Ухвала суду № 101473830, 30.11.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3971/21

(1-кп/199/466/21)

УХВАЛА

30.11.2021 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Дяченко І.В.,

секретаря судового засідання – Тюменцевої М.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12021040000000319 від 19.04.2021 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

за участі: прокурора Пікуш В.Ю., потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Павленко О.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою на 60 днів. Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти продовження раніше обраного запобіжного заходу. Захисник Павленко О.Г. залишила розгляд цього клопотання прокурора на розсуд суду.

Суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти безпеки руху, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілої, за що законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Так, суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який має не зняту та непогашену в законному порядку судимість, обвинувачується у вчиненні злочину яке було ним вчинено через нетривалий час після відбуття ним покарання у виді позбавлення волі, що на переконання суду вказує на існування ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд дійшов висновку, що обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а також його особі, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на переконання суду, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Як встановлено з обвинувального акту, злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , призвів до тяжких наслідків у вигляді загибелі людини, вчинений в стані сильного алкогольного сп`яніння, після настання дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений з місця події зник.

Враховуючи вищевикладене та вищенаведені обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 110, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 січня 2022 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: