Ухвала суду № 101464443, 29.11.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/9121/21

Провадження №1-кп/265/666/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Міхєєвої І.М.,

за участю секретаря судового засідання Аргунової М.В.

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполя підготовче судове засідання по кримінальному провадженню №12020050000000496 від 24.07.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 307 ч.1, ст. 307 ч.2, ст. 263 ч.1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Бачуріна Є.Є.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - адвоката Володарського О.В.

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2021 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч.1, ст. 307 ч. 2, ст. 263 ч.1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді триманні пі вартою строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів (за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років), будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_1 у подальшому може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України, або на тимчасово окуповану територію, вчинити інші кримінальні правопорушення спрямовані на незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин, а відтак переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Володарський О.В. проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт. Захисник зазначив, що ризики, вказані стороною обвинувачення, не підтверджені. ОСОБА_1 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, має дитину, працював на посаді електромонтера в ПрАТ «ММК Азовсталь». Просив замінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за місцем мешкання останнього.

Перевіривши та дослідивши надані матеріали до клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що подане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За приписами ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Пунктом 4 ч.2 ст. 183 КПК встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішенні вказаного питання суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до 10 років, що свідчить про можливість обвинуваченого переховуватись від суду, з метою уникнути відповідальності, у разі визнання його винуватим. Свідки по кримінальному провадженню, які згідно обвинувального акту є знайомими ОСОБА_1 , ще не допитані, що не виключає можливості незаконного впливу на них з боку обвинуваченого з метою зміни їх показань.

Суд також враховує конкретні обставини кримінальних правопорушень, за якими обвинувачуються ОСОБА_1 , а саме вчинення тривалий період за часом злочинів, пов`язаних з незаконним обігом особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, а також пов`язаних з незаконним носінням, зберіганням, придбанням вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, що не виключає ризику продовження вчинення кримінального правопорушення.

Отже, наявність таких обставин в цілому доводить існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

У справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд зазначає, що на теперішній час ситуація з поширенням наркоманії як в Україні, так і у місті Маріуполі, набула серйозної небезпеки та суспільного резонансу. Тенденція зростання незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин становить серйозну загрозу для здоров`я і добробуту людей і справляє негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства.

На теперішній час обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри, не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, а тому клопотання обвинуваченого та його захисника з цього приводу не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що ризики, наявність яких встановлена під час застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, та вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 194, 331 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 січня 2022 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя І. Міхєєва