Ухвала суду № 101475662, 29.11.2021, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3296/18 Провадження № 6/0274/28/21

УХВАЛА

іменем України

29.11.2021 м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сороки Тетяни Леонідівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сорока Тетяна Леонідівна звернулася до суду з вказаним поданням, посилаючись на те, що у неї на виконанні знаходиться виконавче провадження №65020524 з виконання виконавчого листа № 274/3296/18, виданого 12.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Темпус" заборгованості в розмірі 1 113 912,33 грн.

В обґрунтування подання зазначає, що 02.04.2021 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №65020524.

Виконавцем було направлено на адресу проживання боржника рекомендованим листом №1330602621441 від 06.04.2021:

- постанову від 02.04.2021 про відкриття виконавчого провадження;

- постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.04.2021;

- постанову про стягнення виконавчого збору від 02.04.2021;

- постанову від 02.04.2021 про арешт майна боржника;

- виклик боржника до державного виконавця від 06.04.2021.

Відправлення вручено члену сім`ї боржника.

Рішення боржником не виконано.

Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що за боржником не зареєстроване рухоме та нерухоме майно, відкритих рахунків за ОСОБА_1 не виявлено, інформація щодо нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платника податку та сум утриманого податку в ДРФО відсутня. Боржник не працює, пенсію не отримує.

12.08.2021 під час виходу державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, його місцезнаходження їй не відоме, належного йому майна за вказаною адресою не виявлено.

На запит до Державної прикордонної служби України надійшло повідомлення, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України та має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Посилаючись на те, що рішення не виконано, боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, а також те, що до відділу виконавчої служби надійшла заява стягувача з проханням звернутися до суду з поданням про встановлення тимчасово обмеження у праві виїзду за межі України боржника, старший державний виконавець Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сорока Тетяна Леонідівна звернулася до суду .

У судове засідання державний виконавець не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали подання, вважає, що останнє не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у старшого державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сороки Тетяни Леонідівни на виконанні перебуває виконавче провадження №65020524 з виконання виконавчого листа № 274/3296/18, виданого 12.02.2021 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Темпус" заборгованості в розмірі 1 113 912,33 грн..

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві на виїзд з України ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до редакції ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Згідно зі статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного вище Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням інших органів, що підлягає примусовому виконанню - до виконання зобов`язань.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України.

Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Оскільки, відповідно до положень ст. 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Невиконання боржником самостійно зобов`язань упродовж строку, вказаного приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано не автоматично при непогашенні боргу, а за встановлення необхідності застосування такого заходу з урахуванням обставин справи при доведеності факту ухилення з боку боржника. Окрім того, обмеження повинно сприяти стягненню боргу, а не навпаки. Нарешті, усі обмеження прав громадян залишати свою країну повинні бути виправдані конкретними обставинами справи.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року в справі «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

На переконання суду, сам по собі розмір непогашеного боргу достеменно не свідчить про ухилення від виконання боржником обов`язків щодо його погашення, а тому суб`єктом подання не доведені обставини, які б давали суду можливість обмежити ОСОБА_1 у конституційних правах.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що зі змісту подання та доданих до нього доказів (вимога державного/приватного виконавця від 02.08.2021 №9), ОСОБА_1 викликався виконавцем лише один раз.

У даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи (насамперед, відсутність доказів наявності у боржника доходів або будь-якого майна/майнових прав на праві власності) та зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 таким, що ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сороки Тетяни Леонідівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя Т.Б.Большакова