Вирок № 101459416, 29.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/14651/21

Провадження №1-кп/522/2298/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Гаєвої Л.В.

за участю секретаря - Говорової А.М.,

розглянувши у судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси угоду про визнання винуватості, разом із обвинувальним актом, який надійшов із Приморської окружної прокуратури м. Одеси, у кримінальному провадженні №12021163500000392, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2021 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, непрацюючого, учня ЗОШ №16, неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Дорошенко К.Ю.,

Муравйова П.Г.,

головних спеціалістів територіального відділу

служби у справах дітей

Одеської міської ради - Максимова О.Г.,

Кіташевського А.А.,

законного представника

неповнолітнього

обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1

адвоката - Терлецької К.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

09.03.2021 року приблизно о 20 годині 40 хвилин неповнолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня особа чоловічої статі, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження (далі невстановлена особа №1), перебували в магазині «Таврія В» код ЄРДПОУ 19202597, який розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Грецька, будинок №3/4, де із метою таємного викрадення алкогольних напоїв, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та, переслідуючи ціль особистого збагачення, таємно заволоділи пляшкою віскі: «Jack Daniels Tennessee Honey», об`ємом 0,5 літра вартістю 363 грн. 78 коп., та «Jack Daniels», об`ємом 0,5 літра вартістю 348 грн. 34 коп., які знаходились на одному рекламному стенді, заховавши їх під одежу.

Таємно, заволодівши зазначеним чужим майном, на загальну суму 712 грн. 12 коп., ОСОБА_1 , та невстановлена особа №1, направились до виходу із зазначеного магазину, тобто виконали всі дії, які вони вважали за необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Однак завершити свій намір, спрямований на таємне заволодіння зазначеним чужим майном ОСОБА_1 , та невстановлена особа №1 не змогли із причин, які не залежали від їх волі, оскільки їх зазначені дії були своєчасно виявлені співробітниками магазину які вжили заходів, щодо виявлення факту крадіжки при виході зазначених осіб з магазину.

За наведених обставин ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - закінчений замах, на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, тобто коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненні указаного кримінального правопорушення, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, що описані у обвинувальному акті, та просив затвердити угоду про визнання винуватості від 28 липня 2021 року.

Прокурор Муравйов П.Г. у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 28 липня 2021 року, та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання згідно до угоди.

У судовому засіданні головний спеціаліст територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради Кіташевський А.А. погодився із думкою прокурора.

До судового засідання представник потерпілого ТОВ «Таврія - В» - Іванов В.М. не з`явився, письмово просив проводити судовий розгляд без його присутності, та письмово просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Терлецька К.А. просила затвердити угоду про визнання винуватості від 28 липня 2021 року, та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання відповідно до угоди.

У судовому засіданні законний представник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 погодилась із думкою захисника.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим.

Згідно до вимог п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчинені зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, та його винність у вчиненні указаного кримінального правопорушення доведена.

Крім того, судом було з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, передбачені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, який буде до нього застосовано у разі затвердження угоди про визнання винуватості.

Згідно до вимог ч.6 ст.474 КПК України, дослідивши угоду про визнання винуватості, суд переконався, що сторони добровільно уклали зазначену угоду, що укладена угода була добровільним волевиявленням обвинуваченого, та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Перевіряючи угоду на відповідність ч.7 ст.474 КПК України суд вважає, що зазначена угода від 28 липня 2021 року про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та закону, умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та закону, дії обвинуваченого кваліфіковані правильно, умови угоди відповідають інтересам суспільства, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, немає підстав вважати, що угода не була добровільною, немає підстав вважати, що умови угоди неможливо виконати, є фактичні підстави для визнання винуватості.

Судом обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст.476 КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що зазначена угода про визнання винуватості повинна бути затверджена судом.

Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як закінчений замах, на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, тобто коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує його особу та те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, що він раніше не судимий, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні.

Суд приймає до уваги досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_1 від 15.11.2021 року вих.№123203/21, згідно до якої, враховуючи особистість указаного обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважав, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства. Орган пробації вважав за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , наявності вище зазначених чотирьох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.75,104 КК України, та звільнити указаного обвинуваченого від відбування покарання, із випробуванням, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 28.07.2021 року, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , наявності чотирьох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає недоцільним покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 додаткових обов`язків, передбачених ч.3 ст.76 КК України.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень цим обвинуваченим.

Міру запобіжного заходу у зв`язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Керуючись ст.ст.100, 331, 367-371, 373, 374, 376, 395, 474, 476, 484, 485, 488, 496, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду, укладену 28 липня 2021 року про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_1 , та його законним представником ОСОБА_2, та прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси Гончаром Ігорем Анатолійовичем, у присутності захисника Терлецької Катерини Аркадіївни у кримінальному провадженні, який зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021163500000392 від 10.03.2021 року.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті позбавлення волі строком на 1 /один/ рік.

На підставі ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 1 /один/ рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України строком на 1 /один/ рік покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання, а саме іспитовий строк ОСОБА_1 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 29.11.2021 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази: 2 пляшки віскі: «Jack Daniels Tennessee Honey», об`ємом 0,5 літра, та «Jack Daniels», об`ємом 0,5 літра вважати повернутими потерпілому ТОВ «Таврія - В» за належністю.

Речовий доказ - СД - диск із відеозаписом з камер відеоспостереження супермаркету «Таврія - В» зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд, з підстав, передбачених ст.394 КПК України , а також у касаційному порядку, що визначено у п.1 ч.3 ст.424 КПК України.

Вирок першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя Гаєва Л.В.

29.11.2021