Рішення № 101481300, 26.11.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1457/21

номер провадження 2-а/695/50/21

26 листопада 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю:

секретаря Біліченко Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Побиванця Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Золотоноша справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просить:

-поновити строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ГАА №110937 від 09.01.2021, винесеної дільничним офіцером поліції СП Золотоніського РВ ГУ НП в Черкаській області Ярошем Олександром Юрійовичем;

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАА №110937 від 09.01.2021, винесену дільничним офіцером поліції СП Золотоніського РВ ГУ НП в Черкаській області Ярошем Олександром Юрійовичем про накладення на позивача адміністративного штрафу у сумі 170 грн 00 коп за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

-закрити справу про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм КУпАП, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем інкримінованого йому порушення постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Ухвалою суду від 19.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачем подано відзив, в якому відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки з матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення стало виявлення посадовою особою підрозділу поліції у приміщенні магазину «Злагода» у м. Золотоноша позивача без засобів індивідуального захисту.

У подальшому ухвалою суду від 13.09.2021 постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

У судове засідання з розгляду справи, яке призначено на 26.11.2021 о 13 год 00 хв прибули позивач та представник позивача, які наполягали на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09.01.2021 дільничним офіцером поліції СП Золотоніського РВ ГУ НП в Черкаській області Ярошем Олександром Юрійовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення Серія ГАА №110937.

Згідно з вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн 00 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови позивач 09.01.2021 близько 12 години в м. Золотоноша по вул. Шевченка, 96 в магазині « Злагода » перебував без засобів індивідуального захисту, чим порушив пп.1 п. 2 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Положеннями статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

З 12 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641 та від 9 грудня 2020 року № 1236.

Зокрема, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату винесення оскаржуваної постанови) було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється, зокрема перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Законом України «Про внесення змін до КУпАП щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 6 листопада 2020 року, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною другою.

Відповідно до частини другої статті 44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція частини другої статті 44-3 КУпАП чітко визначає варіант поведінки суб`єкта цих правовідносин, відповідальність за порушення якого встановлена санкцією цієї статті. Суд при цьому зауважує, що підпункт 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату винесення оскаржуваної постанови) фактично дублює диспозицію частини другої статті 44-3 КУпАП, ця постанова є чинною та нескасованою, а тому її норми є обов`язковими для виконання всіма особами на території України.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно із статтею 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

За змістом пунктом 1 статі 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/855/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтями 72-79 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото-і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 №1026 (далі Інструкція) застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, зокрема, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

На виконання п. 2 розділу ІІ Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАА №110937 від 09.01.2021, винесеної дільничним офіцером поліції СП Золотоніського РВ ГУ НП в Черкаській області Ярошем Олександром Юрійовичем про накладення на позивача адміністративного штрафу у сумі 170 грн 00 коп за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, позивач 09.01.2021 близько 12 години в м. Золотоноша по вул. Шевченка, 96 в магазині « Злагода » перебував без засобів індивідуального захисту, чим порушив пп.1 п. 2 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно із частиною 2 статті 44-3 КУпАП.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження учиненого позивачем 09.01.2021 правопорушення, а саме перебування позивача 09.01.2021 близько 12 години в м. Золотоноша по вул. Шевченка, 96 в магазині « Злагода » без засобів індивідуального захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в статті 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Як зазначено у пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Ураховуючи, що єдиним доказом учинення позивачем 09.01.2021 адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, оскільки з урахуванням змісту цього доказу, відсутності відомостей про його походження, це викликає обґрунтований сумнів у тій версії події, яка викладена у оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем у порушення принципу всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 44-3 КУпАП

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З аналізу наведених норм, вбачається, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд може прийняти лише одне із рішень, передбачених ч.3 ст. 286 КАС України.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення шляхом скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ГАА №110937 від 09.01.2021, суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Крім того, ст. 289 КУпАП України визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною другою статті 291 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що аналіз норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Аналогічна правова норма закріплена також у частині другій статті 286 КАС України, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Із матеріалів справи вбачається та визнається позивачем у позові, що позивач отримав оскаржувану постанову 11.05.2021. З позовною заявою позивач звернувся до суду з даним позовом 19.05.2021.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для поновлення позивачу строку для звернення до суду.

Відповідно до частини 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач з даним позовом звернувся до суду у 2021 році. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на 2021 рік у розмірі 2270 гривень.

Таким чином, позивачу при зверненні до суду з даним позовом належало сплатити судовий збір у сумі 454 грн 00 коп. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом не сплачено судовий збір

Отже , у зв`язку із задоволення заявленого позову, суд доходить висновку про стягнення на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області суми неоплаченого судового збору в сумі 454 гривень.

Керуючись ст.,ст. 251, 245, 258 КУпАП, ст.,ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 241- 246, 250, 255, 268-ст.,ст. 272, 286, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Поновити строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 110937 від 09.01.2021 року, винесену дільничним офіцером поліції СП Золотоніського ВП ГУ НП в Черкаській області Ярошем Олександром Юрійовичем.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 110937 від 09.01.2021 року, винесену дільничним офіцером поліції СП Золотоніського ВП ГУ НП в Черкаській області Ярошем Олександром Юрійовичем про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 170.00 гривень за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та провадження у справі закрити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Середа Л.В.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2021 року.