Ухвала суду № 101463194, 26.11.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 433/300/19

УХВАЛА

іменем України

26 листопада 2021 року м. Сватове

Колегія суддів Сватівського районного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Реки А.С.,

суддів – Криви Ю.В., Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

прокурора Боровкової Л.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника – адвоката Макшанова Є.С.,

за участі перекладача Кадігроб О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сватове кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,-

Встановила:

В провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням обставин кримінального провадження, не зменшились та не зникли.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на продовженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що ОСОБА_3 є суспільно небезпечною особою, може чинити тиск на потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню. Вказав, що йому неодноразово надходити погрози та є кримінальне провадження щодо зазначених фактів.

Потерпіла ОСОБА_2 вважала за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, надавши на адресу суду заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Вказав, що він більше трьох років перебуває під вартою, справа не розглянута через незалежні від нього причини (неодноразову зміну колегій суддів); він має постійне місце проживання на території України в м. Харкові в квартирі, яка належить його родині, має міцні соціальні та родинні зв`язки, раніше не засуджений, у нього на утриманні перебуває донька з малолітнім онуком та батьки - інваліди ІІ групи. Окрім того, він має позитивні характеристики з місця проживання, роботи та тримання під вартою в СІЗО, є волонтером ЗСУ, відбудовує храми, за що має нагороди та грамоти. Також вказує, що ризики, на які посилається прокурор, на теперішній час є безпідставними та недоведеними. Вважає, що у сторони обвинувачення відсутні належні докази в обґрунтування його провини, факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 не доведений, показання потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 є суперечливими, більшість допитаних свідків підтверджують його алібі на час вчинення інкримінуємого злочину. Зазначає, що кримінальні провадження відносно нього, які порушені на території РФ, закриті за закіченням строку давності. Також, наголосив, що на даний час йому надано захист на території України як біженцю. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням системи електронного контролюю за місцем реєстрації в м. Харкові.

Захисник Макшанов Є.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що ОСОБА_3 утримується під вартою в ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» з вересня 2018 року, тобто вже понад три роки за відсутності у сторони обвинувачення жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_3 до інкримінуємого йому злочину. Допитані у кримінальному провадженні свідки зі сторони захисту підтверджують наявність у ОСОБА_3 алібі у день скоєння кримінального правопорушення, що йому інкримінується, у той же час свідки зі сторони обвинувачення також повністю заперечують обвинувачення прокуратури. Вважає ризики, наведені прокурором у клопотанні про продовження дії запобіжного заходу, недоведеними та необґрунтованими, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання з реєстрацією у м. Харків, займається бізнесом та має на утриманні старшу дочку, малолітнього онука та батьків пенсіонерів – інвалідів ІІ групи. Також зауважив, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 подано з порушенням термінів, встановлених Законом України «Про внесення змін до розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю щодо особливостей дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)» та не підлягає задоволенню. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням системи електронного контролюю за місцем реєстрації.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

При вирішенні питання доцільності продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямованому на заволодіння майном у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілих та свідків (відповідно до матеріалів клопотання, існує кримінальне провадження у зв`язку з надходженням погроз вбивством потерпілим з боку обвинуваченого); існують ризики вчинення обвинуваченим іншого кримінальне правопорушення, оскільки матеріали провадження містять дані щодо розшуку обвинуваченого за обвинуваченням в скоєнні злочинів іншою державою.

Також, надавши оцінку доводам обвинуваченого та його захисника щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який суд зазначає, що посилання захисника Макшанова Є.С. на показання свідків, що підтверджують алібі ОСОБА_3 та спростовують пред`явлене обвинувачення, а також твердження щодо відсутності доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, є наразі передчасними та будуть предметом подальшого судового розгляду.

Суд наголошує, що на даний час по справі тільки розпочався судовий розгляд під час якого було допитано потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , допит свідків та дослідження доказів по справі наразі не проводився та суд позбавлений можливості надати оцінку вказаним стороною захисту доказам.

Також, в обґрунтування клопотань про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Макшанов Є.С. посилаються на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки – дружину, дітей, онука та батьків, які знаходяться на його утриманні. Також, має майно та постійне місце проживання на території України в м. Харкові, є волонтером у ЗСУ, приймав активну участь у відбудові храмів, церков та монастирів на території України, за що має багато нагород та відзнак, раніше ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, не вчиняв інкримінованого злочину, який є «замовним» та необґрунтованість наведених прокурором ризиків.

Суд, надавши оцінку доводам обвинуваченого та його захисника зазначає, що доводи сторони захисту щодо недоведеності заявлених прокурором ризиків є необґрунтованими, оскільки вказаним ризикам було надано оцінку та суд враховує, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, з часу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишилися наявними і не зменшилися, стороною захисту не доведено, що на даний час наведені ризики зникли або зменшилися.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує усталену практику ЄСПЛ, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р., згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 05 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 грудня 2021 року включно.

Враховуючи, що судове провадження не буде завершене до часу спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, то суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою незалежно від наявності клопотань учасників процесу, зокрема, строку подання клопотання стороною обвинувачення.

Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів враховує підвищену суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для скасування або зміни запобіжного заходу на більш м`який, зокрема й цілодобовий домашній арешт, на чому наполягає сторона захисту, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката Макшанова Є.С. про зміну запобіжного заходу та вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 7, 27, 176-178, 183, 197, 199, 331, 369-372 КПК України колегія суддів, -

Постановила:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Валуйки Бєлгородської області Російської Федерації, громадянину Російської Федерації, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 січня 2022 року включно.

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Макшанова Євгена Семеновича прозміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю - відмовити.

Копію ухвали направити начальнику СІЗО м. Старобільськ.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 29 листопада 2021 року.

Головуючий: Судді:

_____ ______ _____

А.С. Река Ю.В. Крива Л.П. Бабічева