
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3993/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Ковбій О.В.,
при секретарі: Абрамовій К.В.,
за участі:
представника позивача - Шерстюк Г. М.,
представника відповідача - Оперчук О.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростеп" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2021 р. № 00003980706 та № 00003990706,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростеп" (далі - позивач, ТОВ "Агростеп) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2021 № 00003980706 та № 00003990706.
Позов обґрунтований тим, що згідно доводів позивача на його адресу не було надіслано направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, що є суттєвим порушенням п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Окрім вказаного, в матеріалах перевірки міститься акт відмови від 03.12.2020 №0241/21/22, який складено відносно осіб, які не є представниками ТОВ "Агростеп". Також позивач посилається на те, що контролюючим органом зроблені хибні висновки за результатом перевірки, оскільки висновок про зберігання підприємством пального без ліцензії побудований виключно на припущеннях відповідача щодо неможливості використання одразу придбаного ним палива.
Крім наведеного позивач посилається на те, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №540/414/21 визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу №963 від 27.11.2020 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Агростеп".
Наведені аргументи позивач вважає достатніми для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 10.08.2021 позов залишений без руху, надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.08.2021 після усунення недоліків провадження відкрито, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.10.2021.
13.09.2021 року відповідачем подано відзив на позов, згідно якого останній позов не визнає. Зазначає, що співробітниками ГУ ДПС на підставі наказу від 27.11.2020 №963 та направлень на фактичну перевірку від 01.12.2020 №1241 та №1242 проведено фактичну перевірку ТОВ "Агростеп", а саме: - офіс (адреса отримання пального згідно акцизної накладної): Херсонська область, Генічеський район, м.Генічеськ, вул. Лазурна (Карла Маркса),151.
02.12.2020, з метою проведення фактичної перевірки, здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 .
Уповноважених осіб (представників - Шерекину Галину Миколаївну та ОСОБА_1 ) повідомлено про проведення фактичної перевірки, пред`явлено службові посвідчення, ознайомлено з направленнями та наказом на перевірку. Керівник ТОВ "Агростеп" Величко І.С. був відсутній. Зазначеними вище особами зроблено ксерокопію наказу на проведення перевірки, від отримання запиту про надання документів та підпису вони відмовились, журнал реєстрації перевірок перевіряючим не надавався.
03.12.2020 з метою проведення фактичної перевірки перевіряючими здійснено повторний виїзд за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили, що ОСОБА_3 ознайомлюватись з направленнями та наказом на перевірку відмовляється.
Щодо законності представництва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як уповноважених представниць ТОВ "Агростеп", відповідач вважє їх належними, посилаючись на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України.
Враховуючи відмову розписатись в направленнях на перевірку та отримати копію наказу, посадові особи контролюючого органу склали акт відмови від 03.12.2020 №0241/21/22, який є підставою для початку проведення фактичної перевірки. На підставі наведеного відповідач вважає, що ним дотримано всіх умов для проведення фактичної перевірки, а наказ та направлення на проведення перевірки відповідали вимогам чинного законодавства.
За результатом перевірки відповідачем складено акт перевірки від 10.12.2020 №0431/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , згідно якого позивачем порушено:
- п.44.3 ст.44. п.85.2 ст.85 ПК України - не забезпечено зберігання документів, пов`язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
За вказане порушення передбачено застосування фінансової санкції у вигляді штрафу згідно п.121.1. ст. 121 ПК України у розмірі 1020 грн.
- п.63.3,3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами) - платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.
Відповідальність передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України - неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень за кожне таке неподання в залежності від кількості таких об`єктів, тобто 1020,00 х 811 = 827220 грн.
- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами) - зберігання пального без наявності ліцензії на кожне місце зберігання пального відповідно. За вказане порушення передбачено застосування фінансової санкції у вигляді штрафу згідно ст. 17 вказаного Закону у розмірі - 500000 грн.
Матеріали фактичної перевірки з додатками листом від 14.12.2020 №12150/10/21-22-07-06-14 направлено поштою з рекомендованим повідомленням на податкову адресу в порядку, визначеному статтею 58 ПК України, які отримані TОB "Агростеп" згідно поштового повідомлення про вручення №7300310205116 від 06.01.2021.
На підставі висновків акту сформовані спірні податкові повідомлення-рішення, які відповідач вважає правомірними.
22.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, з посиланням на доводи, аналогічні доводам позову, просить задовольнити позовні вимоги.
В підготовче засідання, призначене на 19.10.2021, представник позивача не з`явився. Клопотав про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 19.10.2021 клопотання представника позивача задоволено, підготовче засідання відкладено на 26.10.2021.
25.10.2021 після закінчення робочого часу суду представником позивача надіслано клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 26.10.2021, за допомогою засобів відеоконференцзв`язку.
Ухвалою суду від 26.10.2021 в задоволенні клопотання відмовлено.
Враховуючи, що під час підготовчого засідання у даній справі судом завершено проведення всіх підготовчих дій, необхідних для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, протокольною ухвалою суду від 26.10.2021 підготовче провадження в даній справі закрито та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 04.11.2021.
27.10.2021 представником позивача подано клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 04.11.2021, за допомогою засобів відеоконференцзв`язку.
Ухвалою суду від 29.10.2021 заяву задоволено, забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.11.2021 року за допомогою засобів відеоконференцзв`язку.
В судове засідання, призначене на 04.11.2021, представники сторін з`явились. В судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2021.
В судове засідання на вказану дату представники сторін з`явились. Представниця позивача на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, покликаючись на доводи, викладені нею в відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.11.2020 ГУ ДПС видано наказ № 963 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Агростеп", згідно якого, керуючись ст. 20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України з метою дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства у сфері обігу підакцизних товарів та пального на території Херсонської області наказано провести працівникам ГУ ДПС з 01.12.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб ТОВ "Агростеп".
На підставі наказу та направлень від 01.12.2020 №1241, №1242 посадовими особами відповідача: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 03.12.2020 по 10.12.2020 проведено фактичну перевірку ТОВ "Агростеп" за адресою: АДРЕСА_1 , результати якої оформлено актом фактичної перевірки №0431/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .
Також, перевіряючими під час перевірки складено акт відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від отримання направлень, копії наказу, надання пояснень, заперечень та приймання акту перевірки від 03.12.2020 №241/21/22.
10.12.2020 року за результатами перевірки складено акт № 0431/21/22/РРО/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:
- п.44.3 ст.44. п.85.2 ст.85 ПК України - не забезпечено зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, чим порушено вимоги пунктів 44.3 ст. 44 та 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: на час перевірки не надано в повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки (отримувати запит про надання документів та надавати документи, пов`язані з предметом перевірки відмовились);
- зберігання пального без наявності ліцензії, а саме з 01.04.2020 року суб`єкти господарювання, які використовують пальне для власних потреб повинні отримувати ліцензію на право зберігання пального.
- не повідомлено про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків, а саме: згідно інформації з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суб`єктом господарювання відповідно до договорів оренди землі використовуються об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням 810 земельних ділянок, довідку 20-ОПП на вказані об`єкти ТОВ "Агростеп" не подано. Також, згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, у ПСП ТОВ "Агростеп" зареєстрований 1 транспортний засіб (причеп), який використовується як об`єкт оподаткування і об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням, довідку 20-ОПП на вказаний об`єкт не подано.
У зв`язку з виявленням наведених в акті перевірки порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2021 №00003980706 про порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального" та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України і ст. 17 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального" застосовано штраф в розмірі 500 000,00 грн.
Крім цього, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2021 №00003990706 про порушення позивачем п.63.3 ст.63, п.44.3 ст. 44, п.85.2 ст.85 ПК України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54, п.117.1 ст.117, п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штраф в розмірі 828240,00 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Так, по-перше, суд зазначає, що заявлені ТОВ "Агростеп" позовні вимоги підлягають вирішенню в порядку формування спірних правовідносин, які мають бути досліджені в рамках даного позову.
Тобто, першочергово підлягає оцінці правомірність наказу відповідача № 963 від 27.11.2020 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Агростеп".
З даного приводу суд зазначає, що обов`язковому врахуванню підлягає наявність судових рішень, прийнятих раніше в межах спірних правовідносин.
Так, ТОВ "Агростеп" вживало заходів щодо судового оскарження наказу відповідача №963 від 27.11.2020 про проведення фактичної перевірки. Означені позовні вимоги були предметом дослідження в адміністративній справі №540/414/21.
За наслідками судового розгляду, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №540/414/21 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 963 від 27 листопада 2020 року "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Агростеп".
Однак, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року - скасовано.
Ухвалено в справі постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростеп" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними та скасування наказу про проведення фактичної перевірки - відмовлено в повному обсязі.
Разом з тим, врахуванню підлягають мотиви, з яких було скасовано рішення суду першої інстанції.
Так, П`ятий апеляційний адміністративний суд, приймаючи рішення зазначив, що з огляду на зазначені ним вище висновки Верховного Суду (сформовані судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18), доводи позивача про порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, зокрема, і стосовно відсутності підстав для проведення перевірки, повинні перевірятись саме при розгляді справи щодо скарження рішення про застосування фінансових санкцій від 23 вересня 2019 року, оскільки спірний наказ є реалізований його застосуванням, а негативні наслідки для позивача тягне саме рішення, яким до позивача застосовані фінансові санкції.
Таким чином, колегія суддів зазначила, що обставини прийняття наказу про проведення перевірки та наявність підстав для цього не можуть бути предметом дослідження, аналізу та здійснення висновків у справі №540/414/21, а повинні перевірятись у справі, в якій оскаржуються негативні для позивача наслідки проведення перевірки.
Отже, фактично позивачу було відмовлено в задоволенні позову щодо скасування наказу на перевірку №963 від 27.11.2020 через обрання ним неналежного способу судового захисту та вказано, що його аргументи мають бути оцінені в рамках справи щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатом перевірки.
Тобто, правомірність призначення перевірки має бути досліджена судом в рамках даної справи.
Відповідно пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і в подальшому станом на дату виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з приписами п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст. 80 ПК України).
Підпункт 80.2.5. пункту 80.2 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім наведеного, суд звертає увагу на те, що оскаржений наказ ГУ ДПС у Херсонській області є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Конституційним Судом України в рішенні від 8 червня 2016 року № З-рп/2016 зазначено, що Принцип юридичної визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
Суд зазначає, що наказ відповідача №963 від 27.11.2021 року не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії. Так, зокрема, в ньому відсутнє посилання на фактичну підставу для проведення перевірки, відповідачем не зазначено яка саме інформація стала підставою для її призначення. Вказано лише загальний перелік норм, який передбачає право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки, що породжує неоднозначне трактування спірного наказу, не дає можливості встановити конкретну підставу для призначення перевірки та, як наслідок, впливає на можливість реалізації позивачем права на оскарження наказу в разі незгоди з його правомірністю.
Законодавчою підставою для проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
В даному конкретному випадку, з аналізу змісту наказу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №963 від 27.11.2020 року "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Агростеп" вбачається, що він не містить конкретної підстави для проведення перевірки, вказано лише загальний перелік норм, який передбачає право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки.
У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Отже, ГУ ДПС не довело наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки Товариства, що обумовлює скасування наказу від 27.11.2020 року №963 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Агростеп" як протиправного.
Аналогічного висновку щодо наслідків відсутності доказів існування підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки дотримується Верховний Суд, про що ним зазначено, зокрема, у постановах від 18.12.2018 року у справі № 820/4895/18, від 08.09.2020 року в справі №640/21536/19.
Стосовно аргументів відповідача про те, що перевірку, за наслідками якої прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення призначено правомірно, а пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України як самостійну підставу для проведення перевірок визначає - здійснення функцій контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, суд зазначає наступне.
По-перше, стверджуючи, що означені висновки підкріплені практикою Верховного Суду (постанови від 05.11.2018 року №803/988/17, від 25.01.2019 року №812/1112/16) відповідач не враховує, що такі втратили актуальність через прийняття судом касаційної інстанції висновків протилежного характеру
Так, обов`язок суб`єкта владних повноважень, приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України регламентований не тільки ПК України та загальними принципами, що висуваються до актів індивідуальної дії, наведеними вище за текстом даного рішення але й неодноразово підкріплені актуальною практикою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18, від 08.09.2020 року в справі №640/21536/19, від 12.10.2021 року у справі №120/5729/20-а, від 12.10.2021 року у справі 120/5229/20-а, від 15.06.2021 року у справі №826/28170/15.
Наслідком невиконання зазначеного обов`язку є скасування спірних податкових повідомлень-рішень, про що також неодноразово зазначалось судами касаційної інстанції.
По-друге, ГУ ДПС самостійно зазначає, що пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України містить не одну, а дві, на його думку, альтернативні підстави для проведення перевірки.
Натомість, ані наказ, ані додаток до нього не містить вказівки, яка саме з двох альтернативних підстав використання для призначення фактичної перевірки позивача.
По-третє, посилання відповідача на те, що підставою проведення фактичної перевірки слугувала не податкова інформація, наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку про ймовірні порушення платника податків, а реалізація функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства, жодним чином не підтверджується.
У спірному наказі, який став підставою проведення перевірки, в результаті якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відображено в рамках, яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ТОВ "Агростеп" та не зазначено, що вказана в наказі перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства. Наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Окрім наведеного, позивач до призначення перевірки не був об`єктом контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки не мала з відповідачем жодних правовідносин у цій сфері (не мав ліцензій, не перебував на обліку як суб`єкт господарської діяльності, що реалізує, зберігає, виробляє акцизний товар). А тому, повноваження відповідача з реалізація функцій здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального до перевірки на позивача не поширювались, що виключає можливість призначення перевірки навіть з використанням, альтернативної підстави - реалізація функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства, жодним чином не підтверджується.
Щодо наданого відповідачем додатку до наказу №963 від 27.11.2020, який згідно доводів відповідача містить конкретну підставу для проведення перевірки суд зазначає таке.
Склад реквізитів документів, вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів, вимоги до бланків та оформлювання документів, вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів в спірний період (до 01.09.2021 року) був встановлений Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55 (далі - ДСТУ 4163-2003). Вимоги наведеного стандарту поширюються, зокрема, на органи державної влади України, тобто й на відповідача.
Відповідно пп.4.1 п.4 ДСТУ 4163-2003, готуючи та оформлюючи документи, використовують такі реквізити: "…22- відмітка про наявність додатків".
Пунктом 5 ДСТУ 4163-2003 передбачено вимоги до змісту та розташування реквізитів документів, відповідно яких відмітку про наявність додатків розміщують під текстом документа. Наявність додатків, повну назву яких наводять у тексті, фіксують за такою формою: "Додаток: на 5 арк. у 2 прим."
Якщо документ має додатки, повних назв яких немає у тексті, то ці назви треба подати після тексту, зазначивши кількість аркушів у кожному додатку та кількість їхніх примірників. Приклад: "Додатки: 1. Довідка про виконання плану ремонтних робіт за I квартал 2000 на 5 арк. в 1 прим. 2. Графік ремонтних робіт на II квартал 2000 на 2 арк. в 1 прим."
Отже, про наявність додатків до основного документа в обов`язковому порядку зазначається в основному документі. Необхідність дотримання наведених вимог в даному конкретному випадку обумовлена, не тільки конституційним обов`язком контролюючого органу діяти в порядку та у спосіб, що передбачені Законом, але й тим, що вказане гарантує виконання суб`єктом владних повноважень загальних принципів ст.2 КАС України, що вони встановлені до рішень та дій суб`єкта владних повноважень, зокрема: добросовісності, обґрунтованості, обов`язком діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В даному ж конкретному випадку, наказ відповідача від 27.11.2020 №963 не містить жодних зазначень про наявність додатків до нього, що в силу наведеного вище обґрунтування позбавляє суд правових підстав вважати, що наданий відповідачем додаток до наказу був первинно ним передбачений. Вказане додатково свідчить про дефектність означеного рішення суб`єкта владних повноважень.
З аналізу викладеного в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність призначення перевірки ТОВ "Агростеп".
Пунктом 86.1 ПКУ передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Положеннями п. 86.8 ПКУ визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме, спочатку провести податкову перевірку.
Таким чином, нормами ПКУ, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12) та від 24.10.2018 р. (справа №808/1746/15).
Отже, визнання незаконною перевірки, проведеної контролюючим органом, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Аналогічна правова позиція висловлена 11 липня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №804/8855/14, адміністративне провадження №К/9901/8957/18 (ЄДРСРУ №82947463).
Отже, встановлених судом на даному етапі порушень достатньо для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, однак, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи суд вважає за необхідне надати оцінку й іншим обставинам перевірки.
Щодо обставин самої перевірки, суд зазначає наступне.
Обов`язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 21.1.1 - 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Згідно пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 ПК України).
Згідно з п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п. 80.2. ст. 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок встановлено статтею 81 ПК України.
За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Поряд з цим закон пов`язує правомірність проведення, зокрема фактичної перевірки, із виконанням контролюючим органом обов`язку із вручення/пред`явлення визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (1) платнику податків, (2) уповноваженій особі, (3) особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію.
Згідно з приписами статті 15 ПК України платниками податків є фізичні особи та юридичні особи, які здійснюють свою діяльність через керівника.
Питання визначення уповноважених осіб платника податків унормовано положеннями статті 19 ПК України.
У розумінні приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України під особою, яка фактично здійснює розрахункову операцію, слід вважати уповноважену суб`єктом господарювання особу на вчинення дій з приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (відповідно до поняття "розрахункова операція", наведеного у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").
Не має правового значення наявність чи відсутність оформлених трудових відносин із особою, яка фактично проводить розрахункові операції, оскільки особою уповноваженою на допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки у розумінні наведених вище приписів ПК України вважатиметься і особа, з якою платник податків уклав цивільно-правовий договір, в межах якого надав доручення на вчинення розрахункових операцій, або на інших умовах залучив до виконання відповідних службових обов`язків.
На підставі наведених норм судом касаційної інстанції, зокрема, в постанові від 22.07.2021 року в справі №540/2613/19 сформовано висновок, що, вирішуючи питання доведеності того, чи були визначені пунктом 80.2 статті 80 ПК України документи вручені належній особі, судам слід на підставі належних та допустимих доказів з`ясовувати наявність у відповідної особи доручення від роботодавця (в силу виконуваної трудової функції або в силу умов цивільно-правового договору) на проведення розрахункових операцій. Ці обставини можуть бути підтверджені, зокрема, але не виключно, шляхом дослідження умов цивільно-правових договорів, трудової книжки працівника, допиту таких осіб у судовому засіданні.
Отже, обов`язковим під час проведення перевірки є присутність вповноваженої особи підприємства. Тобто, для того, щоб стверджувати про те, що особа, зазначена представником позивача є вповноваженою, відповідач як суб`єкт владних повноважень має надати або письмові докази наявності таких повноважень, або з покликанням на норми пункту 80.2 статті 80 ПК України та приписи статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" докази того, що зазначена особа є вповноваженою, оскільки проводить розрахункові операції.
Так, відповідач стверджує, що під час перевірки були присутні вповноважені особи позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Разом з тим, відповідач, ані в акті фактичної перевірки, ані в відзиві на позов жодним чином не зазначив, як названих осіб визначено уповноваженими представниками ТОВ "Агростеп". Графи акту перевірки, призначені для зазначення адреси та документів, що посвідчують особу посадовими особами відповідача не заповнені.
Доказів здійснення контрольної розрахункової операції за участю вказаних осіб відповідачем не надано, а допитаним в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні підтверджено, що такої не проводилося під час перевірки.
Тобто, можливості стверджувати з посиланням на норми пункту 80.2 статті 80 ПК України та приписи статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є вповноваженими особами ТОВ "Агростеп", оскільки проводить розрахункові операції - відсутня.
Будь-яких інших доказів наявності в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повноважень діяти від імені ТОВ "Агростеп" відповідачем не надано. На питання суду чи були застосовані під час перевірки засоби фото та відео фіксації, представник відповідача відповів негативно.
З метою більш детального встановлення обставин перевірки, судом в якості свідків допитано директора ТОВ "Агростеп" ОСОБА_3 вказав, що в перевірці участі не брав, об`їжджав поля. В день перевірки йому ніхто не телефонував. Про її проведення дізнався наступного дня. Серед іншого, йому стало відомо, що представники контролюючого органу приходили до орендованого ним офісу. З акту стало відомо, що в якості вповноважених осіб зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , одна з яких - ОСОБА_1 є юристом підприємства, інша не відома ОСОБА_3 . Щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 вказав, що повноваженнями на представництво інтересів підприємства вона не наділена, займається виключно договорами оренди землі з фізичними особами.
