Вирок № 101480178, 30.11.2021, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №615/1165/19 Провадження №1-кп/630/16/21

В И Р О К

Іменем України

30 листопада 2021 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Медведєвої Я.А.,

прокурора Ігнатової К.О.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Мінаєва Д.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Радченка Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12019220240000057 у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високопілля Валківського району Харківської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , студента 1-го курсу Вищої Школи внутрішньої безпеки в м. Лодзь (Польща) при ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управлінням персоналом», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

20 лютого 2019 року близько 20-40 год. ОСОБА_2 зупинився на автомобілі ВАЗ 2109 біля домоволодіння № 15, що розташоване за адресою: Харківська область, Валківський район, с Високопілля, вул. Кооперативна, поблизу якого в цей час перебували ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_2 вийшов з автомобілю та підійшов до ОСОБА_1 . Під час розмови з ОСОБА_1 , між останніми виникла словесна перепалка, в ході якої, на ґрунті неприязних відносин, у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 , в ході вітання взяв потерпілого правою рукою за його праву руку та наніс один прямий удар лобною частиною своєї голови в область лобної частини голови ОСОБА_1 . Від вказаного удару ОСОБА_1 зробив крок назад. Після чого, ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 підійшов до потерпілого та наніс ще один прямий удар лобною частиною своєї голови в область лобної частини голови потерпілого. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому лобної кістки із пошкодженням передньої стінки лобної пазухи, перелому кісток носа, синців в лобній ділянці, синців в навколоочній ділянці з обох боків. Синець та вдавлений перелом лобної кістки (з ушкодженням передньої стінки лобної пазухи) відноситься до середніх тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров`я, закритий перелом кісток носу та синців в навколоочних ділянках з обох боків відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненому злочині та обставини обвинувачення визнав повністю, щиро розкаявся і перепросив вибачення у потерпілого за вчинене, та надав суду такі пояснення. 20 лютого 2019 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_5 виїхав з дому в напрямку с. Високопілля. По дорозі він зустрів ще одного стового товариша на ім`я ОСОБА_6 , якому запропонував доїхати з ним до с. Високопілля. Приїхавши у селище, на вул. Кооперативній він побачив ОСОБА_1 з іншими хлопцями, які товаришували з ОСОБА_5 . Він, ОСОБА_2 , зупинив автомобіль, вийшов і почав з усіма вітатися. Коли він підійшов до ОСОБА_1 , той назвав його на прізвисько, яке є образливим. Далі, взявши ОСОБА_1 за руку він, ОСОБА_2 , зробив йому на зустріч один крок і вдарив головою потерпілому по голові. Від цього удару ОСОБА_1 відступив назад та намагався схопити його. Та коли ОСОБА_1 його схопив руками, він, ОСОБА_2 , завдав ще одного удару головою, після якого ОСОБА_1 впав на землю та сказав, що вже зрозумів, за що побитий. Підґрунтям виникнення неприязні до ОСОБА_1 в цій ситуації він, ОСОБА_2 , вважає поведінку потерпілого у минулому, коли той непристойно залицявся до його подруги та не реагував на прохання припинити такі дії. Про вчинене він, ОСОБА_2 , шкодує, бо не міг уявити, що завдасть такої шкоди потерпілому. Під час лікування він пропонував допомогу потерпілому та перерахував йому гроші на покриття витрат на лікування.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини обвинувачення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, визнавши недоцільним дослідження доказів по справі, які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 судом з`ясовано, що після отримання неповної середньої освіти він з 2015 року навчався у Харківському автодорожньому технікумі, де отримав освіту за спеціальністю «Паливно-мастильний інспектор», де характеризувався виключно позитивно. Після завершення навчання у технікумі ОСОБА_2 працевлаштувався 25 вересня 2019 року до селянського фермерського господарства «ВЕЛБ». Наразі ОСОБА_2 навчається у Вищій Школі внутрішньої безпеки в м. Лодзь (Польща) при ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управлінням персоналом», і за місцем навчання також характеризується позитивно як старанний і дисциплінований студент, який не порушує дисципліну. ОСОБА_2 проживає в повноцінній сім`ї і за місцем проживання характеризується сусідами з позитивного боку, на обліку у лікарів-нарколога і -психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання для ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання для ОСОБА_2 , суд не вбачає.

Суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесений до категорії нетяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують покарання, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, а також із принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів, призначає обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії.

Під час підготовчого провадження судом було отримано від Краснокутського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області досудову доповідь про обвинуваченого ОСОБА_2 . Так, з дослідженої судом доповіді з`ясовано, що ОСОБА_2 під час підготовки досудової доповіді поводив себе спокійно та був налаштований на співпрацю. ОСОБА_2 проживає в задовільних побутових умовах з батьками, старшою сестрою та племінницею, в сім`ї користується повагою та має сильну підтримку з боку своєї родини. До вчиненого ним правопорушення ставиться негативно, усвідомлює протиправність своїх дій та їх наслідки і свою вину ні на кого не перекладає. За висновком органу пробації рівень ризику вчинення повторного ОСОБА_2 кримінального правопорушення визначений як середній. Але обвинувачений за своїм характером та способом життя може виправитися без позбавлення або обмеження волі на певний строк та він не становить високої небезпеки для суспільства.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності і ним дана усвідомлена критична оцінка свого вчинку та зроблені належні висновки на майбутнє, і він щиро вибачився перед потерпілим, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання та його звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Від імені потерпілого ОСОБА_1 його представником Колесником О.О. був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 130000,00 грн. та відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5086,30 грн.

В обґрунтування позову представник потерпілого вказував, що після побиття обвинуваченим потерпілий ОСОБА_1 вимушений був звернутися до Краснокутської центральної районної лікарні, з якої його невідкладно доправили до Харківської обласної клінічної лікарні для стаціонарного лікування, яке тривало з 21 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року. Потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому лобної кістки із пошкодженням передньої стінки лобної пазухи, перелому кісток носа, синців в лобній ділянці, що призвело до утворення вм`ятини на обличчі та змін у зовнішньому вигляді обличчя. Спричинену моральну шкоду потерпілий оцінює у 130000,00 грн. Така сума обумовлена душевними стражданнями, викликаними фактом нападу, побиття та знівечення обличчя внаслідок завданих тілесних ушкоджень. До того ж моральні страждання були зумовлені порушенням у потерпілого нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та потребу приховувати від сторонніх людей понівечене обличчя; вм`ятина на лобі є предметом насмішок з боку знайомих та викликає негативні емоції у осіб протилежного полу, що впливає на відносини з ними; постійним головним болем, запамороченнями, втратою здатності відчувати запахи, що впливає на можливість ведення потерпілим звичного способу життя. Певний дискомфорт та незручності для потерпілого викликає потреба у проходження додаткового лікування у зв`язку з погіршення стану здоров`я після отриманих ушкоджень голови. Представник потерпілого також вказав, що ОСОБА_1 були понесені витрати на придбання ліків та лікарських засобів під час лікування та оплату діагностичних процедур в загальному розмірі 5086,30 грн.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та його представник Мінаєв Д.С. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В своїй промові представник потерпілого посилався на обставини, викладені у цивільному позові. Будь-яких змін до предмету чи підстав позову до початку розгляду цивільного позову по суті потерпілим чи його представником не подано.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Радченко Б.Є. цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 визнали в тій частині наявного у обвинуваченого обов`язку компенсувати спричинену потерпілому матеріальну і моральну шкоду, а тим більше, що обвинувачений раніше вже сплатив потерпілому більше семи тисяч гривень. Але загалом обставини, викладені у цивільному позові, на думку захисника, не підтверджені належним доказами щодо витрат на лікування та розміру моральної шкоди.

Відповідаючи на запитання захисника, потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що отримав від обвинуваченого грошовий переказ на суму 7200,00 грн., але не може пригадати коли саме, бо це було вже давно. Потерпілий також не зміг ствердно відповісти, чи вважає він сплачені гроші як компенсації матеріальної чи моральної шкоди.

Вислухавши пояснення учасників провадження, проаналізувавши матеріали справи, подані на обґрунтування вимог у цивільному позові, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілим до позову додані касові фіскальні чеки на придбання лікарських препаратів та приладдя, необхідних для проходження стаціонарного лікування в медичних закладах з 21 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року та з 21 серпня 2019 року по 29 серпня 2019 року, що зафіксовано медичними виписками. Загальна сума чеків складає 5086,30 грн. Але з цієї суми слід вирахувати вартість іграшки авто-спорт 26,00 грн., внесену до чеку від 05 березня 2019 року, та благодійного внеску 500,00 грн., відображеного в чеку від 21 лютого 2019 року. Тому на користь потерпілого підлягає стягненню з обвинуваченого матеріальні збитки в розмірі 4557,15 грн.

Але враховуючи ту обставину, що потерпілий підтвердив отримання ним від обвинуваченого грошових коштів в сумі 7200,00 грн., суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення матеріальних збитків, бо вважає, що такі збитки вже фактично відшкодовані.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї стати.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник наголошували на тому, що заподіяна моральна шкода полягає у порушенні нормального ритму життя і душевних стражданнях через ушкодження здоров`я та виниклі наслідки - неможливість вести активне громадське життя; порушенні стосунків з оточуючими людьми через ушкодження обличчя і душевних стражданнях від насмішок. Але належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин на час подання позову потерпілим та його представником під час розгляду справи не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, через що він зазнав порушення нормального способу життя. Завдані ушкодження викликали для потерпілого необхідність проходження лікування в умовах стаціонару, що тривало двічі протягом 2019 року. Це підтверджується виписками медичних закладів № 4.1007 від 01 березня 2019 року та № 270/02 від 29 серпня 2019 року про проходження стаціонарного лікування та його завершення з позитивною динамікою.

З урахуванням глибини та тривалості страждань потерпілого, викликаних фізичним болем внаслідок завданих травм, що не могли швидко минути, пережитим стресом, викликаним страхом перед неминущими наслідками від ушкоджень голови, а також порушення звичного способу життя, відновлення якого залежить від відновлення стану здоров`я, суд стягує з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн., бо саме таку суму суд вважає доказаною з огляду на досліджені в межах розгляд позову докази, та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд також стягує з обвинуваченого на користь потерпілого витрати по оплаті судового збору в сумі 900,00 грн.

Під час досудового розслідування до ОСОБА_2 був застосований в період з 14 травня 2019 року і до 13 серпня 2019 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В подальшому запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Але такі витрати фактично відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (два) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 60000,00 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 900,00 грн.

В задоволенні іншої частини вимог цивільного позову - відмовити.

Речовий доказ - фотозображення ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року, залишити в матеріалах кримінального провадження для подальшого зберігання.

Речові докази - медичні картки, рентгенівські знімки та CD-R диски, які були вилучені під час досудового розслідування, повернути володільцям: КПН Краснокутської районної ради «Краснокутська центральна районна лікарня» та КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня».

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяО. О. Малихін