Рішення № 101447419, 29.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8916/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8916/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05.08.2021 адвокат Меламед Вадим Борисович, здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ в Полтавській області), в якому просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про поновлення пенсії та зобов`язати відповідача розглянути таку заяву прийнявши рішення про поновлення виплати пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є громадянином України, якому з вересня 1994 року була призначена пенсія за віком. 25.10.1996 позивач виїхав на постійне місце проживання за кордон - до Ізраїлю, у зв`язку з чим йому було припинено виплату пенсії. Звернення представника від 07.05.2019 до Пенсійного фонду України про призначення пенсії було перенаправлено до ГУПФ в Полтавській області, який повідомив, що пенсія позивачу вже була призначена і виплачувалася раніше. Тому наразі слід звернутися із заявою про поновлення виплати пенсії. Крім того, 17.01.2020 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 . На заяву позивача про поновлення пенсії від 29.04.2020 відповідь від ГУПФ в Полтавській області так і не надійшла. У задоволенні адвокатського запиту Меламеда В.Б. від 20.07.2021 щодо результатів розгляду звернення ОСОБА_1 відповідач необґрунтовано відмовив. Позивач вважає бездіяльність відповідача у поновленні виплати пенсії такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки факт його проживання за кордоном за умови наявності громадянства України не може бути підставою для відмови у виплаті належних йому пенсійних виплат.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У наданому до суду 19.08.2021 відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивує правомірністю рішення від 17.01.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України та невідповідністю поданих документів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058. Означене рішення позивачем не оскаржувалося. Зрозумівши, що строки звернення до суду порушені, через 1,5 роки позивач подав заяву довільної форми, а не відповідного зразка, яка була зареєстрована як звернення громадян, у зв`язку з чим відповідь Управлінням надано в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян". Крім того вказував, що позивач порушив строки звернення до суду з вимогою про поновлення виплати пенсії (а.с. 47-48).

Правом на заперечення відповідач не скористався.

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням від 06.09.1994 №6/384 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 13.05.1994 (а.с. 98), яка виплачувалася йому до виїзду за кордон.

25.10.1996 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Зі змісту адміністративного позову слідує, що починаючи з 1996 року позивач призначеної за законом пенсії не отримує.

У зв`язку з цим суд з`ясував, що згідно з розпорядженням відповідача від 29.11.1996 №138717 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії та закрито справу у зв`язку з виїздом до Ізраїлю (а.с. 102).

07.05.2019 через свого представника ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про визначення уповноваженого територіального управління Пенсійного фонду для розгляду заяви позивача про поновлення пенсії.

Листом від 19.07.2019 №18485/Л-11 матеріали звернення В. Меламеда від 28.06.2019 №4691 (вх. №18485/Л-11 від 15.07.2019) та копії документів доданих до звернення передано на розгляду до ГУПФ в Полтавській області, оскільки ОСОБА_1 до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю проживав у м. Полтава (а.с. 26).

За наслідками розгляду звернення Меламеда В.Б. листом від 06.08.2019 №3858/Л-02 останнього повідомлено про те, що порушене питання потребує додаткової перевірки, остаточна відповідь буде надана пізніше (а.с. 32).

Рішенням відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ в Полтавській області від 17.01.2020 №98 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону 1058 згідно з поданою ним 11.02.2020 заявою у зв`язку з відсутністю документів, що засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України та невідповідністю наданих документів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058 (а.с. 89-90).

29.04.2020 представник позивача звернувся до ГУПФ в Полтавській області із заявою №860 довільної форми про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до апостильованої заяви встановленого зразка останнього від 18.02.2020 про поновлення пенсії з 07.10.2009 (а.с. 70-79).

Як зазначив представник у позовній заяві, відповіді на його заяву він так і не отримав.

Разом з цим суд з`ясував, що у відповідь ГУПФ в Полтавській області повідомило Меламеда В.Б. листом від 13.05.2020 №1600-0321-8/19661 про те, що для подачі заяви на поновлення виплати пенсії необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян Київського району в м. Полтаві (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУПФ в Полтавській області для подачі заяви на перерахунок пенсії, передбаченої Додатком 3 до Порядку. Одночасно зазначено, що подати заяву на призначення (перерахунок) пенсії можна через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України за принципом "один дотик" (а.с. 68-69).

Зрештою, 20.07.2021 Меламед В.Б. звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати йому рішення за поданою ним 29.04.2020 заявою ОСОБА_1 про поновлення пенсії (а.с. 36).

Відповідаючи на це звернення відповідач листом від 26.07.2021 №1600-0304-8/51430 з посиланням лише на норми ч. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 11 Закону України "Про інформацію", ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захисту персональних даних" та розділ 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, так і не сформулював висновок по суті звернення. Лише повідомив, що звернення про поновлення пенсії ОСОБА_1 від 29.04.2020 було розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян", про що надано відповідь листом від 13.05.2020 №1600-0321-8/19661 (а.с. 64-65).

Вважаючи, що заява позивача про поновлення виплати пенсії, подана Меламедом В.Б. 29.04.2020, так і не була розглянута, останній звернувся до суду з цим позовом, прохаючи суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про поновлення пенсії та зобов`язати розглянути таку заяву, прийнявши рішення про поновлення виплати пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 25 Конституції України передбачено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону №1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням та порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

З державою Ізраїль такого договору Україною не укладено.

Разом з цим статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Тож кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном, зі збереженням всіх конституційних прав, зокрема й права на соціальний захист.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнано неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49 та друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", приписами яких передбачалося припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому у пункті 3.3 вказаного Рішення Суд зазначив, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

В окремій думці стосовно цього Рішення Суду суддя Шишкін В.І. з цього приводу слушно зазначив, що Конституційне право громадян, визначене в статті 46 Конституції України, має дві площини реалізації - внутрішню (регулювання всередині держави Україна), зовнішню (регулювання поза межами територіальної юрисдикції України). Конституційною основою останнього є положення статті 9 Конституції України. Оскільки ці питання не можна вирішити без взаємодії з компетентними органами держави нового перебування суб`єкта пенсійного забезпечення, їх регулювання потребує врахування на міждержавному рівні низки різноманітних особливостей, притаманних внутрішньому праву окремо визначеної держави. Вказане виключає уніфікацію у вирішені питань пенсійного забезпечення осіб, які обрали місцем проживання різні країни світу, а обумовлює конкретизацію у їх розв`язанні на основі міждержавних договорів, що й передбачалося оспорюваними положеннями.

Однак, окрема думка не змінює самого рішення, а тому положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009, тобто з 07.10.2009.

Таким чином з 07.10.2009 порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно з 07.10.2009 право громадянина на виплату йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, щодо виплати пенсії особі під час її перебування за кордоном.

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №127/20588/17, від 18.07.2018 у справі №263/3644/17, від 17.08.2018 у справі №667/1514/16-а, а також у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №160/10737/19, від 13.10.2020 у справі №120/2276/19-а, від 24.11.2020 у справі № 815/460/18 та від 29.04.2021 у справі № 520/11158/19.

Більш того, у постанові від 20.05.2020 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок у справі №815/1226/18, відповідно до якого відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати строком. Статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статті 122, 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

З огляду на означений висновок Великої Палати доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з вимогою про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 суд відкидає як необґрунтовані.

У позовній заяві представник позивача наголошує на тому, що заява ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, подана Меламедом В.Б. 29.04.2020, так і не була розглянута відповідачем, у зв`язку з чим допущена протиправна бездіяльність, яку слід усунути шляхом зобов`язання відповідача розглянути відповідну заяву та прийняти рішення щодо поновлення виплати пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи означену позовну вимогу, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент звернення представника позивача, тобто на 29.04.2020) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.07.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (абзац перший пункту 4.1 Порядку №22-1).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, з приводу поновлення виплати пенсії протягом 10 днів після надходження відповідної заяви пенсіонера або його представника орган, що призначає пенсію, має прийняти рішення.

Як вже з`ясовано судом вище, 29.04.2020 представник позивача звернувся до ГУПФ в Полтавській області із заявою №860 довільної форми про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до апостильованої заяви встановленого зразка останнього датованої 18.02.2020 та фактично поданої 29.04.2020 про поновлення пенсії з 07.10.2009 (а.с. 70-79).

У відповідь перший заступник начальника ГУПФ в Полтавській області Носенко В. повідомив Меламеда В.Б. листом від 13.05.2020 №1600-0321-8/19661, що для подачі заяви на поновлення виплати пенсії необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян Київського району в м. Полтаві (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУПФ в Полтавській області для подачі заяви на перерахунок пенсії, передбаченої Додатком 3 до Порядку. Додав, що подати заяву на призначення (перерахунок) пенсії можна через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України за принципом "один дотик" (а.с. 68-69).

Таким чином суд з`ясував, що звернення Меламеда В.Б. було розглянуте в порядку Закону України "Про звернення громадян". При цьому розгляду по суті апостильованої заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, доданої до листа представника позивача від 29.04.2020, із прийняттям рішення, як того вимагає частина друга статті 49 Закону №1058-IV та пункт 4.3 Порядку №22-1, так і не відбулося.

За таких обставин суд приходить до переконання про те, що відповідач не вчинив відповідних дій щодо своєчасного та належного розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення призначеної йому пенсії з 07.10.2009.

Тож обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУПФ в Полтавській області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 18.02.2020 (фактично подана 29.04.2020 за №860) про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, зобов`язавши ГУПФ в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2020 (фактично подана 29.04.2020 за №860) про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 у відповідності до вимог частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.07.2005 №22-1, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 у цій частині належить задовольнити.

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача винести рішення щодо поновлення виплати пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" задоволеною судом бути не може з огляду на те, що вирішення вказаного питання за даних обставин відноситься до виключної компетенції відповідача, а тому відновлення порушеного права у такому випадку можливе лише шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 у встановлений вище судом спосіб.

Відтак заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн підтверджується квитанцією про сплату №79795 від 05.08.2021.

Зважаючи на обставини часткового задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 1/2 частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.02.2020 (фактично подана 29.04.2020 за №860) про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 у відповідності до частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.07.2005 №22-1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.02.2020 (фактично подана 29.04.2020 за №860) про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 у відповідності до частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.07.2005 №22-1.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун