Рішення № 101474768, 17.11.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/978/21

Провадження № 2/177/730/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 листопада 2021 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі

секретаря судового засідання Короновської Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою та просив суд визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 3708155 від 21.02.2021 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна».

В обґрунтування позову, зазначив, що 21 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір № 3708155 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач надав позивачу у строкове платне користування грошові кошти у сумі 15 000 грн. строком на 30 днів.

Процентна ставка, встановлена договором (пункти 1.5 та 1.5.1) є фіксованою й залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить 0,19 % в день (знижена процентна ставка) у разі повного погашення кредитної заборгованості або погашення боргу протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення строку кредитування, або 1,90% в день (стандартна процентна ставка), яка застосовується у разі невиконання умов для застосування зниженої процентної ставки.

Оскільки, надання коштів за вказаним кредитним договором, відповідає всім ознакам споживчого кредиту, а саме: відповідач є фінансовою установою, а позивач є фізичною особою, яка придбає продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (тобто споживачем); продукт що набувається, тобто кредит, який є предметом договору, відповідає ознакам продукту передбаченим Закону України «Про, захист прав споживачів» і використовується на придбання продукції ( споживчі цілі), то на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам закону із наступних підстав. По-перше, відповідачем було введено позивача в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Про таку відсоткову ставку позивач дізнався лише підписавши сам кредитний договір.

Позивачу було повідомлено значно меншу суму відсотків (800 грн. на місяць), через що він погодився на укладання зазначеного договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як йому запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. А на даний час відповідач вимагає від нього сплати відсотків у розмірі 8550.00 грн. на місяць.

По-друге, пунктом 7.4 укладеного між сторонами договору визначено: "У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф:

7.4.1. у розмірі 720,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та

7.4.2. у розмірі 165,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання".

В пункті 6 Прикінцевих та перехідних положень (розділ IV) ЗУ «Про споживче кредитування в редакції, яка діє з 18.03.2020 та станом на дату подання позову вказано:

"У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України (виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Отже, зміст підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 пункту 7.4 договору, яким встановлена відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту, суперечить діючим на дату укладення договору норм законодавства, оскільки не враховує встановлене законодавством звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань в період з 01.03.2020 до закінчення встановленого законодавством періоду карантину.

По-третє, зміст спірного кредитного договору суперечить актам цивільного законодавства виходячи з наступного: в порушення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»:

а) договір, не містить умови, які регулюють, внесення змін (доповнень) та розірвання договору, тому Договір в цілому суперечить п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»;

б) Розділ 5.2 щодо обов`язків відповідача, не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність Товариства за невиконання або неналежне виконання умов Договору, через що Договір в цілому, суперечить п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Позивач взагалі не отримав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію-кредит, що мала забезпечити можливість його свідомого і компетентного вибору.

Кредитний договір є договором приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України, оскільки складений в стандартній формі, повністю розробленій відповідачем. Всі умови Договору запропоновані відповідачем і є типовим договором для клієнтів. Однак, відповідач включив в Договір незаконні умови, які прямо порушують законодавство про захист прав споживачів та створюють дуже несприятливі умови для позичальника, переконавши при цьому споживача, що Договір складено правильно.

Дана обставина є доказом намагання ввести споживача в оману, тим більше, що споживачу не було надано всієї необхідної інформації про умови кредитування, яка має бути надана відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів. Відповідач свідомо спонукав споживача на укладання договору на несправедливих та незаконних умовах, які істотно порушують баланс договірних прав та обов`язків на користь відповідача.

Не маючи спеціальної юридичної освіти, або освіти в галузі кредитування позивач як позичальник не міг в повній мірі оцінити відповідність Договору вимогами законодавства, а також юридичні та фінансові ризики для себе.

Крім того, відповідно ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», права споживача, вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Зазначений кредитний договір, через значну кількість несправедливих умов по відношенню до позивача, як споживача, є в цілому несправедливим, зазначений Договір, в своїх умовах порушує принцип рівності сторін договору, на шкоду споживача.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, до початку розгляду справи надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглядати справу за відсутності представника відповідача, посилаючись на те, що позивач є клієнтом товариства з 22.10.2020, та укладав кредитний договір на тих же умовах, який виконав в повному обсязі, а тому був повідомлений про розміри відсоткової ставки за кредитом.

Крім того, перед укладенням Кредитного договору, товариство шляхом розміщення на власному Веб-сайті надало клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де серед іншого міститься інформації про тарифи, ціни та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання,розміщені Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення.

Так, перед подачею заявки на отримання кредиту, клієнт повинен ознайомитись з обов`язковою інформацією про товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з правилами, паспортом споживчого кредиту та відповідним примірним кредитним договором, що розміщені на Веб-сайті, у тому числі з інформацією, викладеною у цих правилах, при цьому, він повинен підтвердити, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, проставляючи відповідну відмітку в чек-боксі інформаційно-реєструючої електронної системи товариства, за допомогою якої здійснюється оформлення кредитів.

Що стосується, підвищення відсоткової ставки в період пандемії, представник відповідача вказує, що відсоткова ставка як була, так і залишається стандартною в розмірі 1,9 % в день, крім клієнтів, які приймали участь у програмі лояльності.

22.03.2021, позивачем ініційовано продовження строку користування кредитом до 21.04.2021, шляхом ініціювання платежу на користь товариства. Нарахування відсотків здійснювалося за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,9 % в день від суми кредиту.

Відсоткова ставка зі знижкою 90 % діяла лише протягом 30 днів користування кредитними коштами.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Як було встановлено судом, 21.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання споживчого кредиту №3708155 (а.с.8-14).

Відповідно до умов договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, небхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п.1.1 Договору).

На умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 15000 гривень. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Стандартна процентна ставка становить 1,90 %, застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п. 4.3. Договору

Відповідно до п. 1.5.1. Договору, знижена процентна ставка 0,19% в день та застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4 Договору, або протягом 3х календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач, як учасник лояльності отримає знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більш ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 Договору, беде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважать зміної процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється сама на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише, як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Якщо споживач є учасником програми лояльності - розмір зниженої процентної ставки зазначений в Договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в Договорі.

Якщо споживач не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт Договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача.

Відповідно до п. 1.7. (1.7.1, 1.7.2) орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 693,50 % річних; за зниженою ставкою 69,35 % річних.

Згідно п. 1.8 (1.8.1, 1.8.2) орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою: 23550,00 грн; за зниженою ставкою 15855,00 грн.

У наданому суду примірнику кредитного договору наявний підпис директора ТОВ «Авентус Україна». У реквізитах споживача ОСОБА_1 , зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М308613, 21.02.2021 року о 19 год. 38 хв. 51 сек. (а.с.14).

Даючи оцінку аргументам позивача, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом кредитного договору №3708155 від 21.02.2021 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до п. 9.8. Договору, вбачається, що підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що:

- перед укладанням цього Договору, йому була в чіткій та розумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту (а.с. 35-36) відповідно до ст.. 9 ЗУ «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;

- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що розміщена на Веб-сайті та затверджені наказом № 53-ОД від 16.01.2020, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися;

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідност.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Положеннями ст.12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.56-59), ТОВ «Авентус Україна» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування, що також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (а.с.60).

Договір між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, позивач. через Особистий кабінет на Веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «погоджуюсь», після чого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було надіслано позивачеві за допомогою засобів зв`язку на телефонний номер позивача одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду (а.с.50-51), який позивачем і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на Веб-сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відтак, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Відповідно до довідки № 1315 від 09.08.2021, на картковий рахунок позивача перераховані кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн (а.с.48).

Суд вважає, що позивач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи його одноразовим ідентифікатором.

Позивач не заперечував, отримання кредитних коштів на картковий рахунок.

У своєму позові позивач також посилається на те, що в пункті 6 Прикінцевих та перехідних положень (розділ IV) ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції, яка діє з 18.03.2020 та станом на дату подання позову вказано:

"У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України (виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Проте, проценти відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням вимог законодавства України, нараховуються, як плата за користування кредитом, а не як міра відповідальності позичальника, у товариства відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати таких процентів, оскільки ЗУ «Про споживче кредитування», звільняє позивача саме від відповідальності, а зазначені проценти були визначені сторонами як плату за користування кредитом а не санкцією за порушене зобов`язання.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 21.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3708155 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, що підтверджується довідкою про розрахунки за договором №3708155 про надання коштів у позику від 21.02.2021 року (а.с.49).

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доводи позивача про те, що при його укладенні не було дотримано вимог ч. 1 ст.203 ЦК України, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Натомість, судом було встановлено, що позивач, укладаючи спірний договір, діяв добровільно, розумів його зміст, тобто природу вчиненого правочину; був ознайомлений з наслідками вчинених дій, його волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі.

Будь-яких невідповідностей вимогам цивільного законодавства положення оспорюваного правочину не містять. Умови договору були визначені його сторонами, які реалізовували свої повноваження, регламентовані ст.627 ЦК України щодо свободи Договору.

За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Пунктом 7 частини третьої 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Враховуючи те, що судом не було встановлено будь-яких порушень під час укладення кредитного договору, суд вважає позовні вимоги щодо визнання нечесною підприємницькою практикою дій ТОВ «Авентус Україна» необґрунтованими.

Виходячи з вище викладеного, а також враховуючи те, що укладений між сторонами кредитний договір №3708155 від 21.02.2021 року не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, та спрямований на реальне настання правових наслідків, суд вважає, що відсутні передбачені ст.ст.203, 215 ЦК України підстави для визнання вказаного правочину недійсним, а тому приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 20, 203, 215 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Г.Г. Строгова