Рішення № 101455370, 09.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2597/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря судового засідання Рум`янцевої Ю.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896) про надання додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить надати їй додатковий строк в шість місяців для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини по смерті батька – ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивує тим, що з витягу зі Спадкового реєстру від 23.03.2021 року дізналась, що спадкової справа по смерті батька – ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась. Зазначає, що будь-яких заяв до нотаріуса не подавала, оскільки її мати - дружина ОСОБА_4 не хотіла втручань у спадщину. Однак, на даний час позивач бажає реалізувати своє право та стати спадкоємцем по смерті батька. Оскільки ОСОБА_1 дізналась про відсутність спадкової справи 23.03.2021 року, вважає, що з вказаної дати відраховується термін позовної давності.

09.11.2021 року представник відповідача – ОСОБА_3 скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що Львівська міська рада заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з наступним. Зокрема, з позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що остання знала про смерть батька, однак жодних дій щодо оформлення спадщини в належному порядку не вчиняла. При цьому, позивач не обґрунтувала належним чином причини поважності пропуску строку на прийняття спадщини та протягом дев`яти років не приймала жодних мір для прийняття такої.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Філіпович С.Г. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача – ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.129 Конституції України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Нормами ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Грибовицькою сільською Радою Нестеровського району Львівської області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.4).

Згідно Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_3 від 26.10.2002 року, виданого Дублянською міською радою, ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після чого прізвище « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 » (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 55 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 та Витягом зі Спадкового реєстру №64044274 від 23.03.2021 року. (а.с.6, 7).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року по справі №6-1320цс17. З вказаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01.04.2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі №381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява мотивована тим, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки її мати не хотіла, щоб вона втручалась у спадщину. При цьому, на підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_1 жодних доказів суду не надала.

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивачу було відомо про факт смерті її батька – ОСОБА_4 у 2012 році.

Отже, наведені ОСОБА_1 доводи в позовній заяві, не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.

Натомість, надані позивачем докази не підтверджують поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Бідь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість позивача звернутись до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк, суду не надано та матеріали справи не містять.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку, оскільки на час розгляду справи останньою не надано суду доказів про те, що причини пропуску нею шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що судом відмовлено у задоволені позовних вимог, понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько