Ухвала суду № 101462542, 29.11.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7434/21

Провадження № 1-кс/202/6422/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

29 листопада 2021 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П.,

за участю секретаря – Пеки Д.В.,

прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Семенюка О.В.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Гризи О.В.,

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Калиничева О.С., погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Семенюком О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Іллінка Криничанського району Дніпропетровської області, є громадянином України, офіційно не працевлаштований, має середню спеціальну освіту, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, має на утриманні матір похилого віку, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000859 від 26 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.

29 листопада 2021 року слідчому судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Калиничева О.С., погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Семенюком О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Дане клопотання, згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді, було передано слідчому судді 29 листопада 2021 року.

Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.11.2021 року, приблизно о 17-44 годині, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110558», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , здійснював рух у темний час доби при увімкненому міському освітленні по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю вул. Січеславський шлях з боку вул. Канатної в напрямку вул. Менделєєва у Південному районі м. Кам`янське Дніпропетровської області, проїжджа частина якої має по одній смузі для руху в кожному напрямку.

У ході руху водій ОСОБА_1 , проявляючи злочинну самовпевненість, здійснюючи рух з перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкістю, а саме з швидкістю приблизно 70 км/год., легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та ігноруючи її зміни, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху та маючи можливість об`єктивно виявити групу пішоходів у складі чотирьох осіб, які стояли в нерухомому положенні на розділювальній смузі вул. Січеславський шлях позначеній дорожньою горизонтальною білою розміткою 1.1 та 1.5 Правил дорожнього руху, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого 26.11.2021 року, приблизно о 17-44 годині, в районі буд. 77 на вул. Січеславський шлях у Південному районі м. Кам`янське Дніпропетровської області здійснив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля «ЗАЗ 110558», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішоходів ОСОБА_3 , 1986 року народження, малолітнього ОСОБА_4 , 2018 року народження, малолітню ОСОБА_5 , 2011 року народження, та ОСОБА_6 , 1956 року народження, спричинивши їм тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Від отриманих у результаті ДТП тілесних ушкоджень пішоходи ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 загинули.

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

26 листопада 2021 року о 20-00 годині ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 27 листопада 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Слідчий в обґрунтування клопотання зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, відповідно до яких підозрюваний ОСОБА_1 з перевищенням швидкості скоїв наїзд на чотирьох пішоходів, в тому числі на малолітніх дітей, внаслідок чого дві особи померло, серед них малолітня дитина. У разі визнання його винним у вчиненні цього кримінального правопорушення ОСОБА_1 загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі на строк аж до 10 років. При цьому, ОСОБА_1 не працює та не навчається, дітей на утриманні не має, тому у нього відсутні соціальні зв`язки достатньої міцності, що б, з огляду на тяжкість можливого покарання, утримали його від вчинення дій, що є ризиком. До того ж хоча підозрюваний і мешкає на території Дніпропетровської області, проте не в обласному центрі, на значній віддаленості від місцезнаходження органу досудового розслідування та прокурора, якими забезпечується досудове розслідування в тому числі в частині дотримання підозрюваним запобіжного заходу.

В обґрунтування наявності ризику, передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків або потерпілих у кримінальному провадженні, слідчий зазначив, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, показання його очевидців та потерпілих, що залишились живими, мають суттєве значення в сенсі можливості доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину. Відповідно до вимог чинного законодавства суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями осіб, які він не сприймав безпосередньо під час судового розгляду. За таких обставин ризик протиправного позапроцесуального впливу на свідків та потерпілих з боку підозрюваного існуватиме постійно до моменту їх допиту у судовому засіданні. Крім того, потерпілі з огляду на отримані тілесні ушкодження потребуватимуть у майбутньому значних коштів для лікування та реабілітації, надання яких з боку підозрюваного під певними умовами так не виключатиме ризику впливу на їх поведінку та показання.

Слідчий у своєму клопотанні звертає увагу слідчого судді на те, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню ризикам, у зв`язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, наголошуючи на наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наголосив на обґрунтованості підозри та просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вказані обставини на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Захисник підозрюваного – адвокат Гриза О.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, посилаючись на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Звернув увагу на те, що підозрюваний за місцем проживання та реєстрації характеризується позитивно, має на утриманні матір похилого віку та не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, натомість має намір відшкодувати потерпілій стороні завдану шкоду. У випадку, коли слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити заставу у розмірі 100 000 гривень. Звернув увагу, що підозрюваний на даний час перерахував потерпілій стороні грошові кошти на поховання, і надалі бажає надавати матеріальну допомогу дитині, яка перебуває на лікуванні.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби. Звернув увагу слідчого судді на те, що провину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає в повному обсязі, та має намір відшкодувати завдану шкоду потерпілим.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021040000000859 від 26 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 листопада 2021 року за участю водія ОСОБА_1 , який керував технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110558», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 , 1986 року народження, малолітнього ОСОБА_4 , 2018 року народження, малолітню ОСОБА_5 , 2011 року народження, та ОСОБА_6 , 1956 року народження, спричинивши їм тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Від отриманих у результаті ДТП тілесних ушкоджень пішоходи ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 загинули.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.

26 листопада 2021 року о 20-00 годині ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 27 листопада 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яке виразилось в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, слідчий суддя враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного.

За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання та реєстрації, за якими характеризується з позитивного боку, має на утриманні матір похилого віку, раніше не судимий.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , який проживає в Дніпропетровській області, на значній віддаленості від місцезнаходження органу досудового розслідування та прокурора, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу підтверджує існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також слідчий суддя погоджується із існуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків або потерпілих, покази яких мають суттєве значення при доведенні вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленої підозри, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_1 підозрюється.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

При цьому слід зазначити, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Слідчий суддя оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

Вказані обставини слідчим суддею враховані при розгляді клопотання слідчого. А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, слідчий суддя вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе.

Щодо доводів захисника та підозрюваного про необґрунтованість клопотання слідчого, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та/або суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи захисника та підозрюваного про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, резонансу у суспільстві та особи підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Як встановлено в ході судового розгляду, злочин, вчинений підозрюваним ОСОБА_1 призвів до тяжких наслідків у вигляді загибелі двох людей, серед яких малолітня дитина.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження існує обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину, а також приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи резонанс у суспільстві, який викликаний даною подією, необхідним є застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та не вбачає підстав для задоволення клопотання підозрюваного та його захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 42, 176, 177, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Калиничева О.С., погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Семенюком О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, помістивши його до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» до 20 год. 00 хв. 23 січня 2022 року.

У задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_1 та адвоката Гризи Олександра Вікторовича про застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби – відмовити.

Визначити строк дії ухвали до 20:00 год. 23 січня 2022 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника СУ ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Л.П. Слюсар