Рішення № 101462341, 04.10.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1357/21

Провадження № 2/932/362/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 лютого 2021 року звернулася до Бабушкіського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «ФК «Аланд», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року вжито заходи забезпечення позову і зупинене стягнення за виконавчим написом до розгляду справи по суті.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2021 року від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. витребувано копію нотаріальної справи, від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. копію виконавчого провадження.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що 27 грудня 2013 року між нею і ПАТ «Дельта Банк» було укладено кредитний договір № 001-03073-271213, за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 28 700 грн. У лютому 2021 року за місцем її постійного місця роботи, КЗО «Середня загальноосвітня школа № 80» Дніпровської міської ради, надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. про звернення стягнення на заробітну плату позивача, про що вона дізналася від керівництва. 08 лютого 2021 року позивач звернулася до приватного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. 15 лютого 2021 року на електронну адресу надійшли скан-копії виконавчого провадження, з якого позивачеві стало відомо, що 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис № 62954 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 19 318,91 грн. за кредитним договором № 001-03073-271213 від 27 грудня 2013 року. Зауважувала щодо неукладенності кредитного договору, а також посилалася на пропуск строку стягувачем для звернення про вчинення виконавчого напису. Зазначила, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, оскільки його вчинено на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написі нотаріусів. Вважає, що дії відповідача про звернення стягнення на суму заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса є незаконним, тому що виконавчий напис може бути вчинено лише вразі, якщо заборгованість є безспірною і за умови, що нотаріусу подано документи, які підтверджують безспірний характер заборгованості. В обґрунтування зазначеного вказувала, що нею здійснювалося погашення заборгованості перед банком, тому вказана приватним нотаріусом сума боргу є неправильною. Вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не відносяться до переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Просила суд скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. № 62954 від 05 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 19 318,91 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 362 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. стягнути з відповідача.

Відповідачеві ТОВ «ФК «Аланд» у встановленому законом порядку було направлено копію про відкриття провадження з копією позову з додатками. У встановлений строк відповідач заперечення на позовну заяву не направив, будь-яких заяв ним надано не було, тому суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Третій особі приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораю О.С. у встановленому законом порядку було направлено копію про відкриття провадження з копією позову з додатками, у встановлений строк письмових пояснень на позовну заяву суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 грудня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття банківського рахунку та встановлення кредитного ліміту № 001-03073-271213, відповідно до умов якого банк встановив кредитний ліміт у розмірі 28 700 грн.

05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 62954, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість за кредитним договором № 001-03073-271213 від 27 грудня 2013 року за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року у розмірі 18 818,91 грн., плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 500 грн., а всього 19 318,91 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 26 січня 2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 64272198 з примусового виконання виконавчого напису № 62954 від 05 жовтня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 29 січня 2021 року було звернуто стягнення на заробітну плату боржника в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 62954 від 05 жовтня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 ЗУ «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено у главі 14 ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів та зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

При цьому ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачеві можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України (постанова від 05 липня 2017 р. у справі № 6-887цс17) захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. У такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі.

Крім того, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. порушено вимоги ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» та ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки із поданих до нотаріуса документів не можливо встановити дату, з якої у кредитора виникло право вимоги, дату, з якої банк нараховує неустойку та її розмір, який було встановлено умовами кредитного договору, а також безспірність розміру.

Таким чином, з наведених приписів вбачається, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в переліку, чи подані всі передбачені переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

У даному випадку нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та наявності у кредитора права на безспірне стягнення заборгованості.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Таким чином, оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 03 липня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22 лютого 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який було надано нотаріусу стягувачем ТОВ «ФК «Аланд» для вчинення виконавчого напису, не було посвідчено нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 172/1652/18 від 21 жовтня 2020 року.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача про неукладення кредитного договору між нею і ПАТ «Дельта Банк», оскільки зазначена обставина не є предметом розгляду по даній цивільній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, при вчиненні приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. виконавчого напису від 05 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 001-03073-271213 від 27 грудня 2013 року у загальному розмірі 19 318,91 грн., не було дотримано вимог чинного законодавства, чим порушено права боржника, які підлягають захисту у судовому порядку, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Разом з цим, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник позивача до позовної заяви додав попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що складає - 11000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат, ні позивачем ні представником позивача не надано ані договору про надання правничої допомоги ані акту виконаних робіт та не надано квитанції про сплату позивачем 11000,00 грн.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Разом з тим, позивач всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав суд доказів на підтвердження виконання робіт, відсутній рахунок, що є підставою для зарахування коштів, а також доказів перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката Гейко В.І.

Таким чином, вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 362 грн., який з урахуванням задоволення позовних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 87-89 ЗУ «Про нотаріат», ч. 1 ст. 141, ст. 247, ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем і зареєстрований в реєстрі за № 62954, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (ЄДРПОУ 42642578) заборгованості за кредитним договором № 001-03073-271213 від 27 грудня 2013 року за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року у розмірі 18 818 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 91 коп., плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 500 (п`ятсот) грн., а всього 19 318 (дев`ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 91 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева