Рішення № 101448161, 29.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6309/21

29 листопада 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати відмову Головного правління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 16.09.2021 №1900-0215-8/27790, в призначені пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 11 червня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.10.1984 по 01.02.1991 в Хмельницькому радгоспі "Союзлекраспром" у зв`язку із некоректними записами у трудовій книжці та з 01.03.1993 по 1996 рік в колгоспі імені Ілліча в с. Сокиринці, оскільки в довідці відсутнє по батькові та допущено скорочення по батькові. Враховуючи викладене, вважає, що дані підставі для відмови у призначенні пенсії є безпідставними, оскільки позивач не може відповідати за правильність заповнення документів роботодавцем, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 29.11.2021.

Відповідач подав 27.10.2021 відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що Згідно поданих документів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.10.1984 по 01.02.1991 в Хмельницькому радгоспі «Союзлекраспром», оскільки запис про звільнення внесено до трудової книжки з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, а саме: дописано № та дату наказу про звільнення, а також не вказана посада та прізвище особи, яка внесла запис до трудової книжки; з 1993 по 1996 в колгоспі «ім. Ілліча» с. Сокиринці згідно довідки № 21 від 12.12.2019, виданої Чемеровецьким районним трудовим архівом, оскільки в даній довідці відсутнє «по батькові» та допущено скорочення «по батькові».

З огляду на вищевикладене, згідно документів, долучених до заяви та з урахуванням інформації, відображеної в системі персоніфікованого обліку, зазначив, що страховий стаж позивача складає 14 років 8 місяців 26 днів, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив 04.11.2021, в якому просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, проте представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Відповідач у судове засідання 29.11.2021 не забезпечив участь свого представника, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся 17.06.2021 до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 16.09.2021 №1900-0215-8/27790 відповідачем відмовлено йому у призначені пенсії на підставі відсутності достатньої кількості стажу, оскільки відповідно до розрахунку відповідача станом на день звернення його стаж становив 14 років 8 місяців та 26 днів при необхідному страховому стажі не менше 18 років.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ч.2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як випливає із матеріалів справи, а саме із записів трудової книжки позивача, з 01.10.1984 по 01.02.1991 він працював в Хмельницькому радгоспі «Союзлекраспром» та з 1993 по 1996 в колгоспі «ім. Ілліча» с. Сокиринці.

Відповідно до довідки № 21 від 12.12.2019, виданої Чемеровецьким районним трудовим архівом, значиться кількість відпрацьованих люд/днів у колгоспі позивачем.

Відповідач як підставу для відмови у зарахуванні періоду роботи в Хмельницькому радгоспі «Союзлекраспром» зазначив, що запис про звільнення внесено до трудової книжки з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, а саме: дописано № та дату наказу про звільнення, а також не вказана посада та прізвище особи, яка внесла запис до трудової книжки, а періоду роботи в колгоспі «ім. Ілліча» с. Сокиринці зазначив, що в довідці № 21 від 12.12.2019, виданої Чемеровецьким районним трудовим архівом відсутнє «по батькові» та допущено скорочення «по батькові».

Суд акцентує увагу на тому, що виявлені відповідачем недоліки не стосуються періоду роботи позивача в Хмельницькому радгоспі «Союзлекраспром» та в колгоспі «ім. Ілліча» с. Сокиринці, йдеться лише про заповнення трудової книжки та не зазначення в архівній довідці по батькові.

Інші підстави для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.09.2021, відсутні.

Разом з тим, враховуючи дослідженні у судовому засіданні докази, суд вважає, що вищенаведені документи безпідставно не взяті до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області для прийняття рішення про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.10.1984 по 01.02.1991 в Хмельницькому радгоспі "Союзлекраспром" та з 01.03.1993 по 1996 рік в колгоспі імені Ілліча в с. Сокиринці.

За таких обставин суд вважає, що саме лише помилка в не зазначенні по батькові в архівній довідці та не зазначення прізвище особи, яка вносила запис в трудову книжку не може слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні даного періоду роботи до страхового стажу.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у документах. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, чи довідки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи, є протиправними.

Як встановлено судом, страховий стаж роботи позивачки становить більше 18 років і відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" він має право на призначення пенсії по віку.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1984 по 01.02.1991 в Хмельницькому радгоспі "Союзлекраспром" та з 01.03.1993 по 1996 рік в колгоспі імені Ілліча в с. Сокиринці та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При визначенні дати з якої має бути призначена пенсія позивачки суд враховує наступне.

Згідно із ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач до відповідача звернувся із заявою - 17.06.2021, на момент звернення йому виповнилося 63 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки, позивач звернувся до відповідача 17.06.2021 (не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку), тому пенсія за віком має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 11.06.2021.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих положень відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів на спростування тверджень позивача та доведення правомірності свого рішення, відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов належить задовольнити повністю.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01.10.1984 по 01.02.1991 в Хмельницькому радгоспі "Союзлекраспром" та з 01.03.1993 по 1996 рік в колгоспі імені Ілліча в с. Сокиринці.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи:

- з 01.10.1984 по 01.02.1991 в Хмельницькому радгоспі "Союзлекраспром" ;

- з 01.03.1993 по 1996 рік в колгоспі імені Ілліча в с. Сокиринці.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.06.2021.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Росохач,Чортківський район, Тернопільська область,48560 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

третя особа:

- (місцезнаходження/місце проживання: код ЄДРПОУ/РНОКПП ) .

Головуючий суддя Осташ А.В.