Ухвала суду № 101447906, 29.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 листопада 2021 року справа № 480/11339/21

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за період з 01.04.2021 по 28.08.2021 у розмірі 74689,50 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2021 вказана позовна заява була залишена без руху, а саме: позивачем не було надано суду доказів сплати судового збору, не надана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій необхідно зазначити поважні причини пропуску місячного строку звернення до суду та надати відповідні докази; не надано доказів отримання 28.08.2021 виплат одноразової грошової допомоги.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху 18.11.2021.

На виконання ухвали суду від 09.11.2021 позивачем надано квитанцію про сплату судового збору та надана виписка по картковому рахунку.

Також позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що місячний строк звернення до суду з позов був пропущений з тих підстав, що з метою врегулювання спору позивач 02.09.2021 звертався із заявою до відповідача щодо проведення виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Проте листом від 17.09.2021 відповідач повідомив про відмову у проведенні виплати такої компенсації за затримку розрахунку при звільненні. У зв`язку із вказаною відмовою, позивач звернувся із заявою до Національної поліції про надання довідки про розмір середньоденного грошового забезпечення, визначеного для виплати компенсації за затримку розрахунку при звільненні зі служби в поліції. І лише 26.10.2021 позивач отримав довідку про доходи. Саме з моменту отримання довідки позивач отримав можливість звернутися до суду з позовом про стягнення компенсації за затримку розрахунку, додавши при цьому докази та розрахунок конкретної суми. Тому позивач вважає, що строк звернення до суду ним пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали позовної заяви та зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Приписами частини першої ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ, а саме щодо стягнення компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Перебіг строку для звернення до суду про виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався саме з дати фактичного розрахунку з позивачем.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі №560/4006/19, від 22.01.2020 у справі №620/1982/19, від 11.02.2021 у справі №240/532/20.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2021 був проведений розрахунок при звільненні з позивачем, та з цього часу обчислюється строк звернення до суду.

Отже на дату проведення розрахунку (28.08.2021) позивач був обізнаний про затримку розрахунку при звільненні.

Натомість, позивач, не погоджуючись з тим, що при звільненні його зі служби не у повному обсязі проведено розрахунок (а також несвоєчасно), звернувся до суду лише 28.10.2021 шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Вказане свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно зауважити, що у даній категорії спорів не передбачений досудовий порядок вирішення спору.

Відтак звернення позивача до відповідача для досудового врегулювання спору не є обставиною, яка перешкоджала вчасно звернутися до суду.

Звернення позивача про витребування доказів також не є перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Суд звертає увагу, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №240/12017/19 від 31.03.2021 та суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

За умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулий період відповідач був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання та така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо соціального забезпечення.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначено в пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Отже, у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Тобто тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.

З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не мав можливості звернутися до суду з цим позовом в місячний строк, передбачений положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадку, передбаченому частиною другою статті 123 КАС України.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (частина шоста статті 169 КАС України).

Таким чином, позовну заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні необхідно повернути позивачу.

Також позивачу слід роз`яснити, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відтак позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотання про повернення судового збору у зв`язку з поверненням позовної заяви.

Разом з тим, ч. 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні і додані до неї документи - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя С.О. Бондар