Вирок № 101468852, 30.11.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2332/21

Провадження №1-кп/463/415/21

В И Р О К

Іменем України

30 листопада 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого - судді Мармаша В.Я.

при секретарі с/з - Заставній С.Л.

з участю прокурора - Місьонг А.О.,

захисників - Ковтуна О.Г., Ощипок О.З.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - Ільківа М.Н.,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12021141050000086 від 31.01.2021 року про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Селище Сарненського району Рівненської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, раніше судимого згідно з вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 11.11.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Кам`яне-Случанське Сарненського району Рівненської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, згідно ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за місцем проживання: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 30 січня 2021 року приблизно о 22.07 год., перебуваючи поблизу будинку № 37 на вул. Личаківській у м. Львові, побачили потерпілого ОСОБА_1 , який йшов вулицею. У цей момент у ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 виник спільний умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_1 (грабіж). З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 , діючи повторно, з корисливих мотивів, для власного безпідставного збагачення, підійшов до ОСОБА_1 та задля уникнення опору зі сторони останнього застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, що виразилось у тому, що ОСОБА_2 кулаком правої руки наніс один удар в ділянку обличчя потерпілого зліва, в результаті чого ОСОБА_1 впав на землю. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 наніс ще декілька ударів руками та ногами в ділянку голови та обличчя потерпілого, який все ще лежав на землі та затуляв руками обличчя, захищаючись від ударів. В цей момент ОСОБА_3 з метою реалізації спільного злочинного умислу підійшов до потерпілого ОСОБА_1 та також наніс йому декілька ударів по тілу та, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_1 , вийняв із правої зовнішньої кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «Іphone Х» (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) чорного кольору вартістю 14000 грн., що був у силіконовому чохлі вартістю 400 грн., в якому була вставлена SIМ-картка мобільного оператора «Лайфселл» із абонентським № НОМЕР_2 , що не становить для потерпілого жодної матеріальної цінності, кошти на рахунку якої були відсутні, після чого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадене майно, залишили місце вчинення кримінального правопорушення, завдавши потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 14400 грн., та спричинили йому легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу у скроневій ділянці зліва, садна на боковій поверхні язика справа, що утворились внаслідок контактів вказаних ділянок тіла із тупими предметами.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні винність у вчиненні інкримінованого йому злочину заперечив та показав, що в середині січня 2020 року він разом із обвинуваченим ОСОБА_3 приїхав на роботу на будівельний об`єкт на АДРЕСА_4 . 30 січня 2020 року ввечері вони разом із ОСОБА_3 та ще одним хлопцем, що працював разом із ними, випивали за місцем праці вино. Потім вони разом із ОСОБА_3 пішли гуляти м. Львовом. На площі Ринок у м. Львові неподалік ковзанки вони продовжили гуляти, випили там алкогольний напій «Рево», після чого пішли у напрямку дому. Якою точно вулицею він ішов додому не знає, оскільки є приїжджим і погано орієнтується у місті, однак на відстані приблизно за 5 хвилин до вулиці Городоцької назустріч йому йшов потерпілий ОСОБА_1 , з яким він до цього не був знайомим. У потерпілого він запитав, чи має він при собі сигарети, той у нецензурній формі відповів, що не має. Це його розізлило, і він штовхнув ОСОБА_1 в плечі, той його відштовхнув, після чого він вдарив потерпілого двічі рукою, в яку ділянку тіла не пригадує. Від першого удару потерпілий ОСОБА_1 впав, а другий раз він його вдарив, коли той вже лежав. Після цього ОСОБА_3 , який стояв збоку на відставні 2-3 метри від нього, підійшов та забрав його від потерпілого. Потерпілий після бійки дійсно кричав до нього, щоб він віддав йому телефон, однак він мобільний телефон потерпілого не бачив та не викрадав. Також він не бачив, щоб це зробив ОСОБА_3 . Після цього потерпілий ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розбіглися в різні сторони, а він залишився на місці події та спокійно пішов звідти в напрямку дому. Приблизно через 20-30 хвилин на вул. Городоцькій у м. Львові він зустрів ОСОБА_3 , який виглядав побитим, та повідомив йому, що його наздогнали та побили невідомі хлопці, невідомо за що. Далі вони рушили разом вулицею Городоцькою у м. Львові, де їх приблизно через 15-20 хвилин зупинили працівники поліції. При цьому у ОСОБА_3 був вилучений чохол від мобільного телефону «Iphone Х», звідки у нього з`явився такий йому не відомо. У подальшому їх доставили у приміщення Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області, де він підписав письмові показання, після чого слідчий відпустив його додому для відшукання грошових коштів на відшкодування шкоди потерпілому.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винність у вчиненні інкримінованого йому злочину заперечив та показав, що в середині січня 2020 року він разом із обвинуваченим ОСОБА_2 приїхав на роботу на будівельний об`єкт на АДРЕСА_4 . 30 січня 2020 року ввечері після закінчення робочої зміни він разом із хлопцями, що працювали із ним у бригаді, розпивали за місцем праці алкогольні напої (вино та горілку). Він випив багато й перебував у стані алкогольного сп`яніння. Потім вони разом із ОСОБА_3 пішли гуляти м. Львовом. У центрі міста неподалік ковзанки на площі Ринок у м. Львові вони випили ще алкогольні напої («Рево»), після чого пішли у напрямку дому. Якою точно вулицею він ішов додому не знає, оскільки є приїжджим і погано орієнтується у місті. Через деякий час побачив як назустріч їм йшов потерпілий ОСОБА_1 , з яким він до цього не був знайомим. З останнім спілкувався ОСОБА_2 , а він у цей час знаходися на відстані 2-3 метри від них та стояв спиною до них, а тому не бачив, що між ними відбувається. Коли він розвернувся, то побачив, що потерпілий ОСОБА_1 уже лежав на землі та щось кричав до них, що саме не пригадує, так як перебував у стані алкогольного сп`яніння. Після цього потерпілий ОСОБА_1 пішов у протилежний від них бік у напрямку центру міста. А він з іншим обвинуваченим через 5 хвилин після цих подій розбіглися у різних напрямках. Він пішов у напрямку дому. Однак приблизно через 5-10 хвилин його почали наздоганяти четверо невідомих хлопців. Він біг якоюсь із прилеглих вулиць до вул. Городоцької. Він підсковзнувся і впав, його наздогнали троє осіб та завдали йому побоїв. Коли він прийшов до тями, то знаходився на відстані приблизно 300 метрів до церкви «Святих Ольги і Єлизавети» у м. Львові. Далі він самостійно вийшов на вул. Городоцьку, де вже знаходились два автомобілі патрульної поліції. Працівники поліції зупинили його та оглянули наявні у нього речі. В правій верхній кишені його куртки виявили чохол від мобільного телефону. Звідки такий у нього опинився він не знає. Припускає, що його могли підкинути йому невідомі особи, які перед цим наздоганяли його. Де в цей момент знаходився обвинувачений ОСОБА_2 йому не відомо. З приводу відшкодування шкоди потерпілому йому відомо, що таку шкоду без його відома відшкодувала його сестра, якій кошти надала їх мати.

Незважаючи на не визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, їх винність у його вчиненні стверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами.

Так, із показань допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що ввечері 30.01.2021 року близько 22.00 год. він повертався додому. Оскільки на той час він проживав на АДРЕСА_5 , а тому рухався вверх по вул. Личаківській. Коли він проходив неподалік будинку № 37, то побачив як йому назустріч рухається обвинувачений ОСОБА_2 , який помітив у його руках телефон. У цей час він якраз завершував розмову із дівчиною (теперішньою дружиною), в якої запитував, чи нормально вона добралась додому, та поклав телефон у праву зовнішню кишеню куртки. З протилежної сторони вулиці йшов обвинувачений ОСОБА_3 , який про щось перегукувався з ОСОБА_2 , з чого він зробив висновок, що вони діють разом. При цьому з жодним із обвинувачених він не був знайомим.Коли обвинувачений ОСОБА_2 підійшов до нього, то не давав йому проходу. На запитання куди він йде, він відповів обвинуваченому, що додому. Тоді ОСОБА_2 сказав йому: «Ти не підеш додому». Він спробував обійти його вправо, потім вліво, однак ОСОБА_2 перегороджував йому дорогу. Тоді він розвернувся і пішов назад у бік центру міста, однак ОСОБА_2 його наздогнав та схопив за ліве плече. Він попросив обвинуваченого відпустити його, однак той завдав йому удару правою рукою в ліву частину обличчя, від чого він впав на землю на правий бік, перевернувся та лежав на лівому боці, прикриваючи голову руками. У цей час обвинувачений продовжував його бити руками та ногами, завдавши приблизно 2-3 удари руками та приблизно 3 удари ногами, руками - в область голови і рук, бо він закривав голову руками, а ногами - по руках та ногах. Під час цих побоїв до них підбіг обвинувачений ОСОБА_3 з протилежної сторони дороги й також почав бити його лежачого руками та ногами, однак з іншого боку, завдавши, зокрема, 2-3 удари ногами в область спини та потилиці та ще декілька ударів руками в потилицю. Під час цих побоїв він відчув як з боку обвинуваченого ОСОБА_3 зайшла рука в кишеню його куртки, з чого зробив висновок, що останній викрав його телефон. Після цього він зміг вирватися та відбіг на протилежний бік дороги, де вирішив переконатись, що його телефон викрадений обвинуваченими. Переконавшись, що телефону дійсно немає, він повернувся на місце події та звернувся до обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки той знаходився ближче до нього, щоб вони віддали його телефон. ОСОБА_3 стояв на два метри вище ОСОБА_2 і клацав його телефоном, намагаючись його розблокувати. Він спробував їм пояснити, що вони не зможуть розблокувати його телефон, а тому такий слід повернути, однак обвинувачений ОСОБА_2 відмовився це робити. Тоді він пішов до магазину «Рукавичка», який є цілодобовим, та розташований неподалік місця події на відстані 200-300 метрів навпроти Винниківського ринку. В магазині він попросив викликати працівників поліції. Тоді працівники магазину дали йому мобільний телефон, яким він викликав поліцію та одразу повідомив про факт його побиття та викрадення мобільного телефону. Разом із телефоном була викрадена SIМ-картка мобільного оператора «Лайфселл» із абонентським № НОМЕР_2 , яку він перевиготовив приблизно до двох тижнів після події злочину. Також у той же вечір він перевірив місцезнаходження телефону в програмі ICloud, однак телефон уже був відключений та місцезнаходження телефону було не відомо. Також він увімкнув сповіщення, коли буде знайдено місцезнаходження телефону. Такий на 1 хвилину вмикався 25 березня 2021 близько 22.00 год. в районі Сихівського району м. Львова, однак одразу був знову відключений, так як на ньому також увімкнувся звуковий сигнал розшуку телефону. Про цей факт він повідомляв слідчого, однак встановити місцезнаходження телефону не вдалось. Вартість мобільного телефону 14000 грн. йому відшкодувала сестра обвинуваченого ОСОБА_3 , а тому майнових претензій до обвинувачених він не має. Однак, враховуючи будь-яку відсутність каяття з боку обвинувачених за вчинене, просив обрати останнім максимальну визначену законом міру покарання.

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_4 , допитаного у судовому засіданні, останній працює інспектором патрульної поліції УПП у Львівській області ДПП та 30.01.2020 здійснював патрулювання у складі екіпажу патрульної поліції № 304. Приблизно о 22.00 год. вони отримали повідомлення на службовий планшет про грабіж поряд із Винниківським ринком. На місці події заявник повідомив, що повертався додому з центру міста по вул. Личаківській у м. Львові та був пограбований двома невідомими: один зростом близько 1,65 м., одягнений у темний одяг, інший високий близько 2 м., одягнений у чорні штани та чорно-червону куртку, які забрали його мобільний телефон і відмовились віддавати. Поблизу місця події подібних осіб вони не виявили й дали орієнтування іншим екіпажам поліції, а заявника запросили в чергову частину РУП. Приблизно за 30-40 хвилин надійшло повідомлення від екіпажу № 104, що вони виявили подібних за описом осіб неподалік цирку на вул. Городоцькій у м. Львові. Тоді було прийнято рішення поїхати за вказаною адресою. Разом із екіпажом № 104 біля церкви «Святих Ольги і Єлизавети» у м. Львові вони виявили двох осіб, які є обвинуваченими у кримінальному провадженні. Останнім було запропоновано викласти на капот автомобіля патрульної поліції всі наявні у них речі. Обвинувачений ОСОБА_3 виклав чохол від телефону «Iphone Х». Надалі вони передали фотографію чохла працівникам карного розшуку, і ті повідомили, що вказаний чохол належить до викраденого телефону. Обвинувачені на місці події опору не чинили, не вказували, що на них хтось напав, повідомляли, що повертаються додому з центру міста.

Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що остання є матір`ю ОСОБА_3 . Про обставини події злочину їй нічого не відомо. З приводу необхідності відшкодування шкоди потерпілому до неї телефонувала сестра ОСОБА_2 . Тоді вона передала своїй доньці 14000 грн., які остання віддала потерпілому як компенсацію вартості викраденого телефону.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.01.2021 потерпілий ОСОБА_1 просив вжити заходів до двох невідомих осіб, які 30 січня 2021 року приблизно о 22 год. 07 хв. на вул. Личаківській, 37 у м. Львові вчинили відкрите викрадення його майна, а саме мобільного телефону марки «Іphone Х».

Згідно з відомостями з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відповідні відомості про вчинення злочину були зареєстровані у ЄО за № 2729 30.01.2021 о 22.19 год., тобто одразу після події злочину. Відповідно до інформації внесеної до журналу єдиного обліку 30.01.2021 о 22.09 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 30.01.2021 о 22.07 між новобудовою на вул. Личаківська, 37 (Авалон) і Винниківським ринком відбулась подія грабежу, під час якої вкрали телефон марки «Іphone Х» чорного кольору, чохол чорний зад, матовий, прозорий. Заявник на момент повідомлення знаходиться в ТЦ «Рукавичка» на вул. Чернігівській, 2, звідки зателефонував з номеру НОМЕР_3 . Місце проживання заявника на момент події злочину: АДРЕСА_6 .

Згідно з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 31.01.2021 встановлено, що 31.01.2021 року о 03.51 год. на вул. Городоцькій, 104 у м. Львові слідчим СВ Львівського РУП ГУ НП у Львівській області Заболоцьким О.В. було затримано ОСОБА_3 як особу, яка підозрюється у вчиненні 30 січня 2021 року близько 22 год. 07 хв. на вул. Личаківській, 37 у м. Львові кримінального правопорушення. Під час затримання ОСОБА_3 добровільно надав чохол до мобільного телефону чорного кольору із наявною на тильній стороні наклейкою із написом «XPeople», який, як встановлено в подальшому, було викрадено у потерпілого ОСОБА_1 . Зауважень та доповнень до протоколу затримана особа не висловила.

Згідно з протоколом огляду предмета від 31.01.2021 вилучений у ОСОБА_3 чохол до мобільного телефону оглянуто та визнано речовим доказом у справі, про що слідчим винесено постанову про визнання предмета речовим доказом від 31.01.2021.

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 31.01.2021 року та долученої до нього ілюстративної таблиці встановлено, що слідчим СВ Львівського РУП ГУ НП у Львівській області Заболоцьким О.В. з дотриманням вимог ст.ст. 104, 223, 229, 231 КПК України в присутності двох понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, пред`явлено потерпілому ОСОБА_1 для впізнання чотири чохли до телефона. Потерпілий серед представлених чохлів обрав один, який був розміщений під №3, який у нього було викрадено. Зазначив, що вказаний чохол впізнав за відповідними ознаками: чохол до мобільного телефону, чорного кольору із наявною на тильній стороні наклейкою із написом «XPeople». Жодних заперечень щодо порушень при проведенні впізнання ніхто із учасників в протоколі не зазначав.

Відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_1 від 08.02.2021 останній отримав на зберігання речовий доказ чохол до мобільного телефону чорного кольору із наявною на тильній стороні наклейкою із написом «XPeople», який надав для огляду суду, та який був оглянутий у судовому засіданні в присутності учасників кримінального провадження.

Як вбачається із копії гарантійного талону предмет грабежу мобільний телефон марки «Iphone X», ІМЕІ: НОМЕР_1 , був придбаний потерпілим 22.11.2019. Відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_1 від 08.02.2021 останній від обвинуваченого ОСОБА_3 як компенсацію вартості викраденого у нього мобільного телефону отримав грошові кошти в сумі 14000 грн. При цьому потерпілий вказав, що претензій майнового характеру до будь-кого немає.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 31.01.2021 та долученої до нього ілюстративної таблиці встановлено, що слідчим СВ Львівського РУП ГУ НП у Львівській області Заболоцьким О.В. з дотриманням вимог ст.ст. 40, 104, 223, 229, 231 КПК України в присутності двох понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, пред`явлено потерпілому ОСОБА_1 до впізнання чотирьох осіб з метою встановлення особи, яка 30 січня 2021 року вчинила відносно нього кримінальне правопорушення. Потерпілий серед пред`явлених осіб вказав на обвинуваченого ОСОБА_3 , який був розміщений під №3, як на особу, яка вчинила грабіж. Вказав на те, що впізнав його по рисах обличчя (блідий колір шкіри), кольором волосся, тілобудовою, зростом та одягом (чорна куртка та чорні штани). Жодних заперечень щодо порушень при проведенні впізнання ніхто із учасників в протоколі не зазначав.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 08.02.2021 та долученої до нього ілюстративної таблиці встановлено, що слідчим СВ Львівського РУП ГУ НП у Львівській області Заболоцьким О.В. з дотриманням вимог ст.ст. 40, 104, 223, 229, 231 КПК України в присутності двох понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, пред`явлено потерпілому ОСОБА_1 до впізнання чотирьох осіб з метою встановлення особи, яка 30 січня 2021 року вчинила відносно нього кримінальне правопорушення. Потерпілий серед пред`явлених осіб вказав на обвинуваченого ОСОБА_2 , який був розміщений під №1, як на особу, яка вчинила грабіж. Вказав на те, що впізнав його по рисах обличчя (борода), кольором волосся, тілобудовою, зростом та одягом (червоно-чорна куртка та чорні штани). Жодних заперечень щодо порушень при проведенні впізнання ніхто із учасників в протоколі не зазначав.

З метою визначення ступеня тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок кримінального правопорушення на підставі постанови слідчого у справі було проведено судово-медичну експертизу. Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта № 117 від 09.02.2021 встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 при обстеженні в КНП КЛШМД м. Львова 31 січня 2021 року було діагностовано: струс головного мозку, забій м`яких тканин лівої половини обличчя та скроневої ділянки зліва. На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлено підшкірний крововилив у скроневій ділянці зліва, садно на боковій поверхні язика справа. Крововилив, садно утворились внаслідок контактів вказаних ділянок тіла із тупими предметами, могли виникнути 30 січня 2021 року і відносяться до легкого ступеня тяжкості. Крім того, експертом вказано, що будь-яка інша медична документація для проведення судово-медичної експертизи не надана. Для оцінки ступеня тяжкості «Струсу головного мозку» необхідно вивчення медичної документації із записами лікарів про дообстеження і продовження лікування під наглядом невропатолога, нейрохірурга.

Таким чином, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доведена повністю, а його дії кваліфіковано вірно за ознаками відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб. Також суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а його дії кваліфіковано вірно за ознаками відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Суд не вбачає підстав для визнання недопустимими окремих доказів, про що заявляє сторона захисту у поданих до суду клопотаннях. Так, протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 31.01.2021 не є доказом у кримінальному провадженні, так як в силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Наявний у матеріалах справи гарантійний талон на придбання б/у мобільного телефону марки «Iphone X», ІМЕІ: НОМЕР_1 , який був придбаний потерпілим 22.11.2019, є допустимим доказом, оскільки долучений до справи у тій формі, в якій він був наданий потерпілому, та є належним доказом, оскільки стосується доказування тих обставин, що мають значення для кримінального провадження (зберігався у потерпілого та містив ІМЕІ терміналу зв`язку).

Доводи щодо визнання недопустимими протоколів пред`явлення обвинувачених до впізнання суд вважає надуманими, оскільки із фотознімків, які є додатками до вказаних протоколів, не підтверджується, що мали місце різкі відмінності у віці, зовнішності та одягу учасників слідчої дії. Обставина щодо неправильності дати складення протоколу за участі обвинуваченого ОСОБА_2 також не підтверджується будь-якими доказами дослідженими судом. Разом із тим, зазначені протоколи оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, й обставина щодо впізнання потерпілим обвинувачених як осіб, що вчинили відносно нього злочин, не є спірною, оскільки підтверджується як потерпілим під час його допиту у суді, так і обвинуваченими, які не заперечують факту конфлікту обвинуваченого ОСОБА_2 з потерпілим, заперечуючи його обставини.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні вказаного вище злочину ґрунтується на сукупності досліджених судом доказів, сумнівів у належності, допустимості та достатності яких немає. Зокрема, на висновку судово-медичної експертизи, яким підтверджується ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, а також на даних у судовому засіданні показаннях потерпілого ОСОБА_1 , двічі допитаного судом, в яких він прямо, у категоричній формі, поза будь-яким сумнівом вказує на вчинення злочину відносно нього саме обвинуваченими у змові групою осіб між собою, які діяли спільно та узгоджено, перемовляючись між собою ще до моменту вчинення злочину. Потерпілим детально, послідовно та логічно відображено ступінь участі кожного з обвинувачених в інкримінованому їм злочині. Підстав оговорювати обвинувачених, на думку суду, у потерпілого немає, оскільки до події злочину потерпілий з обвинуваченими взагалі не був знайомим та не перебував у жодних неприязних відносинах, які могли б вплинути на оцінку правдивості його показань.

Крім того, при оцінці правдивості показань потерпілого, в тому числі в частині визначення місця злочину та ступеня участі у злочині обвинувачених, що оспорюється стороною захисту, судом враховується той факт, що повідомлення про вчинення грабежу було здійснено потерпілим одразу після самої події злочину із магазину, який знаходиться поруч, що підтверджується змістом виклику-повідомлення у службу 102, який був відображений в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» вже о 22.19 год. 30.01.2021, та показаннями свідка ОСОБА_4 , який прибув за викликом заявника саме за вказаною адресою, після чого підвозив його у чергову частину РУП для написання заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на вчинення злочину обвинуваченими прямо вказує факт виявлення та вилучення в обвинуваченого ОСОБА_3 чохла до мобільного телефону марки «Iphone X», що належить потерпілому ОСОБА_1 , походження якого обвинувачений у логічній формі пояснити не зміг, а висловлені ним припущення не підтверджуються жодними доказами.

Опосередковано винність обвинувачених підтверджується також показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 , який підтвердив, що потерпілий після вчинення злочину дійсно просив у нього повернути йому мобільний телефон. Зазначені доводи та докази не спростовуються показаннями обвинувачених про їх непричетність до вчинення злочину, які суд оцінює критично як спосіб ухилення від кримінальної відповідальності, такі показання не підтверджуються жодними іншими дослідженими судом доказами. Крім того, такі містять між собою істотні суперечності. Так, зі слів обвинуваченого ОСОБА_2 останній перебував разом із обвинуваченим ОСОБА_3 , коли їх зупинили працівники поліції та здійснювали огляд їх речей, водночас, обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що він самостійно дійшов до місця знаходження автомобілів патрульної поліції та процесуальні дії із ним відбувалися за відсутності обвинуваченого ОСОБА_2 . В частині визначення місця вчинення злочину судом також враховується та обставина, що обвинувачені є приїжджими, вперше перебували у м. Львові не тривалий час до події злочину, у зв`язку з чим погано орієнтується у місті.

Таким чином, дослідженими судом доказами, які є логічними та послідовними, поза розумним сумнівом підтверджується винність обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а доводи сторони захисту не спростовують зазначених висновків суду.

Обираючи обвинуваченимпокарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким злочином, дані про їх особу, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_2 є раніше судимим, зокрема, за злочин проти власності, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Обвинувачений ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинувачених, суд враховує добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, що було здійснено за ініціативою близьких родичів обвинувачених матір`ю обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених, відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи неодноразовість вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 злочинів проти власності, позицію потерпілого, який вказав на відсутність вибачення та каяття з боку обвинувачених, та позицію обвинувачених під час судового розгляду, спрямовану на ухилення від кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що виправлення і попередження вчинення нових злочинів обвинуваченими неможливо досягнути без ізоляції їх від суспільства, а тому їм слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, однак ближче до її нижньої межі, враховуючи наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Одночасно обвинуваченому ОСОБА_2 слід остаточно визначити покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуте ним покарання за вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 11.11.2020.

Оскільки обвинувачені засуджуються судом до покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, для забезпечення виконання вироку в частині міри покарання запобіжний захід їм у виді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили слід залишити без змін. Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.Слід вирішити долю речових доказів.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України,-

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 11.11.2020 та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 за цим вироком рахувати з часу взяття його під варту з 24.02.2021 року.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 за цим вироком рахувати з часу його затримання 31.01.2021.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Речовий доказ - чохол до мобільного телефону чорного кольору із наявною на тильній стороні наклейкою із написом «XPeople», який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1 - залишити потерпілому ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Мармаш В. Я.