
Справа № 560/10309/21
РІШЕННЯ
іменем України
29 листопада 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом від 16.08.2021, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень по відмові позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,1000 га, що знаходиться в с. Сербинівка та є прилеглою до городу біля будинку батька позивача ОСОБА_2 під АДРЕСА_1 з послідуючою передачею цієї землі у власність; 2) зобов`язати відповідача вчинити належні дії по законному вирішенню прохання позивача з наданням дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,1000 га, що знаходиться в с. Сербинівка та є прилеглою до городу біля будинку батька позивача ОСОБА_2 під АДРЕСА_1 з послідуючою передачею цієї землі у власність.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням сьомої сесії Староостропільської сільської ради від 24 червня 2021 року за № 4 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га з земель комунальної власності сільськогосподарського призначення з наступною передачею у власність ОСОБА_1 через конфлікт з суміжними землекористувачами. Дану земельну ділянку сесією сільської ради вирішено залишити для суспільних потреб. Вважає таке рішення відповідача протиправним, тому звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до ухвали від 25.08.2021, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
09.09.2021 до суду поступив Відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що питання щодо передачі земельної ділянки двічі розглядалось на сесії Староостропільської ради, однак було прийнято рішення залишити земельну ділянку у громадському користуванні Староостропільської ради у зв`язку з тим, що неможливо врегулювати земельний конфлікт між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_3
22.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечила проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву.
Встановивши обставини (факти), якими сторони обгрунтовують вимоги та заперечення, оцінивши надані докази, враховуючи норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №803/1244/16.
Відповідно до витягу з рішення 7-ї сесії 8-го кликання Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області №4 від 24.06.2021 вирішено: "63. Відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1000 га з земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, з послідуючою передачею у власність гр. ОСОБА_1 за адресою с. Сербинівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, через конфлікт з суміжніми землекористувачами. Дану земельну ділянку сесією сільської ради вирішено залишити для суспільних потреб." (арк. спр.13).
Отже, у спірному рішенні відповідач не навів жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, тому пункт 63 рішення 7-ї сесії 8-го кликання Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області №4 від 24.06.2021 слід визнати протиправними та скасувати.
Цей висновок суду не спростовує: 1) посилання на конфлікт позивача з ОСОБА_3 ; 2) намір залишити земельну ділянку у комунальній власності для громадських потреб, адже це не є законними підставами передбаченим ч. 7 ст. 118 ЗК України при вирішенні заяви позивача, як і відсутність доказів цього (не надано суду). Крім цього, потрібно враховувати, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ще не означає позитивного вирішення питання надання земельної ділянки у власність. При цьому, проект землеустрою повинен відповідати закону, а реалізація права комунальної власності, передбачає реєстрацію цієї власності на земельну ділянку, і зокрема, на ділянку яку відповідач планує залишити для громадських потреб, яка не може передаватися у приватну власність (ч. 4 ст. 83 ЗК України).
Згідно з ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів; є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень не довів, що дотримався вимог закону при вирішенні заяви позивача, і прийняв незаконне рішення, а позивач частково довів позовні вимоги, що підтверджено доказами, які перевірено судом. При цьому, суд вважає, що порушені права необхідно поновити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 12.05.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території с. Сербинівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, та прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 63 рішення Староостропільської сільської ради від 24.06.2021 №4 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Зобов`язати Староостропільську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Староостропільської сільської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 листопада 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Староостропільська сільська рада (вул. Центральна, 2/14,с. Старий Остропіль, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31146 , код ЄДРПОУ - 04405461)
Головуючий суддя А.І. Петричкович
Судове рішення № 101450132, Хмельницький окружний адміністративний суд було прийнято 29.11.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 560/10309/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: