене з головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації Черкаської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щастя Жовтневого району Луганської області, громадянина України, не одруженого, з професійно-технічною освітою, такого, що до арешту був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 , засудженого вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2019 року за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» (далі – ДУ «СВК № 92») за погодженням з головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.12.2019 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.06.2018 і остаточно для відбування визначено покарання за сукупністю вироків у виді 8 років 4 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахується з 17.02.2017. Зараховано ОСОБА_1 час попереднього ув`язнення з 17.02.2017 по 12.09.2018 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі. Початок строку відбування покарання – 17.02.2017. Кінець строку відбування покарання – 22.11.2023.

ОСОБА_1 відбув 3/4 строку покарання. Під час утримання в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» м. Чернігів характеризувався посередньо. Режим утримання не порушував, не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Заохочень не мав, до суспільно-корисної праці не залучався. За час перебування в ДУ «Коростенська ВК-71» характеризувався негативно, 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення погашене у встановленому законом порядку, до праці не залучався, заохочень не мав. З 13.03.2020 відбуває покарання в ДУ «СВК № 92» та характеризується позитивно. Допустив порушення встановленого порядку відбування покарання, за що 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи, стягнення погашено у встановленому законом порядку. Працевлаштований на виробництві установи за спеціальністю каменотес, до своїх обов`язків відноситься сумлінно, старанно з розумною ініціативою, за що 3 рази заохочувався правами начальника установи. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, робить належні висновки. Бере активну участь у суспільно-корисному житті відділення та установи в цілому. За характером ввічливий, тактовний. Підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Провину у скоєному злочині визнає повністю, розкаюється.

Представник адміністрації установи виконання покарань Бондар А.І. у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор Тарасенко О.В. у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що ОСОБА_1 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України (закінчений замах на умисне вбивство людини), ч. 1 ст. 263, а також ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України. За час відбування покарання з 17.02.2017 в ДУ «Коростенська ВК-71» характеризувався негативно, вчинив 1 порушення, яке відноситься до категорії злісних (зберігання мобільного телефону), до суспільно-корисної праці не залучався, заохочень не мав. З 13.03.2020 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», характеризується позитивно. Частково відшкодував процесуальні витрати в сумі 1485 грн, 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення в ДІЗО за зберігання на робочому місці 10 л спиртовмісної рідини (браги). Згідно з характеристикою від 17.06.2021 характеризувався негативно, до праці не залучався, заохочень не мав. За весь період відбування покарання має лише 3 заохочення (02.04.2021, 03.07.2021 та 01.10.2021). Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання та рідкий прояв старанності (1 заохочення за 2 роки), а також те, що усі 3 заохочення засудженим отримані в період настання пільги та в цей же період він став працювати та позитивно характеризуватись (рішенням комісії установи від 18.02.2021 засудженому відмовлено в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, оскільки ОСОБА_1 не став на шлях виправлення), існують обґрунтовані сумніви, що ОСОБА_1 виправився та не буде скоювати нових злочинів після звільнення з установи виконання покарання. Засуджений ОСОБА_1 неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі. Йому відомі вимоги та практика ініціювання адміністрацією установи виконання покарання, а також застосування судами умовно-дострокового звільнення від покарання, що дає йому змогу до них пристосуватись на короткий термін та отримати пільгу без виправлення. В зв`язку з цим застосування до засудженого пільги, передбаченої ст. 81 КК України, повинно бути справедливим, тобто відповідати особі засудженого та його поведінці під час відбування покарання. Вказане можливо лише через з`ясування сутності засудженого, а не лише зовнішніх ознак його поведінки, маски засудженого, яку він демонструє. Саме тому відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Це дає змогу визначити наявність у засудженого глибоких переконань у необхідності змін свого життя. Несправедливе застосування до засудженого ст. 81 КК України є не тільки умовою для вчинення вказаним засудженим нових злочинів, а й демонструє іншим засудженим можливість звільнення без суворого дотримання вимог режиму та працюючи епізодично, тобто без докладання зусиль. Цим зводиться нанівець соціально-психологічна робота із засудженими та організація їх працевлаштування, на які держава витрачає значні ресурси. Тобто враховуючи особу засудженого, його поведінка в установі виконання покарань не свідчить про його виправлення та відсутність у нього мотивації на скоєння нових злочинів. А отримання ним заохочення напередодні вирішення судом питання про його умовно-дострокове звільнення слід розцінювати як звичайне пристосування з метою отримання поблажливості суду, а не щире каяття.

Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні просив суд клопотання задовольнити. Вказав, що працевлаштований, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Представник спостережної комісії, повідомлений про день, час та місце судового розгляду клопотання, у судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого та прокурора, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.

Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно-корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка – це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 50 КК України покарання має на меті виправлення засуджених та запобігання нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого – процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»: оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Крім того, відповідно до п. 2 вказаної Постанови умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

ОСОБА_1 вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2019 року визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, і йому із застосуванням ст. 71 КК України, відповідно до якої до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року, за яким його засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України, призначено покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк 8 років 4 місяці.

На думку суду, засуджений не довів зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню. Враховуючи особу засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, а саме те, що засуджений негативно характеризувався під час відбування покарання в ДУ «Коростенська ВК-71», негативну характеристику від 17.06.2021, яка міститься в матеріалах особової справи, складену на засудженого вже під час відбуття покарання в ДУ «Старобабанівська ВК-92», та відповідно до якої 18.02.2021 засудженому відмовлено комісією установи у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, оскільки він не став на шлях виправлення, відповідно до довідки про заохочення та стягнення від 17.06.2021 засуджений не мав жодних заохочень, а також те, що всі заохочення засудженим отримано в період настання пільги, та в цей же період він став позитивно характеризуватись, суд вважає, що наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 не став на шлях виправлення і перевиховання, а його поведінка з дотримання вимог режиму відбування покарання не є такою, що може на даний час бути підставою для умовно-дострокового звільнення.

З огляду на зазначене, посилання в судовому засіданні засудженого на те, що він виправився, з урахуванням положень ст. 81 КК України, не дають можливості дійти безумовного висновку, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду. У зв`язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання ДУ «СВК № 92» щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 81 КК України та ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим – протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання зупиняє її виконання.

Суддя О.І.Єщенко