Рішення № 101445773, 29.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2021 рокум. Ужгород№ 260/5425/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Оноківської сільської ради (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, вул. Духновича Олександра, буд. 2, код ЄДРПОУ 03192980) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Оноківської сільської ради, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради №585-VIII-VIII від 05.08.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1130 га кадастровий номер 21248848800:10:016:0065 для індивідуального садівництва.

2. Зобов`язати Оноківську сільську раду на найближчій сесії ухвалити рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 21248848800:10:016:0065 площею 0,1130 га у власність громадянці ОСОБА_1 для індивідуального садівництва.

3. Зобов`язати Оноківську сільську раду подати до суду звіт про виконання судового рішення на протязі одного місяця з дня набрання чинності цим рішенням.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив їй у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не затверджує проект землеустрою, при цьому він зобов`язаний затвердити такий проект, враховуючи наявний позитивний висновок.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив а позов, у якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні таких відмовити. Зазначає, що об`єкт проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 21248848800:10:016:0065, площею 0,1130 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована в с. Оноківці, не відповідає місце розташуванню земельної ділянки по якій було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в с. Оноківці (згідно доданого викопіювання в ур. Лиса Гора), а не в контурі - 488 с. Оноківці. У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що спірне рішення правомірно та відповідно до чинного законодавства.

12 листопада 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якому зауважує, що після отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою, відповідний орган зобов`язаний прийняти рішення про його затвердження, та іншого варіанту поведінки суб`єкта владних повноважень не передбачено, оскільки для затвердження подається уже погоджений проект землеустрою.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням ХХІІ сесії VII скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №544 від 09.10.2017 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, в с. Оноківці.

На підставі вказаного рішення, ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва на території Оноківської сільської ради, в с. Оноківці.

Вказаний проект землеустрою було погоджено ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, що підтверджується висновком від 06.03.2020 № 4292/82-20.

У вказаному висновку зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: на території Оноківської сільської ради, с. Оноківці, Ужгородського району, Закарпатської області відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Також у вказаному висновку зазначено, що вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 погоджується.

Для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою, документацією із землеустрою та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації.

Рішенням від 05.08.2021 року Оноківська сільська рада відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що після отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою, відповідний орган зобов`язаний прийняти рішення про його затвердження.

Іншого варіанту поведінки суб`єкта владних повноважень в даному випадку не передбачено, оскільки для затвердження подається уже погоджений проект землеустрою.

Відповідно до ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Як встановлено судом, наданий разом із проектом землеустрою висновок про його погодження не містить жодних зауважень до проекту.

Щодо зазначеної у рішенні підстави відмови у затвердження проекту землеустрою, а саме невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації, суд зазначає наступне.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

У постановах від 24.01.2020 у справі №316/979/18 та від 30.08.2018 у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

За приписами частин дев`ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 ЗК України не містить.

Оскільки на затвердження до Оноківської сільської ради позивачем було подано погоджений висновком від 06.03.2020 року проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, то висунення відповідачем зауважень до такого проекту землеустрою та зазначення в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою обставини про невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації, не відповідає вимогам статті 118 ЗК України.

Документального підтвердження невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації відповідачем не надано.

Отже відповідачем, при розгляді заяви позивача, не надана оцінка обставинам на предмет відповідності клопотання вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином рішення відповідача від 05.08.2021 року, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не відповідає приписам статті 2 КАС України.

Таким чином, рішення восьмої сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради№585-VIII-VIII від 05.08.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1130 га кадастровий номер 21248848800:10:016:0065 для індивідуального садівництва не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва, площею 0,1130 га, з кадастровим номером 21248848800:10:016:0065, яка розташована на території Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у власність ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Крім того, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у такому затвердженні, може бути необґрунтованим та призвести до порушення закону.

Тому, заява позивача підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не надання оцінки та не встановлення певних обставин органом місцевого самоврядування з цього питання.

Суд зауважує, що такий спосіб захисту, як зобов`язання Оноківської сільської ради прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Оноківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва, площею 0,1130 га, з кадастровим номером 21248848800:10:016:0065, яка розташована на території Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в с. Оноківці, та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В прохальні частині позовної заяви позивач також просить, зокрема, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Оноківської сільської ради подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов`язання відповідача, як суб`єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18).

Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - слід відмовити.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини третьої статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Оноківської сільської ради (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, вул. Духновича Олександра, буд. 2, код ЄДРПОУ 03192980) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії восьмого скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 05 серпня 2021 року №585-VIII-VIII від 05.08.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1130 га кадастровий номер 21248848800:10:016:0065 для індивідуального садівництва.

Зобов`язати Оноківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1130 га з кадастровим номером 21248848800:10:016:0065 для індивідуального садівництва, яка розташована на території Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в с. Оноківці, та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 681 (шістсот вісімдесят одну грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Оноківської сільської ради (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, вул. Духновича Олександра, буд. 2, код ЄДРПОУ 03192980).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич