Рішення № 101472596, 29.11.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021 Справа № 917/1476/21

Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті", 61038, м.Харків, шосе Салтівське, буд. 67-А, ідент. код 25185087

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - груп", 36000, м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, ідент. код 38988381

про стягнення 60670,73 грн.

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов (вхід.№1678/21 від 20.09.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - груп" про стягнення 60670,73грн., з яких : 60635,77 грн. основний борг та 34,96 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товари - гумово-технічні вироби, проте відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього утворився борг.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.09.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "СТС - груп" було визначено строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву, суд 29.09.2021 року направив на адресу відповідача, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи, а саме: 36000, м.Полтава, вул. Половка, 66-Б, рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.09.2021 року по даній справі.

Вищезазначена ухвала суду від 24.09.2021 року повернулася до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арті" (далі - позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "СТС-груп" (далі - відповідач), на замовлення останнього, товари - гумо-технічні вироби (далі - товар), що підтверджується видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін :

- видаткова накладна № 9330 від 16.03.2018 року на суму 7446,40 грн.,

- видаткова накладна № 9332 від 16.03.2018 року на суму 16946,60 грн.,

- видаткова накладна № 9334 від 16.03.2018 року на суму 2687,80 грн.,

- видаткова накладна № 9335 від 16.03.2018 року на суму 2311,56 грн.,

- видаткова накладна № 10120 від 22.03.2018 року на суму 723,00 грн.,

- видаткова накладна № 10265 від 22.03.2018 року на суму 5159,40 грн.,

- видаткова накладна № 10900 від 27.03.2018 року на суму 4824,80 грн.,

- видаткова накладна № 12163 від 03.04.2018 року на суму 3665,40 грн.,

- видаткова накладна № 12618 від 05.04.2018 року на суму 1974,00 грн.,

- видаткова накладна № 12657 від 05.04.2018 року на суму 2941,60 грн.,

- видаткова накладна № 13153 від 10.04.2018 року на суму 1520,20 грн. (копії додаються).

У зв`язку з відсутністю оплати за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 28.08.2021 року, яка відповідачем залишена без задоволення.

Як зазначає позивач, ним на замовлення відповідача поставлено товар на загальну суму 60635,77 грн. Відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, у зв`язку з чим у нього утворився борг в сумі 60635,77 грн.

Вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, за неналежне виконання зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 34,96грн.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що внаслідок підписання сторонами видаткових накладних : №9330 від 16.03.2018 року, №9332 від 16.03.2018 року, №9334 від 16.03.2018 року, №9335 від 16.03.2018 року, №10120 від 22.03.2018 року, №10265 від 22.03.2018 року, №10900 від 27.03.2018 року, №12163 від 03.04.2018 року, №12618 від 05.04.2018 року, №12657 від 05.04.2018 року, №13153 від 10.04.2018 року та здійснення позивачем поставки товару за вказаними видатковими накладними, між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки товару.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що строк виконання обов`язку відповідача з оплати поставленого позивачем товару настав, проте, відповідач товар не оплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідач факт поставки товару та розмір основного боргу за поставлений товар не заперечує.

Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказує про поставку відповідачу товару на загальну суму 60635,77 грн., проте з наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що товар поставлено на суму 60240,91 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 60240,91 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню. В іншій частині (394,86 грн.) вимога про стягнення з відповідача основного боргу задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних у сумі 34,96 грн., суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір суми відповідає вимогам законодавства, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, а саме: 2270,00 грн. та 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 5537 від 08.09.2021 року.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2270,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав:

- копію договору №2021/03/03 від 22.03.2021 року про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатським об`єднанням "Роланд";

- копію додаткової угоди №2 від 07.09.2021 року до договору №2021/03/03 від 22.03.2021 року про надання правової допомоги;

- копію Ордера на надання правової (правничої) допомоги ТОВ "Арті" адвокатським об`єднанням "Роланд";

- копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Сільченко Т.І. №2058 від 21.12.2016 року (серія ХВ№000349);

- копію Акта №38 про надання правової допомоги від 05.10.2021 року за договором №2021/03/03 від 22.03.2021 року та додатковою угодою №2 від 07.09.2021 року;

- копію банківської виписки про оплату ТОВ "Арті" 9000,00 грн. за договором №2021/03/03 від 22.03.2021 року про надання правової допомоги.

Між позивачем та адвокатським об`єднанням "Роланд" був підписаний Акт №38 про надання правової допомоги від 05.10.2021 року за договором №2021/03/03 від 22.03.2021 року про надання правової допомоги, в якому сторони підтвердили надання адвокатом послуг та вартість цих послуг.

Згідно Акту №38 про надання правової допомоги від 05.10.2021 року за договором №2021/03/03 від 22.03.2021 року та додатковою угодою №2 від 07.09.2021 року, адвокатським об`єднанням "Роланд" було надано наступні послуги:

- опрацювання первинної документації, наявної у клієнта, щодо господарських операцій х ТОВ "СТС-груп" для формування підстав позову та визначення ціни позову;

- підготовка і подання до господарського суду Полтавської області позовної заяви у справі;

- підготовка відповіді на відзив , пояснень в справі, відправка їх відповідачу та подання до канцелярії суду;

- підготовка та подання до суду (попередньо направлення відповідачу) клопотання про розподіл судових витрат та додатків до цього клопотання;

- підготовка та поданні інших необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, звернень, скарг, письмових пояснень, заперечень тощо;

- моніторинг стану розгляду справи.

Вартість наданих послуг за Акту №38 про надання правової допомоги від 05.10.2021 року за договором №2021/03/03 від 22.03.2021 року та додатковою угодою №2 від 07.09.2021 року становить 9 000,00 грн.

В ході розгляду справи, відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України та не довів неспівмірності таких витрат в порядку ч. 6 ст. 126 ГПК України, що виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в Постанові № 922/619/18 від 08.04.2019 року).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18 та від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19.

З огляду на наявні матеріали справи та встановлені обставини, суд вважає, що позивач та представник позивача підтвердили поданими належними та допустимими доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи 917/1476/21. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в сумі 9 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - груп" (36000, м.Полтава, вул. Половка, 66-Б, ідент. код 38988381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті" (61038, м.Харків, шосе Салтівське, буд. 67-А, ідент. код 25185087) 60240,91 грн. - основного боргу, 34,96 грн. - 3% річних, 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 394,86 грн. у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.