Рішення № 101459257, 18.11.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/9837/21

Пр. №2/521/4026/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Кіреу Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі- ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М., посилаючись на те, що 03 червня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2133, яким було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка на підставі договору іпотеки від 05 червня 2008 року була передана в іпотеку ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником АКБ «Райффайзенбанк України».

Зазначав, що 05 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», було укладено кредитний договір №МL-501/140/2008.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язаньза кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останніми було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_2 вказував. що він на підставі договору комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 28 квітня 2017 року набув статусу нового кредитора/іпотекодержателя у вище зазначених зобов`язаннях.

Стверджував, що 21 червня 2017 року, він, у позасудовому порядку відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» звернув стягнення та набув право власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

На теперішній час він є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 .

Позивачі зазначали, що нещодавно вони дізналися, що на виконанні у Першому Малиновському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального Управління юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий напис №2133 виданий 03 червня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 року .

Посилаючись на порушення своїх прав, оскільки наявність даного виконавчого напису передбачає подвійне стягнення за кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 рокуоднієї і тієї ж заборгованості, позивачі просили суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2133 виданий 03 червня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 року та стягнути судові витрати.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2021 року по справі було відкрите провадження та призначено судове засідання (а.с. 45-47).

Ухвалою суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року за ініціативою суду у порядку ч.7 ст.81 ЦПК України по справі були витребувані докази (а.с.57-58).

Ухвалою суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року по справі було закрите підготовче провадження та призначено судове засідання (а.с.63-64).

Позивач ОСОБА_2 , який дії в своїх інтересах та в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі довіреністі від 05 грудня 2018 року в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про підтримання позовних вимог, просили суд їх задовольнити у повному обсязі та слухати справу за їх відсутності, не заперечували проти заочного розгляду справи (а.с. 15-16,17,18).

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, (а.с. 52).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, надала заяву про слухання справи за їх відсутності та повідомила суд про те. що матеріали виконавчого провадження щодо виконавчих написів та документи на підставі якийх вони вчиненні знищені у зв`язку з закінченням строку їх зберігання (а.с. 53,70-79,82).

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України,Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, законом України «Про іпотеку», тому, при ухваленні рішення, суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є юридичною особою та діє на підставі Статуту.

Встановлено, що 05 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», було укладено кредитний договір №МL-501/140/2008.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язаньза кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки№РМL – 501/140/2008 від 05 червня 2008 року, за умовами якого останніми було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

З матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2014року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2133, яким було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка на підставі договору іпотеки від 05 червня 2008 року була передана в іпотеку ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником АКБ «Райффайзенбанк України» (а.с.12).

28 квітня 2016 року постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області було відкрите виконавче провадження (а.с.14).

Встановлено, що 28 квітня 2017 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінстрим» було укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором№РМL – 501/140/2008 від 05 червня 2008 року за умовами якого первісний кредитор відсупив новому кредитору права вимоги за кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 року, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ«ОТП Банк» та ОСОБА_1 , виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою згідно іпотечного договору №РМL – 501/140/2008 від 05 червня 2008 року, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.40-41).

28 квітня 2017 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінстрим» було укладено договір факторінгу №2804/1, за умовами якого останньому було передано право грошової вимоги, що належало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с.34-38).

Встановлено, що 28 квітня 2017 року між ТОВ «Фінстрим» (комісіонер) та ОСОБА_2 (комітент) було укладено договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну винагороду вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини з первісним кредитором щодо набуття права вимоги до позичальника за кредитним договором, Іпотекодавців за договором іпотеки за ціною не більше узгодженої сторонами, що становить 671246,00 грн. без ПДВ і в строки, визначені сторонами у цьому договорі, а саме до 28 квітня 2017 року (а.с.29-32).

27 травня 2017 року власники квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надали нотаріально посвідчену заяву –повідомлення про те, що вони не заперечують проти зверненянстягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до ОСОБА_2 , відповідно до умов договору іпотеки №РМL – 501/140/2008 від 05 червня 2008 року та договору про відступлення права за Іпотечним договором №РМL – 501/140/2008 від 05 червня 2008 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.42-43).

21 червня 2017 року право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано вДержавному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10-11).

Рішенням Кіївського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року були зняти арешти з квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , на підставі договору іпотеки №РМL – 501/140/2008 від 05 червня 2008 року.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання є обгрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За правилами цивільного судочинства, зокрема, в позовному (загальному або спрощеному) провадженні судом розглядаються спори, що виникли в сфері матеріальних (цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових) правовідносин.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон України «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила і умови вчинення виконавчого напису містяться у пунктах 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису -надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, зокрема неповідомлення боржника про вимогу кредитора, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

Оскільки матеріали виконавчого напису знищені, то суд не має можливості надати правову оцінку документам, які надавались нотаріусу для видачі виконавчого напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Підставами для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є: якщо його було видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №61-1592св17.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, позивачі посилаються на те, що оскільки право власності на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та договору комісії від 28 квітня 2017 року перейшло до позивача ОСОБА_2 , то існування виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності порушує його права, як власника предмету іпотеки.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

За змістом статей 1, 33, 36 ЗУ «Про іпотеку», використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим іпотечним договорам, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 20.11.2019 року у справі № 295/795/19 від 19.02.2020 року у справі № 725/3690/17 від 13.02.2019 у справі №759/6703/16-ц. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з думкою заявника про те, що внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, будь-які наступні вимоги правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-501/140/2008 від 05 червня 2008 року та договору іпотеки №РМL – 501/140/2008 від 05 червня 2008 року є недійсними, що в силу ч. 2 ст.432 ЦПК України є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису за №2133 від 03 червня 2014 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Враховуючи, що ОСОБА_2 звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, а саме набув 21 червня 2017 року року права власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , тобто задовольнив свої вимоги за основним зобов`язанням, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для визнання виконавчого документа таким, який не підлягає виконанню.

Визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір по справі складає 908,00 грн., який повністю сплачений позивачем при зверненні до суду. Оскільки позов задоволений, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 526 ЦК України, ст.ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 03 червня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, зареєстрований в реєстрі за № 2133, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та на підставі договору іпотеки, посвідченого 05 червня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. за рестром № 1214, була передана в іпотеку Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк України». Право вимоги за зазначеним договором іпотеки на підставі ст. ст. 512-516, 656, 1077, 1086 ЦК України було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за договором про відступлення права вимоги від 30 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за реєстровим № 3338.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за період з 05 червня 2008 року по 29 серпня 2013 року, у розмірі 96348,19 доларів США, що складається: 82022,16 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 14326,03 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період , а також стягнути 1700,00 грн. - витрати за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421, місцезнаходження: вул. Фізкультурна, 28Д, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 908 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 26 листопада 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда