Ухвала суду № 101447606, 26.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 листопада 2021 рокум. ПолтаваСправа №440/13933/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на звернення, відновлення пенсійних виплат та виплати заборгованості;

зобов`язати відповідача відновити ОСОБА_1 пенсійні виплати та виплатити заборгованість за період з серпня 2019 року по жовтень 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є внутрішньо переміщеною особою та має право на отримання пенсії за віком; з 2015 року, з огляду на бойові дії у м. Донецьку ОСОБА_1 був вимушений переселитися у м. Миргород Полтавської області, де взятий на облік в управлінні праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області як внутрішньо переміщена особа. Однак, пенсійним органом з серпня 2019 року припинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з посиланням на виїзд позивача на постійне проживання до Республіки Білорусь, що, за твердженням позивача, є безпідставним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив на позов, у якому викладені заперечення проти позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. За твердженням відповідача, пенсійним органом у липні 2019 року отримано запит управління з праці, зайнятості і соціального захисту Солігорського районного виконавчого комітету Мінської області (Республіка Білорусь) про надання пенсійної справи ОСОБА_1 з огляду на його переїзд на постійне місце проживання. На цій підставі пенсійним органом складено довідку-атестат від 11.07.2019 №36, знято позивача з обліку в ГУПФ України в Полтавській області та надіслано управлінню з праці, зайнятості і соціального захисту Солігорського районного виконавчого комітету Мінської області (Республіка Білорусь) повідомлення про неможливість надання пенсійної справи ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, відповідач зазначив, що виплату ОСОБА_1 пенсії з серпня 2019 року припинено з огляду на його переїзд на постійне місце проживання до Республіки Білорусь.

Ознайомившись з матеріалами справи та позицією сторін, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі без витребування додаткових доказів.

Так, відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Крім того, в силу положень частини четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

При цьому, як визначено статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі №815/5632/16 зазначив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Спір у цій справі стосується правомірності дій пенсійного органу щодо припинення виплати позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, пенсії за віком з серпня 2019 року з огляду на отримання інформації про його переїзд на постійне місце проживання до Республіки Білорусь.

У силу абзацу першого частини першої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону /частина перша статті 4 Закону/.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону /частина перша статті 5 Закону/.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Отже, правовий статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується відповідною довідкою, а облік таких осіб ведеться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи.

Згідно з частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне витребувати від управління соціального захисту населення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області відомості про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб; відомості про звернення позивача із заявою про поновлення дії довідки.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 80, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Витребувати від управління соціального захисту населення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області відомості про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб; відомості про звернення позивача із заявою про поновлення дії довідки.

Встановити строк для виконання вимог ухвали суду упродовж десяти календарних днів з дня отримання її копії.

Роз`яснити відповідальній особі, що відповідно до частини шостої статті 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду, а відповідно до частини восьмої цієї статті у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.

Суддя О.О. Кукоба