Рішення № 101450065, 19.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2613/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Абрамовій К.В.,

за участі:

представника позивача - Колганової Ю.М.,

представника відповідача - Малюченко С.Я.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солідбокс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення в частині,

встановив:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солідбокс" (далі - позивач, ТОВ "Солідбокс", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними дії щодо проведення фактичної перевірки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року №05221405.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.09.2019 Товариство дізналось про винесення податкового повідомлення-рішення від 11.09.2019 № 05221405 на суму 250000 грн. В день отримання податкового повідомлення-рішення керівник товариство отримав копію Переліку суб`єктів та об`єктів, які перевіряються шляхом проведення фактичних перевірок у відповідності до вимог статті 80 Податкового кодексу України, а також примірник акту фактичної перевірки від 21.08.2019. При цьому, в примірнику акта зазначено, що він отриманий оператором ОСОБА_1 . Згідно Переліку суб`єктів та об`єктів, які перевіряються шляхом проведення фактичних перевірок у відповідності до вимог статті 80 ПК України, підставою проведення фактичної перевірки визначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. При цьому, Товариству не надано інформацію про особу, яка повідомила про наявність в діях Товариства ознак порушення податкового законодавства. Отже, в порушення вимог чинного законодавства ТОВ "Солідбокс" включено до Переліку об`єктів фактичної перевірки на підстав анонімки, а права Товариства на отримання інформації про скаржника порушені. Товариство вказує на ч.3 ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", як на підставу для отримання ліцензії на право ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним з 01 липня 2019 року. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 5 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року №05221405. В решті позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 22.07.2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволено частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №540/2613/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року №05221405, а також в частині розподілу судових витрат.

Справу №540/2613/19 в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №540/2613/19 залишено без змін.

Справа надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду 16.08.2021 року та відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 року її передано для розгляду судді Ковбій О.В.

08.09.2021 року відповідачем подано відзив на позов в якому, крім іншого, викладено клопотання про заміну процесуального правонаступника.

Ухвалою суду від 12.10.2021 року клопотання задоволено. Замінено первісного відповідача на належного - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Щодо доводів відзиву. Так, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 29.07.2019 року №984 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень від 21.08.2019 року №990, 991 була проведена фактична перевірка позивача. Після пред`явлення посадовими особами відповідача документів, необхідних для того, щоб розпочати перевірку, ОСОБА_2 вручено направлення на проведення перевірки та наказ, про що свідчить підпис ОСОБА_2 в направленнях на проведення перевірки.

Відповідач, називаючи ОСОБА_2 "реалізатором" стверджує, що він без жодних зауважень щодо змісту оскаржуваного наказу №984 від 29.07.2019 року допустив посадових осіб відповідача до перевірки. Враховуючи викладене, відповідач стверджує що у відповідача були законні підстави для проведення фактичної перевірки.

Відповідно інформації з системи АІС "Почекова передача" контролюючим органом встановлено, що позивачем в період з 01.07.2019 року по 17.07.2019 року здійснювалась реалізація пального у роздріб без наявності на це відповідної ліцензії, оскільки ліцензію отримано лише 18.07.2019 року.

На підставі встановлених порушень, контролюючим органом прийнято оскаржене рішення. Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

В підготовче засідання, призначене на 21.10.2021 року представники сторін з`явились. Розгляд справи відкладено на 26.10.2021 року.

В підготовче засідання, призначене на 26.10.2021 року представники сторін з`явились. Враховуючи, що під час підготовчого засідання у даній справі судом завершено проведення всіх підготовчих дій, необхідних для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, ухвалою суду від 12.03.2019 року підготовче провадження у даній справі закрито, та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.11.2021 року.

Судове засідання, призначене на 05.11.2021 року відкладено на 11.11.2021 року.

В судове засідання, призначене на 11.11.2021 року сторони з`явились, в засідання допитані свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оголошено перерву до 19.11.2021 року.

