Рішення № 101479094, 16.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 362/5003/19

Провадження № 2/638/1471/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Подус Г.С.,

за участю секретаря судових засідань – Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

встановив:

Представник позивача – В.А. Драченко, який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Кредитної спілки «Істок», код ЄДРПОУ 26364449 р/р № НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346 заборгованість за Договором про споживчий кредит №ДКХ-2217 від 25.10.2018 року у розмірі заборгованості 49 645, 89 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10842, 28 грн., заборгованості за платою у розмірі 15 816, 56 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 0, 09 грн., 100 % річних, згідно з ст. 625 ЦК та п.4.7.

3 кредитного договору у розмірі 14 680, 67 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1306, 29 грн., штраф у розмірі 7000 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.10.2018 року між Кредитною Спілкою «Істок» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір ДКХ-2217, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 12 000 грн та зобов`язався його повернути в повному обсязі та у терміни, встановлені Кредитним договором з терміном дії договору 12 календарних місяців, до 25.10.2019 року, зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі 0,001% річних. Плата за надання кредиту становить 18,74 грн. щоденно. Позивач належним чином виконав зобов`язання, передбачені умовами Договору. У зв`язку з порушенням умов Кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту згідно з графіком, 15.04.2019 року відповідачу було надіслано лист-попередження про наявність заборгованості та з вимогою погашення заборгованості по кредитному Договору, однак у добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена. 27.12.2018 року сторонами договору внесено до нього зміни шляхом укладення додаткового договору №1 до Кредитного договору, згідно якого плата становить 74, 96 грн. Крім того, зазначає, що умовами договору встановлено, що у разі порушення позичальником виконання зобов`язань зі сплати платежів за Договором, повернення суми боргу відбувається з урахуванням встановленого індексу інфляції та 100% річних від простроченої суми за весь час прострочення сплати зобов`язань за Договором.

На підставі викладеного позивач просить стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Кредитної спілки «Істок», код ЄДРПОУ 26364449 р/р № НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346 заборгованість за Договором про споживчий кредит №ДКХ-2217 від 25.10.2018 року у розмірі заборгованості 49 645, 89 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10842, 28 грн., заборгованості за платою у розмірі 15 816, 56 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 0, 09 грн., 100 % річних, згідно з ст. 625 ЦК та п.4.7.3 кредитного договору у розмірі 14 680, 67 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1306, 29 грн., штраф у розмірі 7000 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн., на підтвердження чого надає суду відповідні розрахунки.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву представника позивача – Альохіна О.О., який діє на підставі довіреності від 20.11.2019 року №285/с про розгляд справи без його участі, якою він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час слухання справи, у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини свого не прибуття, не скористався правом на подання відзиву, що з урахуванням заяви позивача, є підставою для заочного розгляду справи у порядку, встановленому ст. 280 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Судом встановлено, що 25.10.2018 року між Кредитною Спілкою «Істок» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір ДКХ-2217, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 12 000 грн та зобов`язався його повернути в повному обсязі та у терміни, встановлені Кредитним договором з терміном дії договору 12 календарних місяців, до 25.10.2019 року, зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі 0,001% річних

Спілкою виконані взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ДКХ-2217 від 25.10.2018 року щодо видачі кредиту.

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.3.2 Договору відсоткова ставка за користування кредитом становить 0,001% річних. Відповідно до п.2.5 Договору плата за надання кредиту становить 40,66 грн. щоденно.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати платежі, що складаються з нарахованої плати та частини кредиту, вказані в Графіку повернення кредиту та сплати зобов`язань, що наведено у додатку до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п.4.3 Кредитного договору платежі проводяться позичальником згідно з Графіком у повному обсязі шляхом внесення готівкою в касу або на зазначений у договорі рахунок.

Відповідно до п.6.2.2 кредитного договору, у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або відсотків більш як на один календарний місяць, кредитор набуває права вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту та нарахованих плати та відсотків згідно умов Договору до дня повного виконання зобов`язань за Договором; вимагати відшкодування збитків, завданих кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.

Також судом встановлено, що 27.12.2018 року сторонами договору внесено до нього зміни шляхом укладення додаткового договору №1 до Кредитного договору, згідно якого плата становить 74, 96 грн. Крім того, зазначає, що умовами договору встановлено, що у разі порушення позичальником виконання зобов`язань зі сплати платежів за Договором, повернення суми боргу відбувається з урахуванням встановленого індексу інфляції та 100% річних від простроченої суми за весь час прострочення сплати зобов`язань за Договором

Пунктом 4.7 Договору передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. за порушення сплати кожного платежу, згідно Графіку платежів.

Крім того, відповідно до п.4.7 Кредитного договору у разі порушення позичальником виконання зобов`язань зі сплати платежів за Договором, повернення позичальником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 100% річних від простроченої суми за весь час прострочення сплати зобов`язань за Договором, згідно ст.625 ЦК України.

Внаслідок невиконання відповідачем та ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором станом на 15.07.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 49 645, 89 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10842, 28 грн., заборгованості за платою у розмірі 15 816, 56 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 0, 09 грн., 100 % річних, згідно з ст. 625 ЦК та п.4.7.3 кредитного договору у розмірі 14 680, 67 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1306, 29 грн., штраф у розмірі 7000 грн.

З матеріалів позову вбачається, що 15.04.2019 року відповідачу було надіслано лист-попередження про наявність заборгованості та з вимогою погашення заборгованості по кредитному Договору, однак у добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена (вих.№122)

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором. Крім того, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений строк.

При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з долученим до матеріалів позовної заяви розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №ДКХ-2217 від 25.10.2018 року ОСОБА_2 останнім погашено 1 157 грн із загальної суми заборгованості.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону Українивід 22.11.1996 року №543/96-В «Про відповідальністьза несвоєчасневиконання грошовихзобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку Кредитній спілці «ІСТОК» повністю не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03.07.2019 року.

Банк до позовної заяви надав розрахунок заборгованості за договором.

Також встановлено з наданих позивачем доказів, що на момент укладання кредитного договору ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на військовій службі, зокрема був курсантом Харківського національного університету повітряних сил, має звання сержанта, дата закінчення контракту - 2022 рік.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

У постановах Верховного Суду, від 14 лютого 2018 року у справі № 131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18); від 25квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 521/9626/15-ц.

З урахуванням наведеного, стягненню на користь позивача підлягає лише заборгованість за тілом кредиту за вирахуванням сплачених на його погашення ОСОБА_1 сум, а саме: 12000, 00 грн. (отримана сума кредиту) - 1 157 грн (погашена сума згідно розрахунку позивача) = 10842, 28 грн., тобто загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача складає 10 842, 28 грн., оскільки позичальник ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому не підлягають стягненню з нього на користь позивача відсотки та плата за користування кредитом, а також штрафні санкції з моменту укладення кредитного договору, тобто з 25.10.2017 року до закінчення особливого періоду.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а тому ухвалює судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Істок» заборгованості за договором про споживчий кредит №ДКХ- 2217 від 25.10.2018 року в сумі 10842, 28 грн. та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625, 626, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.14 п.15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Кредитної спілки «Істок», код ЄДРПОУ 26364449 р/р № НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346 заборгованість за Договором про споживчий кредит №ДКХ-2217 від 25.10.2018 року у розмірі заборгованості за основною сумою кредиту, що складає 10842, 28 грн (десять тисяч вісімсот сорок дві гривні двадцять вісім копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 419 (чотирьохсот дев`ятнадцяти) гривень 50 (п`ятдесяти) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішеня виготовлено 26.11.2021 року.

Суддя