Рішення № 101462641, 26.11.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/2387/20

Провадження № 2/183/683/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Власко Н. В.,

представника позивача - адвоката Пташинського О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа – Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Пташинського О. А., звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 02 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О. В., та зареєстрованого в реєстрі за №1748. У належній їй квартирі, з її згоди, були зареєстровані її невістка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , які є відповідачами у справі. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2019 року (справа № 183/375/18), шлюб між сином позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано. Ще до розірвання шлюбу, а саме у січні 2019 року, відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 виїхали з належної позивачеві квартири, забравши всі свої особисті речі. На цей час їх місце проживання позивачеві невідоме. Тож, фактично відповідачі понад рік не проживають у зазначеній вище квартирі, комунальні платежі не сплачують, і не утримують її, а реєстрація відповідачів порушує права позивача, як власника нерухомого майна вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Окрім того, позивач не має можливості оформити субсидію на газопостачання, електроенергію, водопостачання до квартири через неможливість надати компетентним органам достовірної інформації про доходи відповідачів та їх місцезнаходження. У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 03 червня 2020 року було прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін і відкрито провадження у справі (а.с. 19-21).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Пташинський О. А. позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом надіслання судом і отримання нею SMS-повідомлення на підставі поданої нею заявки про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення (а.с. 90, 112), причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву позивача не подавала.

Представник третьої особи - Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що не підтримує позовні вимоги позивача щодо визнання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2005 року народження, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що є неприпустимим зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно приміщень, право власності чи право користування якими вони мають, разом з тим, на підтвердження своїх доводів надав суду висновок Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1729/0/2-20 від 05 листопада 2020 року щодо заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 та копію рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 99/0/6-18 від 16 лютого 2018 року.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що добре знає як позивача, так і відповідачів, проживали разом в одному будинку, є їх сусідкою, зазначила, що у теплу пору року у 2019 році, сидячи під під`їздом, вона бачила, як відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_3 "вибралися" зі спірної квартири, протягом двох днів останні вивозили свої речі з квартири, після того вона їх більше не бачила, де проживають відповідачі на цей час їй невідомо. Примусово відповідачів з квартири ніхто не виганяв і не виселяв.

Суд, вислухавши вступне слово та пояснення представника позивача, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування (дарувальник за договором – син позивача ОСОБА_4 ) від 02 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О. В., зареєстрованого у реєстрі за №1748, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10). Указаний факт також підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 129442224 від 02 липня 2018 року (а.с. 11).

Зазначений договір дарування спірної квартири укладений з урахуванням рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 16 лютого 2018 року за № 99/0/6-18 «Про набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , 1960 р.н.», з якого убачається, що Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради була надана згода на набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за умови, що при зміні імені власника житла, у якому неповнолітня дитина ОСОБА_3 має право користування, житлові права та інтереси останньої не будуть порушені, відповідальність за збереження права користування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була покладена на її матір ОСОБА_2 (а.с. 58).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1729/0/2-20 від 05 листопада 2020 року, наданого останнім щодо заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 , убачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , 2005 року народження, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації її батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Батько дитини ОСОБА_4 з 04 січня 2003 року був власником цієї житлової квартири відповідно до договору дарування, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого за № 1-34. 18 січня 2018 року до Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради звернулася ОСОБА_1 із заявою про набуття нею у власність квартири, яка належить на праві власності її синові ОСОБА_4 . Відповідно до рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 16 лютого 2018 року за № 99/0/6-18 «Про набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , 1960 р.н.» Органом опіки та піклування була надана згода на набуття нею права власності на квартиру за умови, що при зміні імені власника житла, у якому неповнолітня дитина ОСОБА_3 має право користування, житлові права та інтереси останньої не будуть порушені. З пояснень, які надала мати дитини ОСОБА_2 убачається, що нею була надана згода на вчинення цього правочину за умови, що права її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2005 року народження, порушені не будуть та її донька буде проживати і мати право користування цим житловим приміщенням. 17 травня 2019 року після тривалих сварок, погроз зі знищенням їх особистого майна, мати з дитиною вимушені були покинути житлове приміщення. Наразі неповнолітня дитина разом з матір`ю винаймають кімнату у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Власного житла не мають. З урахуванням вказаних обставин, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача у справі є неприпустимими та неправомірними, так як у разі їх задоволення будуть порушені майнові права неповнолітньої дитини, а саме її право користування житловим приміщенням, яке гарантували сторони правочину при отриманні згоди на дарування квартири від органу опіки та піклування.

ОСОБА_4 (син позивача) та ОСОБА_2 з 16 липня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 04 березня 2019 року (а.с. 14).

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради № 1893 від 06 жовтня 2020 року, та наданою суду у засвідченій представником позивача копії, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43).

Згідно з Актом № 406 від 19 лютого 2020 року, наданим позивачем суду у копії, засвідченій його представником, зафіксовано непроживання відповідача ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , з січня 2019 року (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Фактичні обставини справи та наявні докази переконливо свідчать, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у належній позивачеві квартирі з травня 2019 року, виїхавши з неповнолітньою донькою зі спірної квартири. Поважних причин непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі судом не установлено. Відповідач ОСОБА_2 , будучи обізнаю про день місце та час розгляду цієї справи у суді, повідомлена за вказаним нею особисто номером телефону, залишивши заявку про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення, отримавши ще 21 квітня 2021 року копію позовної заяви з додатками, в судові засідання 30 червня 2021 року, 12 жовтня 2021 року, 25 листопада 2021 року не з`явилась, відзиву на позов та будь-яких доказів на спростування доводів позивача, на підтвердження поважності причин непроживання у спірній квартирі, а також на підтвердження доводів, викладених у висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 05 листопада 2020 року № 1729/0/2-20 щодо створення позивачем умов, за яких вона вимушена була покинути спірне житлове приміщення, суду не надала.

Отже, з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, позов в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до неповнолітньої ОСОБА_3 , у їх задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Судом установлено, що неповнолітня ОСОБА_3 не проживає у належній позивачеві квартирі з травня 2019 року, виїхавши з матір`ю зі спірної квартири. У той же час, набуття позивачем права власності на спірну квартиру відбулося за умови, що при зміні імені власника житла, у якому неповнолітня дитина ОСОБА_3 має право користування, житлові права та інтереси останньої не будуть порушені, вона буде проживати і мати право користування цим житловим приміщенням.

Таким чином, суд погоджується з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо визнання неповнолітньої ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки у разі їх задоволення будуть порушені майнові права неповнолітньої дитини, а саме її право користування житловим приміщенням, яке гарантували сторони правочину при отриманні згоди на дарування квартири від органу опіки та піклування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа – Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неповнолітньої ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скfсовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- відповідач, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14.

Повне рішення суду складено 29 листопада 2021 року.

Суддя Г.Є. Майна