Вирок № 10145382, 25.06.2010, Любомльський районний суд Волинської області

Кримінальне судочинство Справа №1-81-10

категорія злочини проти

авторитету органів державної

влади, органів місцевого самоврядування

та обєднань громадян -55.

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Любомль 25 червня 2010 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого

судді Мосієвича І.В.,

при секретарі Кузьміній Т.О.,

з участю прокурора Філімонюка І.А.,

перекладача ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

підсудного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Любомль кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, уродженця м. Єйськ Краснодарського краю Російської Федерації, росіянина, без постійного місця проживання в Україні, середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, 3 ст.358 КК України,

встановив:

ОСОБА_3, в кінці 2007 року, знаходячись на території республіки Польща, переслідуючи мету вільно пересуватися через державний кордон України з країнами Євросоюзу, оскільки не мав, на той момент, таких документів , вступив в змову з невстановленою слідством особою щодо підробки паспорта громадянина України для закордонних поїздок та надав цій особі свою фотокартку і винагороду в сумі 400 доларів США. Після цього, весною 2008 року, в м. Києві, на залізничному вокзалі «Київ-пасажирський» ОСОБА_3 заздалегідь змовившись з цією невстановленою особою, отримав від останнього, через камеру схову речей, підроблений паспорт громадянина України для закордонних поїздок НОМЕР_1, виданий на ім”я ОСОБА_5 з приклеєною своєю фотокарткою.

Крім того з весни 2008 року, ОСОБА_3 періодично використовував завідомо підроблений документ - паспорт громадянина України для закордонних поїздок НОМЕР_1, виданий 28.10.2006 року на ім”я ОСОБА_5 з приклеєною особистою фотокарткою, пред”являючи його в установах пов”язаних з перетином державного кордону України в пункті пропуску «Ягодин-залізнична станція» з метою виїхати в республіка Польща використовував вищевказаний завідомо підроблений документ

паспорт громадянина України для закордонних поїздок, пред”явивши його інспектору

1 інстанція код суду 0310

2

прикордонної служби Лисюк Л.В. В результаті, ОСОБА_3 був викритий і затриманий працівниками прикордонної служби.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе в інкримінованому йому органами досудового слідства обвинуваченні визнав повністю та заявив, що не оспорює і визнає повністю доведеним спосіб, час, місце та мотиви вчинення ним злочинів, а його показання відповідають фактичним обставинам справи та інкримінованому йому обвинуваченню.

За таких обставин суд дослідивши докази в порядку ч.3 ст.299, ст. 301-1 КПК України приходить до висновку, що повністю доведено винуватість ОСОБА_3 в умисних діях, які виразились в тому, що він за попередньою змовою групою осіб підробив документ, який видається державною установою і надає право виїзду за кордон України в країни Євросоюзу, з метою особистого використання, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, а також повністю доведено винуватість ОСОБА_3 в умисних діях, які виразились у використанні завідомо підробленого документу паспорта громадянина України для закордонних поїздок серії НОМЕР_1 виданого 28.10.2006 року на ім”я ОСОБА_5, тобто вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.358 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує, тяжкість вчинених підсудними злочинів, які згідно ст.12 КК України відноситься до середньої та невеликої тяжкості, особу підсудного який позитивно характеризуються по місцю його утримання, обставин, що пом”якшують та обтяжують покарання.

До пом”якшуючих покарання обставин ОСОБА_3 суд враховує, його щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він є особою молодого віку, вперше притягається до кримінальної відповідальності, відсутність тяжких наслідків від його діяння. При цьому суд приходить до висновку, що з обвинувачення ОСОБА_3 слід виключити обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, оскільки вказана обставина являється кваліфікуючою ознакою диспозиції складу злочину за якою притягується до кримінальної відповідальності підсудний, а тому посилання органів досудового слідства як на обтяжуючу обставину є неправильним.

Обираючи підсудному ОСОБА_3 покарання, суд враховує вищезазначені пом”якшуючі обставини останнього в їх сукупності, які на думку суду істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, і вважає за необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових діянь, призначення покарання повязаного з ізоляцією його від суспільства, з застосуванням ч.1 ст.69 КК України, призначивши покарання більш мякого виду, не зазначеного в санкції ч.2 статті 358 КК України, за якою підсудний притягується до кримінальної відповідальності у виді арешту, та за ч.3 ст.358 КК України до покарання у виді арешту, і за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України з застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити йому покарання у виді арешту.

Відповідно до вимог ч.2 ст.338 КПК України, коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою, тому суд керуючись вимогами даної норми закону зараховує ОСОБА_3 строк його тримання під вартою в строк відбуття призначеного покарання, виходячи з правил ст.72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Таке покарання призначене підсудному на думку суду буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його мети відповідно до вимог

3

ст.ст. 65,50 КК України, тобто покарання, необхідного й достатнього для виправлення підсудного та попередження вчинення ними нових злочинів.

Долю речових доказів, необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України, а судові витрати згідно ст.93 КПК України, слід покласти на підсудного.

Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.358 КК України, ч.3 ст.358 КК України, призначивши покарання:

за ч.2 ст.358 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді арешту строком на два місяці;

за ч.3 ст.358 КК України у виді арешту строком на один місяць.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді арешту строком на два місяці.

Зарахувати засудженому ОСОБА_3 в строк відбуття покарання його строк перебування під вартою з 01 травня 2010 року по 24 червня 2010 року включно, виходячи з правил ст.72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту постановлення вироку, 25 червня 2010 року.

Речовий доказ : паспорт громадянина України для закордонних поїздок НОМЕР_1 вид. 28.10.2006 року УВС 2300 на ім”я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишити в матеріалах кримінальної справи ( а.с.55).

Стягнути з ОСОБА_3, 187,80 (сто вісімдесят сім) гривень 80 копійок судових витрат на розрахунковий рахунок 31256272210012, в УДК у Волинській області МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908 одержувач платежу НДКЦ при УМВС України у Волинській області, призначення платежу «За проведення експертизи» (а.с.80).

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу засудженому ОСОБА_3, залишити попередній взяття під варту.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб з часу його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 на протязі 15 діб із часу вручення йому письмової копії перекладу даного вироку через Любомльський районний суд.

Головуючий: суддя І.В.МОСІЄВИЧ