Рішення № 101450040, 22.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5250/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні заяви про призначення одноразової грошової допомоги від 06.04.2021 та повернення матеріалів без виконання;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 інваліду ІІІ групи, одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, визначеному відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 ЗУ "Про Національну поліцію".

Ухвалою від 20.09.2021 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки від 18.11.2019 №389о/с з 30.11.2019 був звільнений зі служби в поліції через хворобу. Підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу №332р/нс видане медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО-МВС України по Херсонській області 22.10.2019, у якому зазначено діагноз та причинний зв`язок захворювання (поранення контузії, травми каліцтва) «травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, ні не пов`язана з виконанням службових обов`язків». Висновок про причинний зв`язок комісією встановлено на підставі акту розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акту №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*). Вказані акти рішенням Херсонського адміністративного окружного суду у справі №540/2481/19 від 28.01.2020 визнано протиправними та скасовано. Відповідно до зазначеного рішення суду Ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області було проведене повторне розслідування нещасного випадку з урахуванням правової позиції суду висловленої у вищевказаному рішенні.

25 лютого 2021 року Херсонською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена третя група інвалідності з причинним зв`язком захворювання «травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, ні не пов`язана з виконанням службових обов`язків», довідка до акта огляду медико-соціальною комісією Серія 12ААА № 859329 від 25.02.2020, причинний зв`язок встановлено на підставі наданого мною до Херсонської обласної МСЕК свідоцтва про хворобу №332р/нс виданого медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Херсонській області 22.10.2019, акту розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акту №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*) (вказані акти рішенням Херсонського адміністративного окружного суду №540/2481/19 від 28.01.2020 визнано протиправними та скасовано).

9 лютого 2021 року у ході повторного огляду Херсонською обласною медико-соціальною комісією позивачу встановлена третя група інвалідності з причинним зв`язком захворювання «травма, так одержана під час проходження служби», на підставі акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 27 липня 2001 року о 21 год. 40 хв., акту №22 про нещасний випадок від 9 грудня 2020 року та постанови № 11 від 15 грудня 2020 року виданої медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Херсонській області. Також, у виписці з акта огляду медико-соціальною комісією до довідки серії 12 ААБ №560527 від 09.02.2021 зазначено «термін по причині інвалідності зараховувати з 25.02.2020».

Позивач стверджує, що станом на 25 лютого 2020 року, він мав право на виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності на підставі п. 3 ч.І ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», так як фактично група інвалідності йому була встановлена протягом шести місяців з моменту звільнення 25 лютого 2020 року, а акт розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акт №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*) визнані протиправними та скасовані рішенням Херсонського адміністративного окружного суду №540/2481/19 від 28.01.2020, за обставин, які не залежали від позивача, виконання рішення суду проводилось тривалий час, що в свою чергу зайняло досить тривалий час підготовки документів що є підставою звернення для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».

Із вказаних підстав вважає відмову відповідача в задоволенні його заяви про призначення одноразової грошової допомоги від 06.04.2021 та повернення матеріалів без виконання протиправними та просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи наступним.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу II Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського № 4 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність, дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. Зазначені положення є виключними, будь- яких інших документів для можливості визначення в них дати інвалідності законодавством не встановлено.

В доданій ОСОБА_1 до заяви на виплату ОГД довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 560527 від 09.02,2021 дата встановлення інвалідності не зазначена, а відтак, враховуючи зазначені вище вимоги законодавства, датою виникнення в ОСОБА_1 права на отримання ОГД є дата видачі вказаної довідки, а отже - 09.02.2021. Подання разом і заявою про виплату ОГД копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією не передбачено, а подана позивачем до Департаменту копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією засвідчена належним чином і не містить дати визначення інвалідності, а отже датою набуття права на виплату ОГД у позивача настало з дати видачі вказаної довідки - з 09.02.2021.

Стверджує, що позивач звільнений зі служби в поліції з 30.11.2019, а відтак дата визначення ОСОБА_1 інвалідності з 09.02.2021 значно перевищує термін 6 місяців, визначений законодавством для набуття права на призначення та виплату ОГД. Оскільки однією із законодавчо визначених умов нарахування та виплати ОГД відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання терміну визначення поліцейському інвалідності - протягом шести місяців після його звільнення з поліції, що у випадку позивача дотримано не було, відмова відповідача є правомірною, а позовні вимоги - безпідставними.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки від 18.11.2019 №389о/с з 30.11.2019 звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу №332р/нс, видане медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО-МВС України по Херсонській області 22.10.2019.

У свідоцтві про хворобу №332р/нс від 22.10.2019 зазначений діагноз та причинний зв`язок захворювання (поранення контузії, травми каліцтва) «травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, ні не пов`язана з виконанням службових обов`язків», висновок про причинний зв`язок комісією встановлений на підставі акту розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акту №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*).

Рішенням Херсонського адміністративного окружного суду від 28.01.2020 у справі №540/2481/19 визнані протиправними та скасовані акт від 29.08.2019 року Форми Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 27.07.2001 року з ОСОБА_1 та акт від 29.08.2019 року № 3 Форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру. Та зобов`язано ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області провести повторне розслідування. Рішення суду набрало законної сили на підставі постанови ОААС від 14.04.2020.

25 лютого 2020 року Херсонською обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з причинним зв`язком захворювання «травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, ні не пов`язана з виконанням службових обов`язків», довідка до акта огляду медико-соціальною комісією Серія 12ААА № 859329 від 25.02.2020, причинний зв`язок встановлено на підставі свідоцтва про хворобу №332р/нс, виданого медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Херсонській області 22.10.2019, акту розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акту №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*) (вказані акти рішенням Херсонського адміністративного окружного суду від 28.01.2020 у справі №540/2481/19 визнані протиправними та скасовані).

9 лютого 2021 року під час повторного огляду Херсонською обласною медико-соціальною комісією позивачу встановлена третя група інвалідності з причинним зв`язком захворювання «травма, так одержана під час проходження служби», на підставі акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 27 липня 2001 року о 21 год. 40 хв., акту №22 про нещасний випадок від 9 грудня 2020 року та постанови № 11 від 15 грудня 2020 року виданої медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Херсонській області.

У виписці з акта огляду медико-соціальною комісією до довідки серії 12 ААБ №560527 від 09.02.2021 зазначено «термін по причині інвалідності зараховувати з 25.02.2020» .

6 квітня 2021 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, оформленої у відповідності до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016.

До заяви додав оригінали та копії наступних документів:

- копія постанови ВЛК на 1 арк.;

- копія довідки до акту МСЕК від 25.02.2020 завіреної органом що її видав на 1 арк.;

- довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 25.02.2020 на 1 арк.;

- довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 09.02.2021 на 1 арк.;

- копія наказу про звільнення на 1 арк.;

- копія рішення суду, завірена органом що його видав на 4 арк..;

- акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався на 1 арк.;

- акт №23 про нещасний випадок на 1 арк.;

- копія паспорту та ІПН на 3 арк.;

- копія посвідчення інваліда війни на 1 арк.;

- заява та реквізити про зарахування коштів на поточний рахунок.

Листом від 30 квітня 2021 року відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності на підставі того, що групу інвалідності було встановлено з причин, зазначених в п. 3 ч.І ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» лише 9 лютого 2021 року (у відповідності з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №560527) тобто у строк понад 6 місяців з моменту звільнення - 30.11.2019.

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII.

Згідно із статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Перелік підстав, за яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога (далі - ОГД) поліцейському, її розміри, категорія осіб, які мають право на ОГД, підстави, за яких призначається і виплачується ця допомога, визначені положеннями статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію» та реалізуються в порядку та на умовах, визначених Порядком, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» (далі - Порядок № 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:…3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до ст.. 100 Закону України «Про Національну поліцію» визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави для відмови у призначені ОГД.

Так призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Пунктом 2 розділу II Порядку № 4 встановлено, що ОГД у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України «Про Національну поліцію», особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» ОГД у разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Суд погоджується із відповідачем, що положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(І)/2020 від 22.04.2020.

Так, у зазначеному Рішенні Конституційного Суду вказано, що як вбачається зі змісту пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», призначення та виплата ОГД поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов`язкових умов, а саме:

1) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції;

3) звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Отже, лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання ОГД й може претендувати на її призначення та виплату згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Також, Конституційний Суд зазначив, що здійснений аналіз дає підстави для висновку, що положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» не містять дискримінаційних умов для отримання ОГД поліцейськими, яким протягом шести місяців після звільнення з поліції визначено інвалідність унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ними службових обов`язків.

Суд відмічає, що дане тлумачення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» дане Конституційним судом, не може бути застосоване до даних правовідносин, оскільки для встановлення інвалідності ОСОБА_1 своєчасно звернувся до відповідних органів для отримання необхідних документів з метою отримання одноразової грошової допомоги - 25.02.2020, тобто через 3 місця після звільнення.

Разом із тим із незалежних від позивача причин, через недобросовісне виконання окремими суб`єктами владних повноважень покладених на них обов`язків, що встановлено рішенням суду у справі № 540/2481/19, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 із 25.11.2019 був змушений у судовому порядку відстоювати своє право на визнання його таким, який отримав травму під час проходження служби, що стало причиною для звільнення із служби в поліції та встановлення третьої групи інвалідності.

Саме дані обставини, що не залежали від волі позивача, зумовили його звернення про отримання одноразової грошової допомоги лише 06.04.2021, після отримання довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 09.02.2021.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 70-71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) «70 … Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

71. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності оскаржуваної відмови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги як особа, якій визначена третя група інвалідності, у порядку та розмірі, визначеному відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 ЗУ "Про Національну поліцію" .

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі заяви від 06.04.2021.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію департаменту захисту економіки Національної поліції України (ЄДРПОУ 40111732, адреса: 10601, м. Київ, вул.. Богомольця, 10) призначити та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, на підставі заяви від 06.04.2021.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 106030000