Рішення № 101460623, 26.07.2021, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/3074/21

Номер провадження 2-а/676/50/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючої судді Швець О.Д.,

з участю секретаря Чекашкіній О.Л.

представника позивача Рязанова Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департамента патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського 4роти 1 батальйону УПП в Хмельницькій області, Департамента патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4204026 від 14.05.2021 р, передбачене ч. 1 ст. 121КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою поліцейського Березовського А.В. серія ЕАН № 4204026 від 14.05.2021 р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121КУпАП за те, що він 14.05.2021 р. на 288 км. автодороги Н-03 «Житомир-Чернівці», керував автомобілем DAF номерний знак НОМЕР_1 , у якого були встановлені шини з різними типами малюнків протектора з різною маркою моделі, чим порушив п.31.4.5 г Правил дорожнього руху. З постановою не погоджується, оскільки вважає себе невинуватим, постанову необгрунтованою у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Так, 14 травня 2021 року, керуючи власним вантажним автомобілем DAF 95 ХF430 д.н.з. НОМЕР_1 пошкодилось колесо на додатковій осі, яка використовується у разі нагальної потреби. Він зателефонував знайомому, який підвіз запасне колесо, а відремонтувати шину збирався на шиномонтажі, тому й рухався дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п. 9.9. ПДР. На стаціонарному посту біля с. Довжок, Кам`янець-Подільського району був зупинений поліцейським Березовським А.В., який після перевірки документів повідомив, що він порушив вимоги ПДР, тобто «здійснював рух на вантажному автомобілі у якого встановлені шини з різними типами малюнків протектора, та різною маркою моделі, чим порушив п.31.4.5 г ПДР. Поліцейський незважив на його пояснення, що задня вісь при експлуатації автомобіля не використовується, відповідно до п.31.5 ПДР він мав право доїхати до шиномонтажу. На клопотання позивача про забезпечення його при розгляді адміністративної справи правничою допомогою поліцейський повідомив, що не буде відкладати розгляд справи, а якщо позивач бажає отримати правничу допомогу, то нехай шукає правника, а це не його обов`язок. Позивач висловив бажання надати письмові пояснення як це передбачено ст. 268 КУпАП, однак поліцейський відмовився надати папір. Поліцейський після зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, виявивши вказану несправність, забрав документи і пішов у приміщення поста, після чого повернувся з постановою, довго не давав її для підпису, відмовився долучати до неї письмові клопотання позивача. Розгляд справи поліцейським за відсутності позивача, ненадання можливості заявити письмове клопотання та надати письмові пояснення, бездіяльність відповідача у сприянні позивачу в отриманні правничої допомоги під час розгляду адміністративної справи призвели до порушення прав позивача та порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Поліцейський не довів при винесенні оскаржуваної постанови, що позивач не мав права керувати транспортним засобом за вказаних ним порушень. Адже наступний пункт ПДР вказує на можливість керування автомобілем із несправностями, передбаченими п.31.4 до місця стоянки чи ремонту. Визначальні обставини не фіксувались, можливість їх ретроспективного дослідження втрачена. Порушений принцип юридичної визначеності, так як в постанові не вказана серія, номер, назва, вид автомобільної шини. Крім цього при наведенні опису порушення ПДР, не вказано на якій вісі були змонтовані шини, чи експлуатувалася фактично. Стверджує, що зазначеного у постанові правопорушення не скоювавані умисно, ані з необережності, тому не вбачає підстав для притягнення до адміністративної відповідальності. Просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 4204026 від 14.05.2021 р., винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121КУпАП.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 06 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначений розгляд в спрощеному провадженні.

