Ухвала суду № 101479588, 30.11.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 641/8085/21

провадження № 2-з/624/21/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. № 90184 від 05.04.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором №383650 від 14.02.2018 у розмірі 58082 грн та витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 800 грн таким, що не підлягає виконанню; зобов`язати повернути приватного виконавця Амельченкоа В.П. грошові кошти у сумі 6084,02 грн з заблокованого карткового рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , які були сплачені на його рахунок обліку депозитних сум 04.06.2021; стягнути на користь позивача всі витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Також цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано: 1) приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіну Я.В. надати до суду завірені копії документів та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис №90184 від 05.04.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором № 383650 від 14.02.2018 у розмірі 58082 грн та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 800 грн; 2) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченка В.П. надати до суду завірені копії матеріалів виконавчого провадження №ВП 65367047 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. документи та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис №90184 від 05.04.2021.

26 листопада 2021 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів у даній справі. Згідно з поданою заявою позивач зазначає, що для повного та всебічного розгляду справи про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є необхідним витребувати від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. документи та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис №90184 від 05.04.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором № 383650 від 14.02.2018 у розмірі 58082 грн та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 800 грн та від приватного виконавця Амельченка В.П. матеріали виконавчого провадження №ВП 65367047 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. документи та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис №90184 від 05.04.2021.

Учасники розгляду заяви у судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд заяви про забезпеченя доказів без її участі, заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України неявки учасників розгляду заяви не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.

Так, згідно ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Статтею 117 ЦПК України, визначені вимоги до заяви про забезпечення доказів.

Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.

Така позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року у справі №3д/9901/2/19 при вирішенні питання про забезпечення доказів.

Із змісту заяви про забезпечення доказів вбачається, що заявник фактично не обґрунтувала існування реальної загрози знищення чи втрати доказів, що унеможливить їх отримання в майбутньому.

За положеннями ЦПК України що слід відрізняти такі процесуальні дії як: забезпечення та витребування доказів (ч. 4 ст. 84 ЦПК України).

Для вирішення питання про забезпечення доказів слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази.

Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

З огляду на наведене та з урахуванням наданих до заяви документів суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що заявлені для забезпечення докази можуть бути втрачені, а відтак відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення доказів в порядку ч.1 ст. 116 ЦПК України.

Крім того суд зазначає, що в ухвалі про відкриття провадження у справі судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, яке є індентичним до клопотання про забезпечення доказів.

Керуючись ст.ст.116-118, 258, 260, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів про забезпечення доказів – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислення з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Харківського апеляційного суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Т.В. Крапівка