Рішення № 101457928, 25.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5608/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судових засідань: Каралюс Т.Р.,

за участі

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката: Талалаєвої О.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути із ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не нараховану та не виплачену заробітну плату у сумі 223987,32 грн. з урахуванням ПДФО та військового збору, а також компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з січня 2008 р. по червень 2021 р. станом на липень 2021 р. в сумі 144536,43 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з січня 2008 р. працювала начальником виробничо-диспетчерського бюро цеху 008, з 15.04.2011 р. – заступником начальника цеху другої групи – начальником виробничо-диспетчерського бюро цеху другої групи 008, а з 03.10.2016 року і до цього часу – старшим диспетчером виробничо-диспетчерського відділу 545 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА». Починаючи з 2008 року та по 2021 рік ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» порушувало законодавство про працю, а саме позивачу встановлено посадовий оклад, нижчий, ніж гарантований Галузевою угодою між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2008-2009 роки, а також Міжгалузевою угодою у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 р. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.08.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подала суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила позовні вимоги, вказала, що дія Галузевих угод з 2011 року не поширюється на відповідача, оскільки такий вибув із сфери діяльності Міністерства промислової політики України та перейшов під управління ДК «Укроборонпром». Крім цього, вказала, що підписання Міжгалузевої угоди Міністерством економічного розвитку і торгівлі не породжує жодних обов`язків для відповідача, так як ДК «Укроборонпром» напряму підпорядковується Кабінету Міністрів України, а тому відповідачем не порушено прав позивача щодо розміру та строків виплати заробітної плати. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подала суду відповідь на відзив, де вказала, що доводи відповідача є хибними, оскільки інтереси роботодавця у галузевих та міжгалузевих угодах представлені суб`єктом сторони роботодавців або сторони органів виконавчої влади, а тому підписантами, зокрема, є профспілкова сторона, а також Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Фонд державного майна України. Вказала, що первинна профспілкова організація відповідача є організаційною ланкою «Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України» і у своїй роботі керується Міжгалузевою угодою. Що стосується тверджень відповідача, що такі угоди не підписані Кабінетом Міністрів України, то з таким позивач не погоджується, так як Кабінет Міністрів України діє через свої органи – міністерства, які й наділяє обов`язком діяти від власного імені. Зокрема, Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України було визначено, що це Міністерство є центральним серед органів виконавчої влади, йому були надані повноваження для участі в соціальному діалозі, укладення галузевих/міжгалузевих угод. Крім цього, вказала, що Галузева угода на 2010-2011 роки погіршує становище позивача, а тому не може бути застосована. Просить задовольнити позов.

Представник відповідача подала суду заперечення на позов, у яких вказала, що засновником ДК «Укрооборонпром» є Кабінет Міністрів України, а не будь-яке інше міністерство.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року постановлено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у письмових заявах по суті спору, просила позов задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог, покликаючись на обставини, викладені у поданих відзиві та запереченні на позов, просила відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням /викликом/ сторін, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується..

Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно абз. 4 ч.1 ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Цим Законом також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст. 5 Закону), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8 Закону).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», що підтверджується копією трудової книжки, долученою до матеріалів справи.

Так, з 01.10.1998 р. прийнята на посаду начальника виробничо-диспетчерського бюро цеху 008, по переведенню з ДП «ЛОРТА-РЕА», з 15.04.2011 р. переведена заступником начальника цеху другої групи – начальником виробничо-диспетчерського бюро монтажно-складського цеху другої групи 008, а з 03.10.2016 року і до цього часу працює старшим диспетчером виробничо-диспетчерського відділу 545 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА».

Судом встановлено, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, на яке з 2008 року поширювала свою дію Галузева угода між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2008-2009 роки, яка була пролонгована до 2015 року та з жовтня 2016 року на нього поширювалась дія Міжгалузевої угоди у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 рр.

Відповідно до п. 5.1.1. Галузевої угоди встановлено мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менше як 1 до 1,25.

Пунктом 5.1.2 Галузевої угоди визначено, що мінімальний посадовий оклад техніка без категорії встановлюється на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей. П.5.1.3 установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди.

Вказаним Додатком визначено мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу начальника виробничо-диспетчерського бюро до посадового окладу техніка та для посади позивача – начальника виробничо-диспетчерського бюро за період з січня 2008 р. по квітень 2011 р., такий становив – 1,73; мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу начальника цеху до посадового окладу техніка та для посади позивача – заступника начальника цеху 2-ї групи – начальника диспетчерського бюро монтажно-складського цеху за період з 15 квітня 2011 р. по вересень 2016 р., такий становив – 2,18.

Згідно Міжгалузевої угоди, встановлено на підприємствах, на період до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,5. Установлено мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1 до угоди (п.5.1.1).

Відповідно до п. 5.1.2 Міжгалузевої угоди установлено мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей та п. 5.1.3 установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до угоди».

Додатком №1 до Угоди на 2016-2020 роки встановлено мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників І розряду з нормальними умовами праці на підприємствах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, легкої та текстильної промисловості до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати - для працівників третього розряду, даний коефіцієнт становить 1,35.

Додатком № 2 до Угоди на 2016-2020 роки встановлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів начальника цеху до посадового окладу техніка, згідно якої наведений коефіцієнт для заступника начальника цеху 2-ї групи – начальника диспетчерського бюро монтажно-складського цеху 2-ї групи за період з вересня 2016 р. по 03 жовтня 2016 р становить 2,18; коефіцієнт для старшого диспетчера за період з 03 жовтня 2016 р. по даний час становить 1,55.

Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Визначення прожиткового мінімуму наведене у ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», згідно якої прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За змістом п.5.1.1 Міжгалузевої угоди співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,5 встановлено до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму.

Також слід зауважити, що у всіх додатках до Міжгалузевої угоди конкретно зазначено співвідношення між встановленими коефіцієнтами та мінімальною заробітною платою.

Розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою України у Законі України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

На час виникнення спірних правовідносин і на даний час законодавством не визначено поняття «реальний прожитковий мінімум» і не встановлено його розмір, як це передбачено п.5.1.1 Міжгалузевої угоди.

Таким чином, розрахунковою величиною при визначені посадового окладу позивача є мінімальна заробітна плата.

Беручи до уваги положення пункту 2 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» та положень частини 2 статті 9 Закону України «Про оплату праці», ст. 95 КЗпП України, прожитковий мінімум не може використовуватися для встановлення мінімального посадового окладу (тарифної ставки), а є лише соціальною гарантією того, що мінімальна заробітна плата не буде встановлена нижче рівня достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача, що Галузеві та Міжгалузеві угоди на які покликається позивач не поширюють свою дію на діяльність відповідача, так як не були підписані ні відповідачем - ДП «ЛДЗ - ЛОРТА», ні його засновником - ДК «Укроборонпром», виходячи з такого.

Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях та тристоронній або двосторонній основі. Інтереси роботодавця в галузевій (міжгалузевій) угоді представлені суб`єктом сторони роботодавців або сторони органів виконавчої влади. (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні»). Тобто підписантами Міжгалузевої угоди є сторони: Профспілкова сторона, суб`єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об`єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Фонд державного майна України. Зі сторони профспілок Міжгалузева угода підписана Спільним представницьким органом всеукраїнських репрезентативних профспілок машинобудівного і оборонно- промислового комплексів України (СПО МОК України) в особі профспілок: працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування; працівників енергетики та електротехнічної промисловості; працівників космічного та загального машинобудування; працівників лісових галузей; машинобудівників та приладобудівників; працівників машинобудування та металообробки; працівників радіоелектроніки та машинобудування; працівників суднобудування; працівників текстильної та легкої промисловості.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про колективні договори і угоди» сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об`єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об`єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

Первинна профспілкова організація відповідача є організаційною ланкою «Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України» і у своїй роботі керується Міжгалузевою угодою, що підтверджується також довідкою від 07.05.2021 року № 17 Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України /а.с.56/, Свідоцтвом про належність до Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України № РЕ-11-11 /а.с.64/ та листом Львівської обласної організації профспілок працівників радіоелектроніки та машинобудування України № 9 від 10.03.2021 року/а.с.65/. Відповідно до Колективного договору ДП ЛДЗ «ЛОРТА» на 2016-2020 роки укладеного між роботодавцем в особі директора ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та трудовим колективом в особі голови профкомітету первинної профспілкової організації ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» колективний договір поширюється на всіх працівників відповідача, незалежно від їх участі в профспілці, основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики, п.3.1. Згідно з п. 3.3. Колективного договору конкретні розміри тарифних ставок (посадових окладів) установлюються штатним розписом, виходячи із міжкваліфікаційних співвідношень для встановлення рівня тарифних ставок робітникам згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди між Міністерством промислової політики та профспілкою робітників радіоелектроніки та машинобудування України. Тобто, сторони самі для себе визначили та погодились, що на них поширюються Галузеві угоди між Міністерством промислової політики та профспілкою робітників радіоелектроніки та машинобудування України.

Указом Президента України від 31 травня 2011 року установлено, що правонаступником Міністерства промислової політики України в частині формування та реалізації промислової політики є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. 23 березня 2014 року Кабінет Міністрів України постановив реорганізувати Міністерство промислової політики шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Оскільки Міжгалузева угода підписана Міністерством економічного розвитку і торгівлі України як правонаступником Міністерства промислової політики України, чиї повноваження визнав директор ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та його трудовий колектив, то ця Міжгалузева угода поширює свою дію на Відповідача. Кожне підприємство за своєю основною діяльністю віднесено до певної галузі та до відповідного КВЕДУ. На відповідну галузь господарства України так чи інакше впливає відповідне галузеве міністерство, яке є регуляторним органом і таке міністерство є стороною соціального діалогу, підписантом Міжгалузевої угоди.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Законодавством не визнається обов`язковою умовою дії Міжгалузевої угоди її підписання кожним окремим підприємством чи засновником такого підприємства.

Згідно відповіді голови Первинної профспілкової організації об`єднаних профспілкових організацій підприємства «ЛОРТА» від 15.10.2021 року, на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» діє Міжгалузева угода у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 роки, яка була впроваджена на підприємстві наказом директора ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від 23.01.2017 р. №6. У подальшому посадові оклади , тарифні ставки працівників мали бути розраховані на підставі вимог Міжгалузевої угоди, що підтверджується також наказом ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від 11.01.2018 року /а.с.169, 170, 171/.

Суд критично оцінює покликання представника відповідача на наказ №323 від 18.06.2018 року, яким скасовано дію наказів №6 від 23.01.2017 року та №6 від 11.01.2018 року, як таких, що суперечать чинному законодавству, оскільки таким наказом №323 від 18.06.2018 року змінюється розмір заробітної плати працівників підприємства без погодження з профспілковою організацією, що діє на даному підприємстві, а таке суперечить вимогам законодавства України та погіршує становище працівників.

Таким чином, враховуючи суб`єктів, які підписали дану угоду, зі огляду на галузеву приналежність ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», що відповідає галузям промисловості, в сфері яких діє угода, відповідач підпадає під дію даної Міжгалузевої угоди.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.07.2018 року у справі №152/1527/13-ц.

Із врахуванням наведеного покликання представника відповідача, що на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не поширюється дія угод, на які покликається позивач є необґрунтованими та спростованими матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь позивача необхідно стягнути не нараховану та невиплачену заробітну плату.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який суд приймає до уваги як вірний, не нарахована та не виплачена їй відповідачем заробітна плата за 2008-2021 рр. становить 223987,32 грн.

Відповідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтями 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини її доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, то така позовна вимога теж підставна.

Згідно поданого позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який не спростовано відповідачем, така за період з січня 2008 року по червень 2021 року станом на липень 2021 року становить 144536,43 грн. та такий розрахунок суд приймає до уваги.

Разом з тим, згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відтак, позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, а тому з ДП ЛДЗ «ЛОРТА» на користь позивача необхідно стягнути не нараховану та невиплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по червень 2021 року у розмірі 223987,32 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з 144536,43 грн., без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97 КЗпП України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ - 30162618, ІПН 301626113031, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_1 /ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / не нараховану та не виплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по червень 2021 року у розмірі 223987/двісті двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім/ гривень 32 копійки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з січня 2008 року по червень 2021 року станом на липень 2021 року у розмірі 144536 /сто сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять шість/ гривень 43 копійки без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ - 30162618, ІПН 301626113031, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь держави судовий збір в розмірі 3685 /три тисячі шістсот вісімдесят п`ять/ гривень 24 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складений 29 листопада 2021 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.