Представник позивача в судовому засіданні позов та його обгрунтування підтримав, просить задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не зявились, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності, протии задоволення позову заперечують. Надали відзив на позов, заперечення мотивують тим, що 14 травня 2021 р. поліцейський Березовський А.В. зупинив біля стаціонарного поста поблизу с. Довжок, Кам`янець-Подільського району вантажний автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого було встановлено шини з різними типами малюнків протектора та різною маркою моделі, чим порушив п.31.4.5 г ПДР. Вбачаючи в діях водія ознаки адміністративного правоопрушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, поліцейський притягнув його до адміністративної відповідальності, застосувавши адміністратвине стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про дорожній рух» технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, має відповідати правилам, нормативав і стандартам. Обовязок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладється на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чиним законодавством. У відповідності до п. 2.3 а), б), д) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічний справний стан комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Відеозаписами за участю позивача підтверджується наявність на задній осі транспортного засобу позивача встановлені різні шини, що мають відмінності як за моделлю шин так і за типами малюнку протектора шини. З лівої сторони автомобіля по ходу руху встановлена шина HANKOOK (відеозапис 20210515185423000614, фото 1) із малюнком протектора у 5 доріжок , а з правої сторони шина MICHELIN із малюнком протектора у 4 доріжки (відеозапис 202105151854230000614, фото 2). Більш того транспортний засіб позивача обладнаний запасним колесом, яке знаходилось у спеціально відведеному місці в справному стані та не використовувалось водієм на момент його зупинки поліцейським свідчить про відсутність необхідності підвозити запасне колесо ОСОБА_1 задля заміни пошкодженого (відеозапис 20210515185734000616, годинна зйомки 09:24:30, фото 3). Посилання позивача на п.31.5 ПДР є безпідставним та підтверджує не виконання позивачем п.31.4.5 г ПДР, при цьому позивач не заперечує факт інкрімінованого правопорушення. Долучені фото та відеозаписи відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності. Витрати на правничу допомогу вважають необгрунтованими, не підтвердженими та явно завищеними. Просять адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Хмельницькій області Березовського А.В. серія ЕАН № 4204026 від 14.05.2021 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що він 14.05.2021 р. на 288 км. автодороги Н-03 «Житомир-Чернівці», керував автомобілем DAF номерний знак НОМЕР_1 , у якого були встановлені шини з різними типами малюнків протектора з різною маркою моделі, чим порушив п.31.4.5 г Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121КУпАП.

Не погоджуючись з данною постановою, позивач звернувся до суду.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем вимог п. 31.4.5.г ПДР України.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

За приписами статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. (далі - Інструкція № 1395)

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано відеозапис з місця зупинки вантажного автомобіля DAF номерний знак НОМЕР_1 ,

З відеозапису вбачається, що поліцейський Березовський А.В. розпочав процедуру розгляду адміністративної справи, розяснив водієві його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, та усно стверджував, що на додатковій осі автомобіля встановлені шини з різними типами протектора.

Крім відеозапису інших доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення поліцейським не надано.

Усне твердження працівника поліції про виявлення правопорушення, озвучене правопорушнику, не може бути належним доказом вини останнього. Спостереження працівником поліції правопорушення може мати місце, однак воно має бути зафіксоване на матеріальному носії. Таким матеріальним носієм міг бути протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються, або ж рапорт чи пояснення поліцейського та порушника, акт перевірки технічного стану автомобіля. До цього матеріального носія міг бути доданий диск з відеозаписом.

Відповідно до 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Пунктом 31.4.5 ПДР "Колеса і шини", забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами рисунків протектора для вантажних автомобілів.

Тобто, наведеною нормою для вантажних автомобілів встановлена заборона експлуатації, зокрема, у разі коли на одну вісь транспортного засобу встановлено шини різними типами малюнків протектора.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 26.07.2013 р. № 549 затверджено Правила технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L,М,N,O) та спеціальних машин, виконаних на шасі.

Відповідно до п.1 Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, з метою виконання цих Правил шини колісних транспортних засобів класифіковано, зокрема, за типом малюнка протектора.

Пунктом 7 розділу 2 цих Правил "Класифікація шин" встановлено, що за типом малюнка протектора шини поділяються на шини з дорожнім, універсальним, кар`єрним та підвищеної прохідності малюнком.

Розрізняють симетричний, асиметричний, спрямованого та неспрямованого обертання типи малюнків протектора шини, залежно від розташування сегментів його малюнка протектора, як визначено в додатку 2 до цих Правил.

Вимоги до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки затверджені Наказом Мінінфраструктури від 26.11.2012 № 710, які застосовуються під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю, а також автомобільними перевізниками, суб`єктами господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування, ремонту ТЗ.

Для ідентифікації ТЗ, визначення вимог і методів для його перевірки застосовують такі нормативно-технічні документи - національні стандарти, зокрема, ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання".

Згідно п.6.3.1 ДСТУ 3649:2010 не дозволено установлювати на одній осі КТЗ шини різних розмірів, типів конструкції (радіальної, діагональної, камерної, безкамерної), моделі з різними рисунками протектора, призначених для застосування в різні сезони, з шипами чи ланцюгами протиковзання та без них.

Із змісту оскаржуваної постанови не вбачається, які саме шини: по розміру, типу конструкції, моделі були встановлені на додатковій осі автомобіля позивача при наявності яких п.п. «г» п. 31.4.5 ПДР України встановлена заборона керування вантажним автомобілем.

Позивач не заперечував встановлення на додатковій осі колеса шини з малюнком протектора який відрізнявся від малюнка протектора шин на інших колесах на момент виявлення зазначеного порушення патрульним поліцейським.

Разом з цим представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що автомобіль в той день був в справному стані, але під час руху транспортного засобу колесо було пошкоджено. Зазначив, що вказану технічну несправність позивач усунув на місці її виявлення, після чого продовжив рух транспортним засобом. дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п. 9.9. ПДР.

Згідно з п. 31.5 ПДР в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 («ї»; «д» - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивач усунув виявлену технічну несправність транспортного засобу на місці її виявлення, після чого продовжив подальший рух транспортним засобом, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020у справі №607/7987/17.

На підтвердження обгрунтованості прийнятого рішення поліцейським Березовським А.В. долучено до матеріалів відеозапис з нагрудної камери, з якого вбачається, що розгляд адміністративної справи поліцейський проводив у відсутності водія ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та норм КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак у графі «до постанови додається» зазначено тільки відео, посилання на фото, які долучені відповідачем, не зазначено.

Таким чином, доводи позивача відповідачем не спростовані, тому суд знаходить доведеним, що інкриміноване йому правопорушення він не вчиняв, а відтак притягнений до адміністративної відповідальності неправомірно.

Суд також вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався вимог закону щодо дослідження всіх обставин справи та підтвердження їх доказами, а тому подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та винність ОСОБА_1 є недоведеною.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 3. ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема скасовує постанову і закриває справу.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач не навів заперечень, які могли б спростувати доводи позивача, та не надав належних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, яке виразилось у порушенні п. 31.4.5.г ПД, а відтак відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваної постанови та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а постанова про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованою через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати на те, що пояснення позивача, що поліцейський Березовський А.В. не надав йому можливості скористатись правової допомогою, спростовується цим же відеозаписом, з якого вбачається, що водій не вчинив жодних дій для отримання правничої допомоги, мотивував тим, що в нього відсутні кошти зателефонувати адвокату.

Відповідно до п. 2 розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З викладеного слідує, що посадова особа Національної поліції за вимогами статті 258 КУпАП та пунктів Інструкції, зобов`язана розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, та винести постанову саме на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що постанову серії ЕАН № 4204026 від 14.05.2021 р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121КУпАП. слід скасувати, провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження всіх здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги, укладений 24.05.2021 року № 222 між ОСОБА_1 та адвокатом Рязановим Л.Г., квитанцію №241365 від 23.07.2021 року; ордер серія СЕ №1023822 від 24.05.2021 року.

Жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін немає. Оплата послуг адвоката підтверджується квитанцією №241365 від 23.07.2021 року.

Щодо наданого доказу оплати послуг адвоката, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року в адміністративній справі № 727/4597/19. Суд касаційної інстанції звернув увагу, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Отже, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню, розмір у розмір 2250 грн., який, за висновком суду, є співмірним з особливостями спору та обставинами в даній адміністративній справі

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючисьст.ст. 5, 9, 19, 72-77, 241-245, 286 КАС України, ст. 121, 251, 276, 283, 284, 287-289 КУпАП України, ЗУ "Про національну поліцію", суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департамента патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову ЕАН № 4204026 від 14 травня 2021 року винесену поліцейським 4 роти 1 батальйону УПП в Хмельницькій області Березовським Андрієм Вікторовичемпро накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.

Стягнути з Департамента патрульної поліції на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста 3, ЄДРПОУ 40108646) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн. та 454,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.