Рішення № 101476582, 24.11.2021, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1651/21

Номер провадження 2/350/550/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом АТ"Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки завдані збитки в порядку регресу у розмірі 9607,76 грн., а також судові витрати у розмірі 2270 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 квітня 2018 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № УА172136, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Seat», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

13 серпня 2018 року о 16:10 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Bmw», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області допустила зіткнення з транспортним засобом марки «Seat», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до Постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.09.2018 року по справі 352/1629/18, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відповідно винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі страхового акту АТ"Страхова компанія "Країна" здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 40195,71 гривень.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування, то на підставі ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників Наземних транспортних засобів» АТ «СК «Країна» було відшкодовано шкоду Страховою компанією відповідача у розмірі 30 587,95 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 9607,76 гривень, яка відповідачкою у добровільному порядку не відшкодована. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з відповідним позовом.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просила у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку із спливом позовної давності. Зазначила, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 13 серпня 2018 року, а позов заявлено більше ніж три роки з моменту дорожньо-транспортної пригоди.

23 листопада року представник АТ"Страхова компанія "Країна" подав на адресу суду відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді на відзив позивач покликається на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положеннях Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 257, 258,362,559,681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2021 року встановлено карантин на усій території України, який постановами Кабінету Міністрів України було продовжено. Зазначає, що позивачем було подано позов в період дії карантину, отже, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та до моменту закінчення такого карантину. Крім того, позивач вказує на те, що посилання відповідача на строк позовної давності свідчить про визнання позову.

У судове засідання представник позивача не прибув, однак у позовній заяві просив проводити судове засідання за відсутності представника, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

У судове засідання відповідачка не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія"не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає необхідне справу розглянути у відсутності сторін, у порядку, передбаченому ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 23 квітня 2018 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № УА172136, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Seat», державний номерний знак « НОМЕР_1 »

Відповідно до Постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.09.2018 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП( а.с.15).

На підставі страхового акту АТ"Страхова компанія "Країна" здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 40195,71 гривень, а Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" сплачено 30 587,95 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 9607,76 гривень.

На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Викладене свідчить про те, що різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати відповідачка ОСОБА_1 , з вини якої настав страховий випадок.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у справі № 756/2632/17 від 22 квітня 2020 року, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, за таких підстав.

Так, ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією ( пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Тому у разі суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі 521/16989/13-ц).

Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 13.08.2018 року, тому строк позовної давності закінчився 13.08.2021 року, а з позовом АТ"Страхова компанія "Країна" звернулося 28.09.2021.

Відповідачка заявила клопотання про застосування позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що позов подано в період карантину, тому строк позовної давності не минув.

У відповідності до п. 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивачем не наведено жодних підстав, які б свідчили про те, що введені обмеження у зв`язку з карантином перешкоджали зверненню представника страхової компанії до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд враховує, що позивач є юридичною особою і має у своєму штаті достатню кількість працівників для виконання відповідних процесуальних дій, а також процесуальним кодексом визначені можливості надсилання позову/процесуальних документів в електронному вигляді або поштою, а тому рішення про визнання причин (зазначених позивачем) поважними, без належних на те підстав, призведе до порушення принципу юридичної визначеності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення шкоди з підстав пропуску строку позовної давності, ураховуючи, що судом не встановлено поважних причин пропущення позовної давності протягом усього часу відведеного законом на подання відповідного позову спрямованого на захист порушеного права.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1-4, 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог АТ"Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :