Рішення № 101474021, 08.11.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/93/21

Провадження № 2/209/459/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2021 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання батька дитини та стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що від шлюбу з відповідачем мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 26.10.2012 року шлюб було розірвано та з нього на користь відповідача на утримання сина було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 28 вересня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що син разом з відповідачем проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач 26.05.2020 року була знята з реєстрації з адреси: АДРЕСА_1 , тому враховуючи що відповідач не має зареєстрованого місця проживання, він звернувся до суду з метою визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Ухвалою від 04.02.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.02.2021 року було зобов`язано Службу у справах дітей Кам`янської міської ради обстежити умови проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактичним місцем проживання матері дитини - ОСОБА_2 за останньою відомою адресою проживання: АДРЕСА_1 та надати висновок щодо доцільності проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю та зобов`язано Службу у справах дітей Одеської міської ради обстежити умови проживання батька дитини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 та надати висновок щодо доцільності проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

12.03.2021 року відповідач надала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування відзиву зазначила, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем вона перебувала з 17.10.2009 року до 26.10.2012 року. З моменту створення сім`ї вони проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , іпотечний кредит за яку виплачували із спільних коштів подружжя. Зареєстрованими в квартирі є відповідач та син, вона була зареєстрованою в квартирі її батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира по АДРЕСА_2 була постійним місцем проживання їх сім`ї.Так як ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не виконував свої обов`язки по сплаті аліментів на утримання сина, 14.04.2020 року вона звернулась до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська із позовною заявою про стягнення пені за несплату аліментів. В травні 2020 року, коли ОСОБА_1 стало відомо про існування позовної заяви та відкриття провадження по цивільній справі, він приїхав із Одеси, де фактично мешкає, до м. Кам`янське та запропонував їй зареєструватись в квартирі по АДРЕСА_2 , де вона з сином постійно мешкала, пояснивши, що таким чином вони вирішать всі питання майнового характеру, як по розподілу майна подружжя, так і виплаті аліментної заборгованості. 26.05.2020 року, вона знялась з реєстраційного обліку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Повернувшись додому, потрапити у квартиру вже не змогла, оскільки відповідач змінив замки на вхідних дверях до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , де вона з сином постійно мешкали і не впустив її з сином в квартиру, погрожуючи фізичною розправою. У зв`язку з цим вона зверталась до Дніпровського відділення поліції, а потім подала до суду позов про вселення та встановлення житлового сервітуту. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою з вимогою зняти сина з реєстрації у спірній квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 23.07.2020 року відповідач звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , мотивуючи позов поганим станом здоров`я, зміни сімейного стану, народженням у нього дитини та відсутністю робити. У задоволенні позову було відмовлено, але зараз він оскаржується у Дніпровському апеляційному суді. Зазначає, що відсутність у неї реєстрації не є підставою для визначення місця проживання сина за адресою фактичного проживання позивача.

26.04.2021 року позивач подав відповідь на відзив, у якому просив позов задовольнити. На обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що у відзиві вказані факти, що не відповідають дійсності, оскільки позивач не має ніякого відношення до квартири, з питанням про поділ майна подружжя з 2012 року до теперішнього часу не зверталась. У 2018 року він поїхав до м. Одеси, сплачував аліменти на утримання сина та маючи добрі відносини з позивачем запропонував їй з сином проживати у його квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Коли дізнався про позов, то приїхав до м. Кам`янське, щоб поспілкуватись з відповідачем та з`ясував, що вона планує відібрати в нього квартиру. Не заперечує факту зміни замків у його квартирі. Наголошує, що у розмові з сином про переїзд до нього, син виявив захоплення та підтримав цю ідею, тому вважає, що син може проживати із ним та це жодним чином не порушить чиїсь права.

У судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача - ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов та просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради у судове засідання не з`явились, подали до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності з урахуванням висновку, в найкращих інтересах дитини.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради та Служба у справах дітей Одеської міської ради у судове засідання не з`явились, подали до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 30.09.2006 року по 26.10.2012 року. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), починаючи з 28.09.2012 року до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.10.2012 року (а.с. 10).

Позивач 27.11.2018 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , від якого мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та про народження (а.с. 16, 17).

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач приділяє достатню увагу та займається вихованням сина, про що свідчать характеристики КЗ «ДЮСШ №1» КМР, де малолітній ОСОБА_3 тренується у відділенні стрільби кульової з 01.10.2020 року (а.с.72, 73).

Згідно висновку служби у справах дітей Кам`янської міської ради № 8вих-20/305 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22.04.2021 року (а.с. 110) зазначено, що малолітній ОСОБА_3 висловив своє бажання проживати з матір`ю, заперечує проти виїзду на постійне місце проживання до батька у м. Одеса. Таким чином, визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 є недоцільним.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні.

Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а, перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність з а створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на рівність прав та обов`язків батьків по вихованню дитини, інтереси дитини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме те, що дитина тривалий час проживає з матір`ю, мати виховує та утримує сина належним чином, відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина, на засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчомукомітеті кам`янської міської ради малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловив своє бажання проживати з матір`ю, заперечує проти виїзду на постійне місце проживання до батька у м. Одеса, враховуючи вік дитини, а також приймаючи до уваги позицію органу опіки та піклування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові - судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 153, 155, 157, 159-161 СК України, ст.ст. 3, 12, 13, 76-82, 141, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 ), третя особа: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 23928331, місцезнаходження: 51925, м. Кам`янське, пр. Свободи, 2/1), Служба у справах дітей Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25427107, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д) про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Л. Шендрик