Рішення № 101455926, 22.11.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

22 листопада 2021 рокуСправа №451/277/21 Провадження № 2/451/510/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/277/21 за позовом ОСОБА_2 до Радехівської міської ради Львівської області про встановлення факту проживання з спадкодавцем та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

2 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся в інтересах ОСОБА_2 до суду із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про встановлення факту проживання з спадкодавцем та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлів Радехівського району Львівської області померла тітка позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 травня 2002 року.

Після смерті спадкодавця, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІV-ЛВ №009265, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10 серпня 2000 року за №9915. З Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІV-ЛВ №009265 вбачається, що Спадкодавцю було передано у приватну власність земельна ділянка площею 2,0720 гектарів в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №009265 вбачається, що спадкодавцю було передано у приватну власність наступні земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,2223 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 1,2694 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,4382 гектарів (кормових угідь); земельну ділянку площею 0,1420 гектарів (кормових угідь).

Чоловік спадкодавця - ОСОБА_4 був спадкоємцем першої черги майна померлої дружини ОСОБА_3 . ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав спільно з померлою дружиною ОСОБА_3 , вів спільне господарство, дій щодо відмови у прийнятті спадщини не вчиняв, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном померлої, однак не зміг оформити своїх спадкових прав через те, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №009265 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10 серпня 2000 року за №9915 було втрачено.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.02.2005 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Згідно Довідки №326 від 28.02.2019 року, виданої виконкомом Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області: «від імені померлого ОСОБА_4 заповіт посвідчувався 18.03.2004 р. за реєстровим №24, заповіт не змінювався і не скасовувався. Гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 ».

Згідно заповіту ОСОБА_4 від 18.03.2004 року, посвідченого Яськевич Н.Р., секретарем виконкому Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області 18.04.2004 року та зареєстрованого в реєстрі за №24 спадкодавець на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: «все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що мені буде належати на день моєї смерті і на що за законом матиму право заповідаю гр. ОСОБА_5 , 1987 р.н., жительці с.Павлів».

Маючи намір оформити спадщину після смерті дядька, позивач звернулася до приватного нотаріуса Луців І.П., однак, нотаріусом усно було відмовлено у оформленні спадщини у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки (оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю) через втрату, неможливістю встановити факт спільного проживання позивача із спадкодавцем на час смерті, оскільки в паспорті позивача наявна відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на те, що в паспорті позивача наявний запис про реєстрацію її за адресою АДРЕСА_1 , фактично вона проживала спільно із спадкодавцем протягом більш ніж 5 (п`ять) років до моменту відкриття спадщини за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Просить суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_2 на час відкриття спадщини із спадкодавцем - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і, які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №009265, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10 серпня 2000 року за №9915, а саме: земельну ділянку площею 0,2223 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 1,2694 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,4382 гектарів (кормових угідь); земельну ділянку площею 0,1420 гектарів (кормових угідь) (а.с.4-9).

22 жовтня 2021 року за вх.№8018 до суду надійшла заява від представника позивача про зміну позовних вимог. З врахуванням заяви про зміну позовних вимог сторона позивача просить суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном спадкоємцем першої черги за законом – ОСОБА_4 від своєї померлої дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і, які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №009265, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10 серпня 2000 року за №9915, а саме: земельну ділянку площею 0,2223 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 1,2694 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,4382 гектарів (кормових угідь); земельну ділянку площею 0,1420 гектарів (кормових угідь) (а.с.41-41 зворот).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача – Радехівської міської ради Львівської області – також подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради Львівської області. Позовні вимоги визнає (а.с.31).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 27 травня 2002 року (а.с.14).

Після смерті залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 2,0720 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №009265, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10 серпня 2000 року за №9915.

Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акта на право приватної власності на землю вбачається, що вищевказана земельна ділянка складається з чотирьох земельних ділянок: земельна ділянка площею 0,2223 га (рілля); земельна ділянка площею 1,2694 га (рілля); земельна ділянка площею 0,4382 га (кормові угіддя); земельна ділянка площею 0,1420 га (кормові угіддя) (а.с.15- 15 зворот).

Той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були одружені підтверджується копією свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_3 від 31 жовтня 1952 року (а.с.19).

З довідки №1186 від 22.08.2018 року вбачається, що виконкомом Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від імені померлої ОСОБА_3 заповіт не посвідчувався. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 Разом з померлою був зареєстрований чоловік - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

Згідно з копією Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №66828665 від 12.10.2021 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , не заводилася та відповідно свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.39).

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, — місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_4 фактично вступив у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, прийняв спадщину.

Факт прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном спадкоємцем першої черги за законом – ОСОБА_4 після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_6 показам якого не довіряти у суду немає підстав (а.с.56).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 10.02.2005 Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.20).

З довідки №326 від 28.02.2019, виданої виконкомом Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, встановлено, що від імені померлого ОСОБА_4 заповіт посвідчувався 18.03.2004 р. за реєстровим №24, заповіт не змінювався і не скасовувався. Гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.21).

З копії заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 17 березня 2004 року секретарем виконкому Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, та зареєстрованого в реєстрі за №24, вбачається, що спадкодавець на випадок своєї смерті все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, щ йому буде належати на день його смерті, і на що за законом матиме право заповів гр. ОСОБА_5 , 1987 р.н., жительці с.Павлів (а.с.22).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 06.06.1987 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в с.Павлів. Батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 (а.с.23).

З копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 , виданого 17.05.2008 року Павлівською сільською радою Раденхівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 17.05.2008 зареєстрували шлюб. Після шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_10 » (а.с.24).

Відповідно до копії Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №66828675 від 12.10.2021 встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Радехівською державною нотаріальною конторою 08.08.2005 року заведено спадкову справу номер 37058402, номер у нотаріуса 290/2005 (а.с.40).

З копії спадкової справи №290/2005 померлого ОСОБА_4 вбачається, що 8 серпня 2005 року ОСОБА_5 звернулася в державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за заповітом, подала правовстановлюючі документи на майно померлого, проте свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй не видавалися (а.с.48-55).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Нормами ч.1 ст.1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що відсутній оригінал правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення прийняття спадщини та визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування за заповітом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з клопотанням представника позивача суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,206, 258-259,263-265,315 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном спадкоємцем першої черги за законом – ОСОБА_4 після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і, які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №009265, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10 серпня 2000 року за №9915, а саме: земельну ділянку площею 0,2223 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 1,2694 гектарів (ріллі); земельну ділянку площею 0,4382 гектарів (кормових угідь); земельну ділянку площею 0,1420 гектарів (кормових угідь).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 листопада 2021 року.