Другий свідок - ОСОБА_2 вказала, що вона не працює, є пенсіонером. Ніякого відношення до ТОВ "Агростеп" не має, в приміщенні офісу 03.12.2020 року знаходилась у власних справах. Свідчила, що до офісу зайшли двоє осіб, які вказали, що вони з податкової, показали наказ на проведення перевірки, але не вручали його. Посвідчень та направлень на проведення перевірки не пред`являли, своє прізвище, ім`я по-батькові не називали. Свідок зазначила, що вона та ОСОБА_1 повідомили, що директора немає на місці після чого зазначені особи поїхали. Також, ОСОБА_2 зазначила, що ані її особу, ані особу ОСОБА_1 не встановлювали, акт перевірки не складали, жодних доказів не запитували.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що приймав участь в фактичній перевірці разом з ОСОБА_5 . Приїхали на перевірку 02.12.2020 року, зайшли до приміщення офісу ТОВ "Агростеп" де знаходилось двоє осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які повідомили про усунення недоліків попередньої перевірки. Після того, як зазначені особи дізнались, що мова йде про іншу перевірку, одна з присутніх зробила копію наказу та повідомили, що директора немає. ОСОБА_4 стверджує, що після цього вони домовились, що приїдуть наступного дня та зазначили документи, які необхідно буде надати.
Наступного дня директор не приїхав, ті самі особи повідомили, що не допускають представників до перевірки. Свідок зазначає, що він повідомив про те, що в даному випадку не може бути не допуску, склали акт відмови від підпису та, як вважає свідок, розпочали перевірку. На питання суду та представника позивача яким чином були встановлені особи присутніх в офісі ТОВ "Агростеп" та їх повноваження, свідок відповів, що особи було встановлено під час спілкування (з ОСОБА_1 свідок буз знайомий з попередніх перевірок), будь-які документи в них не перевірялись та не запитувались. Висновок щодо наявності повноважень в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сформовано представником контролюючого органу на підставі того, що вказані особи знаходились в приміщенні офісу, відповідали на питання та зазначали себе вповноваженими особами.
Співставляючи наведені покази, судом встановлено, що свідки по різному викладають обставини спірної перевірки, але визнано представником контролюючого органу, що документи осіб, які вказані в матеріалах перевірки представниками ТОВ "Агростеп" не запитувались та не перевірялись, контрольних розрахункових операцій не здійснювалось, що свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень не вживав належних заходів з метою встановлення осіб, присутніх в офісі ТОВ "Агростеп" та перевірки наявності в них повноважень на представництво інтересів підприємства.
Отже, контролюючим органом не доведено виконання обов`язку щодо пред`явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про її проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки представнику ТОВ "Агростеп", оскільки повноваження представництва в осіб , відносно яких такі дії були вчинені відсутні.
Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає наступне. Так, відповідач стверджує, зо ТОВ "Агростеп" серед іншого порушено п.44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, що полягає в не забезпеченні зберігання документів, пов`язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю. Суть порушення, згідно висновку акту перевірки полягає в відмові підприємства отримувати запит про надання документів та в відмові надавати документи, пов`язані з предметом перевірки (а.с.61).
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу формування та направлення до ТОВ "Агростеп" запиту про надання документів або намагання вручити такий запит представникам підприємства. В зв`язку з викладеним твердження відповідача про порушення п.44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України суд вважає безпідставним, як і застосований за наслідком такого висновку штраф в розмірі 1020,00 грн.
Щодо висновків відповідача стосовно того, що ТОВ "Агростеп" не повідомлено про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за що до нього застосовано штраф в розмірі 827220,00 грн (по 1020,00 грн за кожний об`єкт) суд зазначає таке.
По-перше, відповідачем не надано жодного доказу існування 811 об`єктів про які йдеться в акті (надано лише відповідь вповноваженого органу щодо одного транспортного засобу), що свідчить про безпідставність аргументів відповідача.
По-друге, та найголовніше, предмет фактичної перевірки визначено підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, до якого віднесено:
- дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки;
- порядок здійснення платниками податків розрахункових операцій;
- ведення касових операцій;
- наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів;
- дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З аналізу викладеного необхідно дійти висновку, що перевірка виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням контролюючого органу не є предметом фактичної перевірки.
Більш того, наказ №963 від 27.11.2020 року та направлення, видані на його підстави не наділяли посадових осіб ГУ ДПС правом на проведення перевірки ТОВ "Агростеп" з вказаного приводу.
Таким чином, дії посадових осіб щодо здійснення перевірки виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням контролюючого органу є протиправними, як і рішення, прийняті за результатом таких дій.
Щодо висновків контролюючого органу про зберігання ТОВ "Агростеп" пального без наявності ліцензії, суд зазначає наступне.
Відповідно положень ч.1 ст.9, ч.1 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Аналогічні принципи закріплені практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" вказано, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".
У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Суд зазначає, що до ТОВ "Агростеп" застосовано санкцію, передбачену ст. 17 Закону №481/95-ВР. Диспозиція наведеної норми передбачає зберігання суб`єктом господарювання палива без наявності ліцензії.
Тобто, для застосування санкції, передбаченої статтею необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання ТОВ "Агростеп" палива та відсутність в нього відповідної ліцензії.
В даному випадку відсутність ліцензії зберігання не заперечується сторонами, тобто доказуванню підлягає лише факт зберігання палива.
Водночас, суд звертає увагу, що згідно акту від 10.12.2020 року №0431/21/22/РРО/34933318 санкцію застосовано за зберігання пального без наявності ліцензії.
Водночас матеріали справи не містять жодного прямого доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. Більш того, не заперечувалось допитаним в якості свідка ОСОБА_4 (один з вповноважених представників ГУ ДПС, що здійснював перевірку) те, що ані місця зберігання пального, ані наявності самого пального під час перевірки встановлено не було.
Відповідачем не надано будь-яких інших доказів факту зберігання підприємством палива.
Так, до прикладу, пп.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки; Інвентаризація залишків пального на підприємстві.
Натомість відповідачем такої вимоги не ставилось, акту інвентаризації залишків пального суду не надано. Відомості щодо обліку пального в підприємства не вимагались, до суду не надані. Інформація щодо залишків пального, згідно бухгалтерського обліку, зокрема за дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" (субрахунок 203 "Паливо") не запитувалась, до суду не надавалась.
Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу зберігання ТОВ "Агростеп" пального.
Фактично, всі доводи контролюючого органу щодо зберігання позивачем палива без ліцензії побудовані виключно на відомостях реєстру ліцензійних накладних щодо придбання палива ТОВ "Агростеп" та на припущенні, що таке після придбання мало зберігатись підприємством. Суд зазначає, що визначення наведеного припущення в якості єдиного прямого доказу для висновку про порушення, санкція за яке встановлено в розмірі 500000,00грн, є необґрунтованим.
Також, стосовно наведеного припущення представники підприємства пояснили, що отримане паливо одразу було використано в підприємницькій діяльності (заправлено в баки техніки).
Аргументи ж щодо неможливості заправки техніки одразу з бензовозу є лише припущенням відповідача, яке не підкріплено жодним доказом обставин за яких здійснювалось постачання палива.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено факт зберігання ТОВ "Агростеп" палива без наявності ліцензії, оскільки такі висновки контролюючого органу не відповідають критерію доведення "поза розумними сумнівом".
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 28.01.2021 року №00003980706, 00003990706, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ "Агростеп" підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 19923,60 грн підлягає стягненню з ГУ ДПС за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір вирішено на користь позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 162 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Код ЄДРПОУ ВП: 43995495, місцезнаходження: 73022, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) від 28.01.2021 р. № 00003980706 та № 00003990706.
Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Код ЄДРПОУ ВП: 43995495, місцезнаходження: 73022, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростеп" (код ЄДРПОУ 34933318, 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Лазурна, буд.151) судовий збір у сумі 19923 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 листопада 2021 р.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 111030700
Судове рішення № 101450074, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 19.11.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 540/3993/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: