Рішення № 101476149, 11.11.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1357/20

Номер провадження 2/341/179/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

ОСОБА_1 звернувся в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ПАТ КБ «Приват Банк» та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 жовтня 2018 року № 1504, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною про стягнення з нього в користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості в розмірі 218 855 грн. 84 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у Галицькому районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження з виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до укладеного 25 грудня 2007 року договору ПАТ КБ «Приват Банк» видано кредит в розмірі 30 000 грн. з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2027 року.

Банк скористався правом достроково вимагати повернення кредиту та нарахованих відсотків, відтак постановою Івано-Франківського апеляційного суду стягнуто з нього 97 339 грн. 74 коп.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З огляду на припинення права банку нараховувати, зокрема, відсотків оскаржуваний напис нотаріуса не ґрунтується на законі.

В судове засідання позивач, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи не з`явився.

Відповідачем скеровано відзив, яким відповідач позов заперечив. Заперечуючи позов покликається на те, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса виданий у порядку встановленому законом. Нотаріусом вірно кваліфіковано заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором безспірною.

В судове засідання відповідач, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, представника не скерував. Представником - адвокатом Істамовою І.В. скеровано клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений Кредитний договір № ІFL0GА0000000011 від 25 грудня 2007 року, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30 000 грн., зі сплатою щомісячних платежів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами.

В порядку забезпечення виконання зобов`язання, 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено Договір іпотеки. Предмет іпотеки - будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду від 7 травня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № ІFL0GA0000000011 від 25 грудня 2007 року в розмірі 97 339,74 грн, з яких: 25 487,57 грн - заборгованість за кредитом, 32 429,09 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 39 423,08 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване реалізацією права банку вимагати дострокового виконання зобов`язання.

03 жовтня 2018 року за № 1504 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І. М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості в розмірі 218 855 грн. 84 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок за адресою

АДРЕСА_1 .Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1 статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування передбачений Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачене Главою 14 Закону «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 88 Закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Стаття 89 Закону України «Про нотаріат» зазначає вимоги яким повинен відповідати виконавчий напис.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

«Право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.»

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) міститься висновок про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що у даному випадку, Банк не подав, відповідно нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що мало місце в даних договірних відносинах та встановлено рішенням суду.

Відтак, позов слід задовольнити.

Керуючись статями 12, 13, 81, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню

-задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 жовтня 2018 року № 1504, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості в розмірі 218 855 грн. 84 коп.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання якого за адресою: АДРЕСА_1

відповідач - АТ КБ «Приват Банк», місце знаходження за адресою: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570.

Повне рішення складено 22 листопада 2021 року.

Суддя Тарас ГАПОЛЯК