Постанова № 101468634, 30.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4735/21

Провадження №3/461/3842/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., з участю представника митного органу Шота А.І., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Михалевського Ю.Р., розглянувши матеріали, я кі надійшли від Галицької митниці Держмитслужби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм ФОП ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 16.04.2018 року, виданий органом № 4690,

за ч.1 ст.483 Митного кодексу України,

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про порушення митних правил, 21.07.2020 року митним постом «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби було здійснено пропуск на митну територію України товарів, які переміщувалися транспортним засобом з реєстраційним номером BC9320IB/ НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Пропуск транспортного засобу здійснено згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ №UA209000/2020/933389 від 17.07.2020 року.

Як підставу для пропуску на митну територію України вказаного товару ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення особисто було подано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 16.07.2020 року б/н, рахунок-фактуру (exportinvoice) від 16.07.2020 року №(S)FSE-18/07/2020/EXP та митну декларацію країни відправлення від 16.07.2020 року №20PL361010E0556326.

Згідно поданих документів, вказаним транспортним засобом переміщувалися товари: «тканини в асортименті та готові текстильні вироби для рекламних цілей», загальною вагою брутто 2748,03 кг та загальною вартістю 13 659,24 доларів США. Продавцем товару заявлено польську компанію "S.I.C." SP.Z O.O. (ul. Romana 40/42, 93-370 LodzPoland), покупець та особа, відповідальна за фінансове врегулювання – ТОВ "Декора Груп" (код ЄДРПОУ 43508468; 79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1).

21.07.2020 року відділом митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Держмитслужби вказані товари випущено у вільний обіг за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA209140/2020/0064758.

Митними органами Республіки Польщі листом від 24.11.2020 року №0201-IGM.541.1048.2020.JC повідомлено, що 21.07.2020 року через пункт пропуску «Медика» транспортним засобом з реєстраційним номером BC9320IB/BC0179XM, окрім товарів, заявлених у митній декларації № 20PL361010E0556326 від 16.07.2020 року, також переміщувалися товари згідно митних декларацій №20PL361010E0616904 від 15.07.2020 року та №20PL301010E0616757 від 15.07.2020 року загальною вагою брутто 1517,953 кг та загальною вартістю 632 304,40 гривень, а саме: автозапчастини в асортименті, загальною вагою брутто 883,186 кг та загальною вартістю 11 045,14 євро (згідно з курсом НБУ на 21.07.2020 становить 348 924,81 гривень), автозапчастини в асортименті загальною вагою брутто 634,767 кг та загальною вартістю 8970,32 євро (згідно з курсом НБУ на 21.07.2020 становить 283 379,59 грн).

Дії ОСОБА_1 посадовими особами митного органу кваліфіковані за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, як дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митним органам як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані щодо кількості, найменування та вартості товару.

В судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Михалевський Ю.Р. заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Обґрунтовуючи свої доводи, пояснив, що ОСОБА_1 є водієм, який діє в межах своїх трудових обов`язків та виконує розпорядження перевізника. Зазначив, що перевірка достовірності відомостей про кількість, найменування та вартість товару до повноважень ОСОБА_1 не входила, відтак він не є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення. Окрім того, представник ОСОБА_1 зазначив, що згідно витягів з декларацій №20PL301010E0616904 та №20PL301010E0616757 в графах «Transportwewnetrzny» та «Transportnagranicy» зазначений транспортний засіб з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_3 », який, відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_2 », їй не належить. У зазначених деклараціях відсутні будь-які відомості про транспортний засіб з реєстраційними номерними знаками « НОМЕР_4 » та « НОМЕР_5 ». Таким чином, сторона захисту вважає звинувачення на адресу ОСОБА_1 у приховуванні товарів від митного контролю безпідставними та необґрунтованими. Оскільки, на думку сторони захисту, в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, представник просив закрити провадження у справі. З цього приводу представник надав суду письмові пояснення, які повністю підтримав в судовому засіданні.

Представник Галицької митниці Держмитслужби України у судовому засіданні протокол підтримав, вказавши, що твердження сторони захисту є безпідставними, а тому просив не брати їх до уваги.

Заслухавши доводи представника митниці та захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Згідно ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст.483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України. Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Для притягнення до відповідальності за ст.483 МК України, необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п.6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).

В ході судового розгляду встановлено, що митним органом ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а саме вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митним органам як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані щодо кількості, найменування та вартості товару.

Відповідно до ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозицією ч. ст.483 МК України передбачено настання адміністративної відповідальності у разі переміщення або наявних дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 191 МК України, до обов`язків перевізника належить перевіряти під час прийняття товарів до перевезення точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (СМR).

Згідно ч.37 ст.4 МК України, перевізником є особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між митними органами на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Пунктом 3 ч.1 ст. 191 МК України визначено право перевізника замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до митного органу призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни.

Статтею 460 МК України визначено, що перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483 цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (СМR).

Виходячи із зазначеного, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, може бути виключно перевізник, а не водій транспортного засобу, який не наділений відповідними повноваженнями на відповідній правовій підставі.

Із досліджених судом міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 16.07.2020 року та транспортної заявки №1 від 13.07.2020 року вбачається, що перевізником товару є ФОП ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 являється водієм, тобто особою, уповноваженою перевізником на здійснення перевозки товарів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як представник перевізника, подав товаросупровідні документи, які йому були надані відправником товару «S.I.C» SP. Z 0.0. за дорученням фірми покупця TOB «Декора Груп».

Окрім того, не спростовані в ході судового розгляду твердження сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_1 не був присутній при завантаження товару та не мав можливості визначити відмінність товару підготовленого до перевезення, оскільки товар знаходився у запакованому стані, а сам тягач був одразу підготовлений до відправлення.

Згідно наданих суду письмових пояснень ФОП ОСОБА_2 , посадова інструкція працівника ОСОБА_1 була втрачена. В ній були наведені загальні обов`язки водія про безпечне керування автомобілем, збереження автомобіля та виконання поїздок по її вказівці. В посадовій інструкції також були визначені обов`язки водія вчасно приїжджати в місце завантаження товару, давати доступ відправнику до грузового відділення фури і без затримок доставляти товар замовнику. Звіряти вид вантажу з товаротранспортними документами неможливо, оскільки весь товар, як правило, запакований. Єдине, що водій повинен був перевіряти - це кількість упаковок чи вага.

Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_2 » від 09 листопада 2021, посадова інструкція працівника (водія) ОСОБА_1 , що діяла в 2020 році, на даний час втрачена.

В свою чергу оцінюючи докази у справі, враховую те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Крім того, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідно до статті 251 КУпАП можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, наведені обставини вказують на те, що в ході розгляду справи не здобуто доказів стосовно наявності у ОСОБА_1 повноважень чи обов`язку наданих йому перевізником щодо перевірки точності відомостей про кількість, найменування та вартість товару.

Окрім того, згідно витягів з Декларацій №20PL301010E0616904 та №20PL301010E0616757 в графах «Transportwewnetrzny» та «Transportnagranicy» зазначений транспортний засіб з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_3 ». У зазначених деклараціях відсутні будь-які відомості про транспортний засіб з реєстраційними номерними знаками « НОМЕР_4 » та « НОМЕР_5 », водієм якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_2 » від 23 серпня 2021, ФОП ОСОБА_2 ніколи не укладала договорів про надання послуг перевезення з ТОВ «Автоєвротрейд», «FirmaHandlowaMOTOROLKalkusSp.J» та «AgencjaCelnaGutEwaDulbas» та не надавала переліченим юридичним особам послуг перевезення. Транспортний засіб з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_3 » їй не належить та ніколи не перебував у її користуванні.

Наведені вище обставини свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення безпосередньо ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митним органам як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані щодо кількості, найменування та вартості товару.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків ("Коробов проти України" від 21.10.2011 року).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.

Відповідно до ч.4 ст.3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст.486 МК України).

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товарів, а також товарів, транспортних засобів, мають каральний і стримуючий характер.

Водночас, розмір штрафу в даній категорії справ інколи перевищує розмір штрафів визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.

Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 483 МКУ може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній(в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на митний орган), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Водночас, наведені вище факти та обставини свідчать про те, що уповноваженими особами митного органу не досліджено та не перевірено належним чином всіх реально можливих версій щодо характеру події, винуватості особи та інших важливих для встановлення об`єктивної істини обставин справи.

В процесі провадження у справі митним органом не дотримано принципу повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об`єктивність рішення у провадженні, а також не здобуто такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені у протоколі висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку митного органу) має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення(в даному випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд виходячи із загальних засад державної митної справи, законності, презумпції невинуватості, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків, вважає, що під час розгляду даної справи не здобуто та суду не надано достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст.483 МК України.

Матеріали справи не містять достатніх, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 свідомо порушив встановлений цим Кодексом порядок проходження митного контролю з порушенням визначеної законодавством процедури.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на відсутність достовірних і достатніх відомостей про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного, провадження по справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України закрити,у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя Стрельбицький В.В.