Рішення № 101477182, 30.11.2021, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1256/21

2/385/454/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2021 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Ханас М.М.,

з участю секретаря судового засідання Хмельовської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в місті Гайвороні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. в його інтересах звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ", в якій просить визнати виконавчий напис нотаріуса від 04 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 11106, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6946 грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просить стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати у цивільній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, оспорюваних виконавчий напис № 11106 від 04.03.2021 року є протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням чинного законодавства України та не підлягає виконанню. Вказує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову КМУ № 662 від 26.11.2017 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», зокрема в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приват Банк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року. Тобто на даний час редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 04.03.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Позиція відповідача.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.11.2021 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про врегулювання спору за участю судді.

17.11.2021 року до суду надійшло клопотання від відповідача про долучення витребуваних доказів.

22.11.2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді.

30.11.2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про долучення доказів.

Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.

Від представника відповідача ТОВ «Фінпром Маркет» до суду надійшла заява про визнання позовних вимог та зменшення судового збору. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., то вказав на їхню неспівмірність щодо заявленого позову та подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 025 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

07.10.2018 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1-20181007-55656.

04 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, видано виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 11106, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250121 ФК від 25.01.2021 року, якому у свою чергу ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 25/01/21 від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал» на підставі Договору факторингу № 28022019 від 28.02. 2019 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1-20181007-55656 від 7.10.2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться з 27.02.2019 року по 04.03.2021 року включно у розмірі: 2000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4896 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 6946 грн. 00 коп. (а.с.14).

16.06.2021 старшим державним виконавцем Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петровською Аллою Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 11106, виданого 04.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості у розмірі 6946 грн. 00 коп. (а.с.15).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно Розділу 2 глави 16 п.3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р., передбачено нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вищезазначеним Переліком документів.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у загальному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (пункт 286 Інструкції).

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Враховуючи вказане, для одержання виконавчого напису має бути додано оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. В обгрунтування даної постанови суд зазначив, що оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, на сьогоднішній день редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису виключно на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, незважаючи на вищевикладене, відповідачем не спростовано твердження позивача, що оскаржуваний виконавчий напис від 04.03.2021 року № 11106 було вчинено не на нотаріально посвідченому договорі та без засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, тобто з фактичним порушенням переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту ч.1 ст. 142 ЦПК України слідує, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 454 грн. Крім того, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 454 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору при поданні позову та 454 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. ст. 133, 137, ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн., що підтверджується копією Договору про надання професійної правничої допомоги від 29 червня 2021 року № б/н21 та Додатку № 1 до нього, меморіального ордеру № @2PL429990 від 27.11.2021 року на суму 5000 грн. та акту виконаних робіт, наданих адвокатом Калініним С.К. від 14.09.2021 року (а.с.20-24).

При цьому, задовольняючи частково клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000 грн., суд виходить з того, що відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із недоведеність такого розміру, яке суд вважає обгрунтованим, оскільки позивачем не доведено співмірність оплати послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціною позову та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотань про скасування таких від учасників справи до суду не надходило.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133,137,141, 229, 247, 263, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 04 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 11106, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 964 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ: 43311346) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору за звернення в суд з позовом в розмірі 454 гривень, судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 454 гривні та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень, а всього - 3 908 (три тисячі дев`ятсот вісім) гривень.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень, сплаченого ним при подачі позовної заяви згідно квитанції № 34 від 11.09.2021 року в АТ «Ощадбанк» отримувач ГУК у Кіровоградській області 21081300, код отримувача 37918230, р/р отримувача UA 768999980313141296000011515.

Заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Гайоронського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2021 року у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 65809331 від 16.06.2021 року, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 04.03.2021 року № 11106 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором в сумі 6 946 гривень продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя М. М. Ханас

Дата документу 30.11.2021