Рішення № 101468580, 18.11.2021, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1519/21

Провадження № 2/439/539/21

18 листопада 2021 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого-судді Петейчука Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

позивач: Орган опіки та піклування – Виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області, в інтересах дитини – ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування – Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, в інтересах дитини – ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, ухвалив таке рішення.

Позивач – Орган опіки та піклування – Виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області, в інтересах дитини – ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до відповідача – ОСОБА_2 , у якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що дитина ОСОБА_1 взята на облік служби у справах дітей вдруге. У період починаючи із 22 березня 2020 року і до 12 серпня 2020 року мати ОСОБА_2 залишила дитину на догляд знайомим, а згодом і своїм родичам - ОСОБА_3 та без поважних причин не забрала дитину.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 не проживає з дитиною, не піклується про виховання дитини, її розвиток, щоденне харчування, здоров`я, підготовку до навчання. На неодноразові телефонні звернення працівників служби у справах дітей до ОСОБА_2 з намаганням вплинути на її поведінку та переконати у необхідності повернути дитину на виховання у сім`ю, забезпечити їй належні догляд та умови для проживання, остання не відреагувала. Не дали й очікуваних результатів запрошення ОСОБА_2 до органу опіки та піклування. Відповідачка не надала достовірної інформації про своє фактичне місце проживання або перебування, про наявність бажання виховувати дитину та забезпечувати її духовний розвиток, разом із матеріальними потребами.

Позивач стверджує, що відповідачка умисно ухиляється від виконання свої батьківських прав відносно малолітньої дочки. Не бере жодної участі у вихованні дитини, не здійснює її матеріальне забезпечення, не цікавиться її духовим розвитком та соціалізацією.

Тому позивач вважає, що відповідачка створює реальну загрозу інтересам дитини та не може мати право на участь у вихованні малолітньої ОСОБА_1 .

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

17.09.2021 року – відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача – ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Хоча належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, від неї не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та не подавався відзив.

Третя особа, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Хоча належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, від неї не надходило клопотань про відкладення розгляду справи.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.

За змістом нормативних положень частини 2 статті 247 ЦПК України, так як сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами по справі встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року (а.с. 12).

ОСОБА_2 разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Сім`я за вказаною адресою фактично не проживає, що підтверджується довідкою № 3761 від 03 вересня 2021 року, яка видана Виконавчим комітетом Бродівської міської ради Львівської області (а.с. 11).

У продовж 2020-2021 років ОСОБА_1 проживає із тіткою – ОСОБА_3 за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Клекотів. Утриманням та вихованням малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається тітка – ОСОБА_3 , що підтверджується Актами обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 від 31 серпня 2020 року, 22 жовтня 2020 року, 23 квітня 2021 року, 01 липня 2021 року; заявою ОСОБА_3 від 12 серпня 2020 року (а.с. 14-17, 20).

Громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 08 лютого 2021 року в розшуку не перебуває, що підтверджується Листом № 3/442 від 08 лютого 2021 року, який виданий Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с. 18).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Листом № 08/746 від 21 січня 2021 року, який виданий Службою у справах дітей Одеської міської ради (а.с. 19).

Орган опіки та піклування прийшов до висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області та Рішенням виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області № 302 від 22 липня 2021 року (а.с. 7-10).

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Вимогами частинами 2-4 статті 155 СК України визначається, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

-не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

-ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

-жорстоко поводяться з дитиною;

-є хронічними алкоголіками або наркоманами;

-вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

-засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У свою чергу позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому суд зобов`язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Всебічно та повно дослідивши обставини справи на основі достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання та матеріального забезпечення дочки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що встановлено безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Відповідачка уникає зустрічей із дитиною протягом 2020-2021 років. Виховання дитини фактично покладено на її тітку – ОСОБА_3 , яка забезпечує усі необхідні потреби малолітньої дитини.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують посилання позивачки на те, що відповідачка ухиляється від своїх батьківських обов`язків та не бере участі в житті дитини. Протягом розгляду справи відповідачка власну поведінку по відношенню до дитини не змінила, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчинила. Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні ОСОБА_1 не має.

Також судом встановлено, що відповідачка жодним чином не намагається виконувати батьківські обов`язки відносно власної дочки. Тому на переконання суду позбавлення батьківських прав відповідачки не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.

При вирішенні спору по суті, суд також враховує висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такий висновок безпосередньо відповідає встановленим в судовому засіданні обставинами справи та не суперечить інтересам неповнолітньої дитини.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідачкою ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_1 , її свідоме нехтування своїми обов`язками як матері, та її небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини. Тому суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статтей 19, 150, 155, 164, 165 СК України, керуючись статтями 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 282-284 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування – Виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області – задовольнити повістю.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави суму сплаченого судового збору, що становить 908 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 18.11.2021 року.

Позивач: орган опіки та піклування – Виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ: 04055989, місцезнаходження: Львівська область, м. Броди, площа Ринок, 20.

в інтересах: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Клекотів, РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Б.М. Петейчук