Рішення № 101455594, 18.11.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1931/21

Провадження № 2/444/825/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом.

Свої позовні вимоги мотивує наступним.

Згідно Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого виконавчим комітетом Нестеровської районної Ради народних депутатів Львівської області, будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є її мама ОСОБА_6 .

Її мама ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що вона, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, однак оформити свої спадкові права вона не має можливості, оскільки право власності на житловий будинок не оформлено належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначає, що наведені обставини перешкоджають в оформленні її спадкового права, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Петровський Ю.І. в судове засідання не прибули. Від представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності та підтримання позовних вимог. Просить позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не прибули, подали кожен заяви про визнання позову та розгляд справи у їх відсутності. Зазначили у поданих заявах, що позивачка фактично володіє, користується та несе усі витрати по утриманню будинку, є спадкоємцем ОСОБА_6 і ніхто з них не претендує на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги визнають у повному обсязі та проти ухвалення рішення про задоволення позову не заперечують.

Представник відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не прибув. Подав заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради. Проти задоволення позову не заперечив.

Судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності сторін по справі на підставі поданих до суду заяв та доказів.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з частиною 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Бишків Жовківського району Львівської області. Зареєструвала шлюб 03 липня 1958 року із ОСОБА_8 . Місце проживання позивачки зареєстроване в с. Бишків Жовківського району Львівської області з 15 червня 1976 року, що стверджується копією паспорта громадянина України на ім`я позивачки серія НОМЕР_1 , виданого 26.11.1998 року Жовківським РВ УМВС України у Львівській області.

Мама позивачки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 86 років в селі Бишків Жовківського району Львівської області, що стверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого 18 червня 1999 року Бишківською сільською радою Жовківського району Львівської області.

Те, що остання є матрі`ю позивачки стверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 .

Згідно копії Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого виконавчим комітетом Нестеровської районної Ради народних депутатів Львівської області, будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 , мама позивачки.

З копії довідки № 269 від 19.03.2021 року, виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Бишківського старостинського округу № 4 Львівського району Львівської області вбачається, що згідно даних погосподарського обліку Бишківської сільської ради Жовківського району Львівської області станом на 15.04.1991 р. в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_4 ), були зареєстровані і проживали, голова двору - ОСОБА_6 1913 р.н. Інші члени сім`ї - ОСОБА_2 , 1959 р.н. - внук, ОСОБА_3 , 1958 р.н. - дружина внука, ОСОБА_4 , 1982 р.н. - правнук, ОСОБА_5 , 1985 р.н. - правнучка.

Суд враховує, що що відповідачі не заперечують щодо визнання за позивачкою права власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Встановлено, що на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 від 11.06.2021 року.

ОСОБА_1 було замовлено звіт про оцінку майна за адресою: АДРЕСА_1 у ФОП ОСОБА_10 .

Відповідно до звіту про оцінку майна №51/0621 від 15.06.2021 р. вартість житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 становить 135 тисяч 300 гривень.

Як вбачається з копії довідки № 268 від 19.03.2021 року, виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Бишківського старостинського округу № 4 Львівського району Львівської області, згідно даних погосподарського обліку Бишківської сільської ради Жовківського району Львівської області в буд. АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З копії довідки № 106 від 03.02.2021 виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Бишківського старостинського округу № 4 Львівського району Львівської області вбачається про те, що згідно рішення виконкому № 4 від 21.01.2001 р. Бишківської сільської ради Жовківського району Львівської області вулицю Дзержинського в с. Бишків Жовківського району Львівської області перейменовано на вулицю В. Стуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно п. 6 до постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р., до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Розмір частки члени двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах. По кожному господарству в сільських радах велися погосподарські книги.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності у громадян. Отже, право власності колгоспного двору, головою якого значилась мати позивачки, було зареєстровано згідно вимог діючого на той час законодавства.

Незважаючи на внесення записів у по господарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не оформили.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, позивачка має право на спадкове майно, а саме на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері.

З врахуванням встановленого під час розгляду справи та із врахуванням того, що відповідачі визнають позов, суд приходить до висновку, що право позивачки підлягає захисту в судому порядку.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ясиновський Р. Б.