В судове засідання, призначене на 19.11.2021 року представники сторін з`явились. Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, покликаючись на доводи викладені ним в відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 19-1, 20, пп.80.2.2. п.80.2 ст.80 ПК України та підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі №984 від 29 липня 2019 року посадовим особам відповідача виписано направлення №№990, 991 від 21 серпня 2019 року на проведення фактичної перевірки ТОВ "Солідбокс".

21 серпня 2019 року в період з 12:22 год. по 12:40 год. посадовими особами відповідача за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. Соборності, 133/2 в АГЗП, в якому здійснює свою господарську діяльність ТОВ "Солідбокс", проведено фактичну перевірку.

Під час перевірки розрахункову операцію проведено не було, натомість в акті перевірки зазначено про проведення розрахункових операцій іншими споживачами протягом дня.

Результати фактичної перевірки оформлено актом перевірки №0373/21/22/РРО/ НОМЕР_1 від 21.08.2019.

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

- реалізація пального без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме: згідно даних Z-звітів та почекової інформації у період з 01.07.2019 року по 17.07.2019 року здійснювалась реалізація пального у роздріб.

Висновки акту перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми "С" від 11 вересня 2019 року № 05221405, яким до позивача за порушення вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано штрафні санкції в розмірі 250000 грн.

Позивач стверджує, що товариством вчасно подавалась до контролюючого органу заява на одержання ліцензії від 20 червня 2019 року, але через бездіяльність позивача пов`язану з відсутністю будь-яких рішень по заяві від 20 червня 2019 року, товариство змушене було звернутись на адресу податкового органу з повторною заявою на одержання ліцензії від 17 липня 2019 року.

На повторну заяву позивача контролюючий орган видав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №21010314201900208 від 18 липня 2019 року.

Позивач не погодився з позицією податкового органу, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виникнення ситуації, в якій товариство діяло без ліцензії, а відсутність підстав для проведення перевірки не породжує правових наслідків для результатів такої перевірки.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 21.1.1 - 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 ПК України).

Згідно з п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п. 80.2. ст. 80 ПК України).

Згідно з п. 80.5. ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У свою чергу, п. 81.1. ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З аналізу викладеного вбачається, що орган доходів і зборів наділений контролюючими повноваженнями, зокрема щодо призначення та проведення фактичних перевірок. В свою чергу алгоритм реалізації цих повноважень чітко регламентований нормами ПК України, як і наслідки його недотримання учасниками правовідносин.

Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Порядок підтвердження факту виконання посадовими особами обов`язку щодо пред`явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про її проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки також встановлений п. 81.1. ст. 81 ПК України. Таким підтвердженням є або підпис вповноваженої особи платника податків у направленні із зазначенням його прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення, або (у разі відмови розписатися) акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно ч.2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, перевірка платника податку може бути розпочата лише за наявності направлення з підписом на ньому вповноваженої особи платника податку або акту, який засвідчує факт відмови від підпису.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно ч.5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, при вирішенні даної справи обов`язковому врахуванню підлягають висновки Верховного Суду, наведені ним в постанові від 22.07.2021 року при попередньому розгляді справи.

Так, Верховний Суд вказав, що при попередньому розгляді справи суди не скористались процесуальною можливістю з допиту в якості свідка ОСОБА_2 та не вжили заходів для отримання належних доказів щодо посади ОСОБА_2 та характеру його трудових відносин з позивачем (наказ, трудову книжку, трудовий або цивільно-правовий договір тощо). Жодних доводів, що розрахункові операції на час перевірки здійснювала інша особа позивач не наводить. Поряд з цим суди не встановили, хто саме надав контролюючому органу документи за наслідками здійснення розрахункової операції, зокрема Z-звіти та Х-звіт.

Так, Верховний Суд вказав, що наведені вище норми Податкового Кодексу України пов`язують правомірність проведення, зокрема фактичної перевірки, із виконанням контролюючим органом обов`язку із вручення/пред`явлення визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (1) платнику податків, (2) уповноваженій особі, (3) особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію.

Згідно з приписами статті 15 ПК України платниками податків є фізичні особи та юридичні особи, які здійснюють свою діяльність через керівника.

Питання визначення уповноважених осіб платника податків унормовано положеннями статті 19 ПК України.

У розумінні приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України під особою, яка фактично здійснює розрахункову операцію, слід вважати уповноважену суб`єктом господарювання особу на вчинення дій з приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (відповідно до поняття "розрахункова операція", наведеного у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Не має правового значення наявність чи відсутність оформлених трудових відносин із особою, яка фактично проводить розрахункові операції, оскільки особою уповноваженою на допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки у розумінні наведених вище приписів ПК України вважатиметься і особа, з якою платник податків уклав цивільно-правовий договір, в межах якого надав доручення на вчинення розрахункових операцій, або на інших умовах залучив до виконання відповідних службових обов`язків.

При цьому приписи абзацу сьомого пункту 81.1 статті 81 ПК України зобов`язують особу, яка розписується у направленні, окрім інших реквізитів, проставити посаду, яку вона займає на підприємстві. Відтак, саме указана особа і, відповідно, платник податків несуть відповідальність за достовірність повідомленої ними інформації посадовим особам контролюючого органу щодо того, чи є така особа здійснюючою розрахункові операції.

При цьому вирішуючи питання доведеності того, чи були визначені пунктом 80.2 статті 80 ПК України документи вручені належній особі, судам слід на підставі належних та допустимих доказів з`ясовувати наявність у відповідної особи доручення від роботодавця (в силу виконуваної трудової функції або в силу умов цивільно-правового договору) на проведення розрахункових операцій. Ці обставини можуть бути підтверджені, зокрема, але не виключно, шляхом дослідження умов цивільно-правових договорів, трудової книжки працівника, допиту таких осіб у судовому засіданні.

Верховний суд також зазначив, що при попередньому розгляді справи суди попередніх інстанцій вказали, що згідно з наданою позивачем до суду робочою інструкцією наповнювача балонів, в якій міститься підпис про ознайомлення ОСОБА_2 , указана особа не наділена повноваженнями на проведення розрахункових операцій від імені платника податків.

Поряд з цим скаржник доводить, що ОСОБА_2 особисто представився перевіряючим особою, яка здійснює розрахункові операції, та протягом проведення перевірки ці обставини не заперечував. У зв`язку з чим вказує на те, що судами зроблені висновки у справі без дослідження усіх зібраних у справі доказів.

Враховуючи сформульований вище висновок щодо застосування положень пункту 80.2 статті 80, пунктів 81.1, 81.2 статті 81 ПК України в частині визначення кола осіб, яким вручають/пред`являються документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України, колегія суддів погодилась із такими доводами ГУ ДПС та зазначила, що вважає судами попередніх інстанцій було порушено правила оцінки доказів, встановлені положеннями статті 90 КАС України. Так, судами було встановлено обставини у справі, а саме відсутність у ОСОБА_2 повноважень на проведення розрахункових операцій від імені платника податків, на підставі неналежного доказу - робочої інструкції наповнювача балонів. Також, суди задля спростування або підтвердження доводів відповідача про те, що ОСОБА_2 представився перевіряючим саме особою, яка здійснює розрахункові операції, у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень не відобразили дослідження копії направлення на проведення перевірки та акта фактичної перевірки, де згідно з вимогами абзацу сьомого пункту 81.1 статті 81 ПК України указана особа мала б зазначити займану нею посаду. Крім того, суди попередніх інстанцій не скористались наданими їм процесуальними можливостями із допиту ОСОБА_2 як свідка задля встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

До того ж, суди взагалі не вжили заходів для отримання належних доказів щодо посади ОСОБА_2 та характеру його трудових відносин з позивачем (наказ, трудову книжку, трудовий або цивільно-правовий договір тощо). Жодних доводів, що розрахункові операції на час перевірки здійснювала інша особа позивач не наводить. Поряд з цим суди не встановили, хто саме надав контролюючому органу документи за наслідками здійснення розрахункової операції, зокрема Z-звіти та Х-звіт.

Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Отже, визначальним для вирішення даної справи, згідно висновків Верховного Суду є встановлення обставин здійсненої відповідачем фактичної перевірки в частині того, чи був ОСОБА_2 уповноваженою особою ТОВ "Солідбокс".

Тому на виконання вказівок Верховного Суду та з метою повного та всебічного розгляду справи, суд визнав за необхідне допитати в якості свідка ОСОБА_2 , який був присутній під час фактичної перевірки за результатом якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а також витребувати докази, що відображають характер взаємовідносин між ОСОБА_2 та підприємством-позивачем.

Так, судом досліджено копії направлень на проведення перевірки та акта фактичної перевірки, де згідно з вимогами абзацу сьомого пункту 81.1 статті 81 ПК України особа, що була присутня під час проведення перевірки мала б зазначити займану нею посаду.

В направленні на фактичну перевірку № 990 від 21.08.2019 посада ОСОБА_2 вказана як "оператор". В направленні на фактичну перевірку від 21.08.2019 № 991 посада ОСОБА_2 не вказана.

На виконання ухвали суду, позивачем надано наказ від 10.01.2018 №1-к про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду наповнювача балонів, наказ №2-к від 16.06.2020 про припинення трудового договору з наповнювачем балонів - ОСОБА_2 . Також, позивачем надано робочу інструкцію наповнювача балонів, затверджену 11.01.2018 року в якій до завдань наповнювача балонів входить, зокрема, наповнення автомобільних балонів паливом, перевірка точності та контроль видачі палива автозаправною колонкою, контроль правильності інформації на табло, індикаторних ламп пристроїв введення, обов`язки щодо ремонту устаткування, яке він обслуговує в процесі роботи, участь в ремонті та заміні несправних частин і вузлів системи.

Крім наведеного, п.8 Розділу IV інструкції передбачена заборона наповнювачу балонів підписувати будь-які акти, приписи та інші документи які не відносяться до його компетенції.

З аналізу змісту наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 станом на дату проведення фактичної перевірки був офіційно працевлаштований в ТОВ "Солідбокс", займав посаду наповнювача балонів та за звичайних умов не був вповноваженим вчиняти юридично значимі дії від імені підприємства позивача.

Доказів наділення ОСОБА_2 повноваженнями діяти від імені підприємства в відносинах з контролюючими органами іншими документами (довіреностями, окремими наказами керівника, тощо) відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано, а позивач існування таких заперечує.

Таким чином, письмовими доказами наявність в ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів ТОВ "Солідбокс" за звичайних умов (на підставі трудового договору або документів щодо представництво) не підтверджено.

Також, з метою встановлення обставин, які мають ключове значення для вирішення даної справи, судом в засіданні 11.11.2021 року допитано в якості свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Допитаний ОСОБА_2 пояснив, що станом на дату перевірки (21.08.2019 року) працював наповнювачем балонів в ТОВ "Солід Бокс". Перевірка відбулась на його зміні. Перевіряючи зайшли до приміщення автозаправної станції та склали документ зміст якого йому невідомий. Деталі перевірки, зокрема те чи розмовляли з ним представники податкового органу, чи надавали копії наказу та направлення на проведення перевірки свідок не пам`ятає, але вважає, що скоріш за все надавали, оскільки він завів перевіряючих до приміщення. Вказує, що зазначав, що до його повноважень входить лише наповнення балонів.

Також, свідок пояснив, що робоча зміна на автозаправній станції складається з двох осіб: наповнювача балонів та оператора АГЗС, в якій старшим є оператор. Під час перевірки оператора станції не було. Щодо обсягу своїх повноважень за займаною посадою пояснив, що він відповідав виключно за наповнення автомобільних газових балонів, на правовідносини з контролюючим органом вповноваженим не був. Також, свідчив про відсутність в нього права доступу до реєстратора розрахункових операцій. Вказав, що всі розрахункові операції мали вчинюватись виключно оператором АГЗС.

На питання, чи здійснювались розрахункові операції відносно представників контролюючого органу відповів негативно. Повідомив, що автомобілю представників податкової не заправляв, оскільки жодних операцій без оператора АГЗС здійснено бути не може.

На питання за яких обставин ОСОБА_2 підписав акт перевірки, пояснив, що після складання акту, співробітники відповідача запропонували його підписати, зазначивши, що "все добре".

Також, свідок вказав, що дій з реєстратором розрахункових операцій не здійснював, X-звітів не друкував.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що є директором ТОВ "Солідбокс". Станом на дату проведення перевірки був у відпустці. Пояснив, що кожна робоча зміна на АГЗС складається з заправника та оператора. В день перевірки зміна складалась з ОСОБА_2 - наповнювача балонів та ОСОБА_4 - оператора АГЗС. в зміні головний - оператор. Про перевірки повідомляє оператор АГЗС, до повноважень наповнювачів балонів входить виключно заправка балонів.

Щодо обставин перевірки, вказав, що про фактичну перевірку, за наслідками якої сформовано спірне рішення, дізнався лише після отримання податкового повідомлення-рішення. Після чого став з`ясовувати обставини перевірки. Про приїзд представників контролюючого органу 21.08.2019 року йому ніхто не повідомляв. На питання представника відповідача щодо того, чи здійснювалась реалізація пального в період відсутності ліцензії, відповів стверджувально, вказавши на те, що заяви на продовження дії ліцензії подавав вчасно, а затримка в її отриманні обумовлена, на його думку, бездіяльністю контролюючого органу.

Третім, допитаним в судовому засіданні свідком була бухгалтер ТОВ "СолідБокс" - ОСОБА_3 , яка вказала, що про перевірку дізналась після отримання листа від ГУ ДПС. Пояснила, що в зміні на АГЗС працює по 2 особи: оператор АГЗС та наповнювач балонів. Розрахункові операції здійснює оператор АГЗС.

Про свої обов`язки працівники дізнаються, ознайомившись з посадовими інструкціями. На питання представника відповідача щодо того, чи здійснювалась реалізація пального в період відсутності ліцензії, відповіла стверджувально.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що станом на дату проведення перевірки займав посаду оператора АГЗС ТОВ "Солідбокс". В обов`язки за посадою входило обслуговування клієнтів, здійснення розрахункових операцій. Пояснив, що зміна на АГЗС складається з 2 осіб: наповнювача балонів та оператора АГЗС. Наповнювач балонів доступу до РРО не має. Щодо обставин перевірки пояснив, що під час перевірки був відсутній на робочому місці за дозволом керівництва. Коли повернувся, ОСОБА_2 - наповнювач балонів у зміні повідомив, що була перевірка, за її результатом перевіряючи сказали, що "все добре" та запропонували підписати документи, на що він погодився. Зазначив, що коли був відсутній на АГЗС, відпуск пального ніхто не проводив, реєстратором розрахункових операцій він не користувався.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що був одним з представників контролюючого органу під час проведення досліджуваної перевірки. Вказав, що перевірку проведено за участі двох представників ГУ ДПС. На перевірку вони прибули на власному автомобілі, контрольно-розрахункових операцій не проводили. Під час перевірки вони підійшли до приміщення АГЗС та показали посвідчення, направлення на перевірку та наказ, після чого до них вийшов ОСОБА_2 ОСОБА_2 зателефонував керівнику ТОВ "Солідбокс", який надав дозвіл на перевірку. Про те, що ОСОБА_2 телефонував саме керівнику, свідку стало відомо зі слів ОСОБА_2 . На питання чи буде керівник, ОСОБА_2 відповів негативно. Свідок зазначив, що під час проведення перевірки в приміщенні АГЗС були присутні дві особи: ОСОБА_2 та інша особа, яка під час перевірки не встановлювалась, але свідок зазначає, що впізнав її в попередньому свідку. Зазначив, що вважав ОСОБА_2 вповноваженою особою ТОВ "Солідбокс", оскільки він надавав всі необхідні для перевірки документи. Про обов`язки та повноваження присутніх в приміщенні АГЗС осіб не питали, оскільки чекали що приїдуть вповноважені особи підприємства (щоб їх ознайомити з наказом та направленнями на перевірку). Вказує, що прізвище та посаду ОСОБА_2 вписав в акт перевірки після того, як підійшов до питання присутнього на перевірці та до питання ознайомлення з порушеннями. Надавши акт на ознайомлення, повідомив ОСОБА_2 що до нього як до оператора питань немає, є питання до підприємства. Після перевірки, надали ОСОБА_2 копію акта. На питання представника позивача яким чином встановлені повноваження присутніх під час перевірки осіб, вказали, що документи не запитували, однак на присутніх були "бейджики", зміст яких свідок не пам`ятає. Вказав, що питав ОСОБА_2 про посаду, на що той назвався оператором та стверджувально відповів на питання того чи здійснював він розрахункові операції.

Проаналізувавши отримані в судовому засіданні свідчення, суд однозначно встановив, що робоча зміна на АГЗС складається з двох осіб: наповнювача балонів та оператора АГЗС.

Згідно затверджених посадових обов`язків, а також пояснень свідків посадовою особою, вповноваженою на проведення розрахункових операцій та взаємодію з представниками контролюючих органів є оператор АГЗС.

Відповідно наданого ТОВ "Солідбокс" наказу №1-к від 10.01.2018 року (щодо прийняття на посаду), наказу №2-к про припинення трудового договору від 16.06.2020 року та пояснень чотирьох свідків наданих в судовому засіданні, ОСОБА_2 станом на дату проведення фактичної перевірки займав посаду наповнювача балонів, обов`язків за посадою оператора АГЗС не виконував. Повноваженнями на проведення розрахункових операцій та взаємодію з контролюючими органами не наділявся. Відповідно наказу від 13.04.2019 року №9 "Про покладення обов`язків оператора" та показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 оператором АГЗС станом на дату проведення перевірки був ОСОБА_4 .

Питання того, ким саме був сформований X-звіт, долучений до матеріалів перевірки, показами свідків встановити не вдалося, оскільки ОСОБА_2 стверджував про те, що X-звіт сформовано представниками контролюючого органу самостійно, представник ГУ ДПС, в свою чергу, стверджував, що X-звіт був наданий ОСОБА_2 .

З аналізу наведеного суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно положень ч.1 ст.9, ч.1 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічні принципи закріплені практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" вказано, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Отже, саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність вчинених ним дій та прийнятих ним рішень.

Наведені вище норми ПК України та висновки Верховного Суду при попередньому розгляді справи передбачають, що обов`язковим під час проведення перевірки є присутність вповноваженої особи підприємства. Тобто, для того, щоб стверджувати про те, що особа, зазначена представником позивача є вповноваженою, відповідач як суб`єкт владних повноважень має надати або письмові докази наявності таких повноважень, або з покликанням на норми пункту 80.2 статті 80 ПК України та приписи статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" докази того, що зазначена особа є вповноваженою, оскільки проводить розрахункові операції.

Зі встановлених під час судового розгляду обставин та наявних в справі матеріалів, вбачається, що відповідачем не надано до суду жодного доказу наявності в ОСОБА_2 повноважень на взаємодію з контролюючими органами. Щодо здійснення ним розрахункових операцій судом встановлено, що таких ОСОБА_2 не здійснювалось, представники контролюючого органу не були свідками проведення реалізації пального, приймання готівки ОСОБА_2 та самостійно зазначили, що ніяких закупок під час проведення фактичної перевірки не робили. Матеріалами фото фіксації таких обставин також не зафіксовано.

Більш того, допитаний в якості свідка ОСОБА_6 зазначив, що про повноваження ОСОБА_2 не питав, очікував приїзду посадових осіб ТОВ "Солідбокс", щоб ознайомити їх з наказом та направленням на перевірку. Прізвище та посаду ОСОБА_2 вписав в акт перевірки самостійно.

З аналізу свідчень в цій частині суд обґрунтовано допускає, що висновку відносно того, що ОСОБА_2 є вповноваженою особою ТОВ "Солідбокс" представники контролюючого органу дійшли лише на стадії заповнення акту фактичної перевірки, до цього часу посадові особи чекали представників ТОВ "Солідбокс", що свідчить на користь висновку про те, що до стадії підписання акту самі перевіряючи не визнавали за ОСОБА_2 статусу вповноваженої особи ТОВ "Солідбокс".

Аргументи відповідача в частині того, що ОСОБА_2 представився оператором та вказав, що здійснює розрахункові операції суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_2 таке заперечує, вказує, що називався лише "наповнювачем балонів", розрахункових операцій не здійснював, вповноваженою особою не називався.

Щодо наявного в матеріалах справи X-звіту, суд зазначає, що визначення поняттю "X-звіт" наведено в Вимогах щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. № 199.

Відповідно п.2 наведеного нормативно-правового акту, X-звіт - це денний звіт без обнуління інформації в оперативній пам`яті реєстратора. Тобто, X-звіт не є доказом проведенням розрахункової операції, проведення розрахункової операції підтверджує фіскальний касовий чек, який в матеріалах справи відсутній (через відсутність здійснення розрахункових операцій).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що ним допитано осіб, які мали відношення до перевірки, досліджено всі надані сторонами докази, за наслідками чого аргументи відповідача в частині того, що ОСОБА_2 був вповноваженою особою ТОВ "Солідбокс" в розумінні положень ПК України не знайшли свого підтвердження.

Отже, на виконання вказівок Верховного Суду, сформованих при попередньому розгляді справи, та з урахуванням критерію доведення "поза розумним сумнівом" судом встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів присутності під час проведення перевірки вповноваженої особи ТОВ "Солідбокс".

Отже, відповідачем не доведено правомірність фактичної перевірки, результати якої оформлено актом від 21.08.2019 року, оскільки не доведено виконання обов`язку із вручення/пред`явлення визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (1) платнику податків, (2) уповноваженій особі, (3) особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію.

Пунктом 86.1 ПКУ передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Положеннями п. 86.8 ПКУ визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме, спочатку провести податкову перевірку.

Таким чином, нормами ПКУ, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12) та від 24.10.2018 р. (справа №808/1746/15).

Отже, визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна правова позиція висловлена 11 липня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №804/8855/14, адміністративне провадження №К/9901/8957/18 (ЄДРСРУ №82947463).

Отже, встановлених судом на даному етапі порушень достатньо для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, судом враховані висновки судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведені в постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18, згідно яких, зокрема: "…судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства."

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що виявлені за наслідками судового розгляду порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, сформованої при попередньому розгляді справи, є достатніми для визнання податкового повідомлення-рішення, сформованого за наслідками такої перевірки - від 11.09.2019 №05221405 протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 11.09.2019 №05221405, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ "Солідбокс" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3750,00 грн (враховуючи, що позов підлягав перегляду в частині первинно заявлених позовних вимог) підлягає стягненню з ГУ ДПС за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір вирішено на користь позивача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 162 КАС України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 11.09.2019 року №05221405 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Солідбокс» (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. О. Гончарова, 2-А, код ЄДРПОУ 38798679) штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250 000,00 грн.

Стягнути з Головного уравління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солідбокс» (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. О. Гончарова, 2-А, код ЄДРПОУ 38798679) судовий збір у сумі 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 листопада 2021 р.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111030700