Рішення № 101445062, 29.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Житомир

справа № 240/11677/21

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом управління Держпраці у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" про застосування заходів реагування,-

встановив:

Управління Держпраці у Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг", а саме заборонити виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки АЗС №35, Житомирська область, Житомирський район, с.Романів, вул.Лісова, буд.10, до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 27.05.2021 №857/09-695.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" (далі - ТОВ "Барнетта-Торг") у період з 26.05.2021 по 27.05.2021 на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки виявлено порушення, які фактично створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до ТОВ "Барнетта-Торг" до усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 27.05.2021 №857/09-695, позивач обґрунтовує необхідністю захисту конституційних прав громадян на належні, здорові та безпечні умови праці та недопущення настання нещасного випадку або аварії на виробництві. Посилається на положення Конституції України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вказує, що 22 липня 2021 року за ініціативи орендодавця - власника АЗС №35, було припинено дію договору №35/2018/1 оренди автозаправної станції від 20.08.2018. Зазначені обставини підтверджено додатковою угодою від 21 липня 2021 року та актом приймання-передачі об`єкта від 21 липня 2021 року по Договору №35/2018/1 оренди автозаправної станції від 20.08.2018. За таких обставин заходи реагування до ТОВ "Барнетта-Торг" не підлягають застосуванню, оскільки відсутність у користуванні АЗС не спричиняє загрози життю та здоров`ю людей.

10 листопада 2021 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (за вх.№69538/21) у якій додаткового вказує, що укладення відповідачем додаткової угоди від 21.07.2021 до Договору оренди №35/2018/1 автозаправної станції від 10.08.2018, не скасовує факту наявності порушень та неналежної експлуатації об"єкта підвищеної небезпеки. Окрім того Додатковою угодою визначено, що пункти Договору оренди від 10.08.2018 №35/2018/1 в частині виконання зобов"язань залишаються без змін.

Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч. 1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Барнетта -Торг" (далі - ТОВ "Барнетта-Торг") (код ЄДРПОУ 42369400) зареєстроване, як юридична особа 07.08.2018.

Судом встановлено, що відповідно до наказу управління Держпраці у Житомирській області №1003 від 13.05.2021 та на підставі направлення на проведення перевірки №857/09 від 13.05.2021, в період з 26.05.2021 по 27.05.2021 службовими особами управління Держпраці в Житомирській області проведено планову перевірку ТОВ "Барнетта-Торг", розташованого за адресою: смт.Романів, вул.Лісова, 10, АЗС 35, на предмет дотримання вимог законодавства у сферах охорони праці та промислової безпеки.

За результатами перевірки складено акт №857/09-695 від 27 травня 2021 року (далі - акт перевірки), яким встановлено 11 порушень ТОВ "Барнетта-Торг" нормативно-правових актів з охорони праці, з яких, зокрема порушення, визначені у рядку №1 розділу V таблиці, стали підставою для звернення до суду з метою застосування заходів реагування, оскільки можуть створювати загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- не проведене декларування безпеки об"єктів підвищеної небезпеки, що є порушенням ст.10 Закону України №2245, п.3 Порядку №956, додатку 2 пункту 2 Порядку №1107, додаток 3 до Порядку №1107.

З метою недопущення спричинення шкоди життю та здоров`ю людей позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить застосувати заходи реагування.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулювання за участю відповідних органів державної влади відносин між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні визначено Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2694-XII)

Частиною першою статті 4 Закону №2694-ХІІ встановлено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Приписами статті 8 Закону №2694-ХІІ визначено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Положеннями статті 13 Закону №2694-ХІІ закріплено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Згідно з ч.1, 3, 9 ст.21 Закону №2694-ХІІ виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 39 Закону №2694-XII встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №877-V).

За приписами частини п`ятої статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V закріплено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці" від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №96).

Пунктом 1 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 Положення №96 основними завданнями Держпраці, зокрема, є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Приписами пункту 4 Положення №96 закріплено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до Положення про Головне управління (Управління) Державної служби з питань праці в області, затвердженого наказом Мінсоцполітики №340 від 27 березня 2015 року та Положення про Управління Держпраці у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року №8, Управління Держпраці у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

З огляду на системний аналіз вищевказаних норм права, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можливе лише за рішенням суду. При цьому передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання, які створюють загрозу життю працюючих.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 480/1958/19, поняття загроза життю та / або здоров`ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Таким чином, існує три обставини, які обов`язково мають бути встановлені у цій справі: наявність порушення правил охорони праці та безпеки життєдіяльності; наявність загрози життю та здоров`ю працівників відповідача; прямий та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням та загрозою.

Заборона виконання робіт та експлуатації певного об`єкту є крайнім заходом впливу і повинна застосовуватися у виключних випадках, коли виявлені порушення дійсно становлять реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття саме таких заходів реагування.

Матеріали справи свідчать, що під час планової перевірки ТОВ «Барнетта-Торг» виявлено 11 порушень, з яких 1 створює загрозу життю та здоров`ю людей, що було зафіксовано у акті перевірки та залишається не усунутим на момент прийняття рішення суду, а саме: не проведення декларування безпеки об"єктів підвищеної небезпеки.

Суд зазначає, що правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, встановлено Законом України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"

Статтею 1 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" визначено, що об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" суб`єкт господарської діяльності ідентифікує об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України. На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об`єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.

Згідно з п. 1 Порядку ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 (далі - Постанова №956), його дія поширюється на всіх суб`єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об`єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (далі - потенційно небезпечні об`єкти), а також на всіх суб`єктів господарювання, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об`єктів.

Суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об`єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об`єкта, організовує проведення його ідентифікації (п. 3 Постановаи №956).

Потенційно небезпечний об`єкт вважається об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об`єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси. (п. 4 Постанови №956).

Пунктом 5 Постанови №956 передбачено, що потенційно небезпечним об`єктом вважається апарат або сукупність пов`язаних між собою потоками в технологічний цикл апаратів, об`єднаних за адміністративною та/або територіальною ознакою. Потенційно небезпечним об`єктом за адміністративною ознакою вважається структурний підрозділ (виробництво, цех, відділення, дільниця, тощо) суб`єкта господарювання.

Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об`єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами.

У разі коли небезпечна речовина може бути віднесена одночасно до кількох категорій небезпечних речовин, використовується значення речовини у тій категорії, в якій її порогова маса найменша.

Згідно з п.6 Постанови №956 у разі коли сумарна маса жодної індивідуальної небезпечної речовини або небезпечної речовини будь-якої категорії не перевищує 1 відсотка порогової маси небезпечних речовин другого класу, об`єкт не відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки.

Суб`єкт господарювання складає повідомлення про результати ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1 (додаток 1) і надсилає його у двотижневий термін відповідним територіальним органам Держпраці, ДСНС, Держекоінспекції, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради (далі - уповноважені органи) (п. 18 Постанови №956).

Також пунктами 22 - 25 Постанови №956 передбачено, що уповноважені органи ведуть облік об`єктів підвищеної небезпеки на підставі повідомлень про результати ідентифікації. Державний реєстр об`єктів підвищеної небезпеки веде Держпраці. Включення об`єкта підвищеної небезпеки до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється протягом 30 робочих днів після подання суб`єктом господарювання до територіального органу Держпраці повідомлення про результати ідентифікації. Територіальний орган Держпраці не пізніше ніж через десять робочих днів після реєстрації об`єкта підвищеної небезпеки письмово повідомляє суб`єктові господарювання про включення такого об`єкта до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки.

Суб`єкт господарювання письмово повідомляє про включення об`єкта підвищеної небезпеки до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки іншим уповноваженим органам.

У разі коли за результатами ідентифікації об`єкти не віднесено до об`єктів підвищеної небезпеки, територіальний орган Держпраці надсилає суб`єктові господарювання інформацію про результати ідентифікації.

Аналіз наведених положень дозволяє стверджувати, що обов`язок з ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки покладається на власника такого об`єкта або його користувача.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що повідомлення про результати ідентифікації об"єктів підвищеної небезпеки щодо об`єкта за місцезнаходженням: вул.Лісова 10, м.Романів, Житомирська область , від позивача до управління Держпраці у Житомирській області надходило ще у жовтні 2018 року.

Надана позивачем форма ОПН-1 "Повідомлення про результати ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки " стосується суб"єкта господарювання - ТОВ "Барнетта-Торг" відносно об"єкта підвищеної небезпеки АЗС №35 за місцезнаходженням: вул.Лісова 10, м.Романів, Житомирська область (а.с.31-34).

При цьому за результатами ідентифікації вказаного об"єкту встановлено, що об"єкт не належить до об"єктів підвищеної небезпеки (а.с.33).

Зазначений висновок, підтверджений позивачем, як суб"єктом владних повноважень та викладений у листі №4881 від 13.11.2018, в якому ТОВ "Барненетта-Торг" повідомлено про те, що, зокрема, АЗС №35, Житомирська область, м.Романів, вул.Лугова, 10 з врахуванням ідентифікації об"єкта підвищеної небезпеки та наданого повідомлення про результати ідентифікації об"єкта підвищеної небезпеки, не належить до об"єктів підвищеної небезпеки та не підлягає включенню в Державний реєстр об"єктів підвищеної небезпеки (а.с.29-30).

З огляду на досліджені судом докази, об`єкт - АЗС №35 ТОВ «Барненетта-Торг» , яка знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Романів, вул.Лугова, 10, не відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки.

Суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні даного спору суд бере до уваги те, що віднесення підприємств до об`єктів підвищеної небезпеки належить до повноважень територіальних органів Держпраці.

У свою чергу п.3 Порядку декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 (далі - Порядок декларування), суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки (далі - декларація безпеки) відповідно до вимог цього Порядку.

Декларація безпеки складається за формою згідно з додатком 1 на основі дослідження суб`єктом господарювання ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій (далі - рівня ризику), що пов`язані з експлуатацією цих об`єктів.

Поряд з тим, позивачем не надано суду доказів, що АЗС №35, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Романів, вул.Лугова, 10, на момент проведення перевірки, за результатами ідентифікації об`єкта належить до об"єкта підвищеної небезпеки та включена до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки, а як наслідок позивачем не доведено наявності у ТОВ «Барнетта-Торг» законодавчо визначеного обов"язку здійснити декларування безпеки об"єкта, який знаходиться за вказаною адресою та відносно якого проводилась перевірка.

Таким чином, у ході судового розгляду справи судом не встановлено недотримання відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка, 18-а, Житомир,10008, код ЄДРПОУ 39790560) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" (проспект Незалежності, 10 Г, Житомир,10020, код ЄДРПОУ 42369400) про застосування заходів реагування,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 29 листопада 2021 року.

Суддя А.В. Горовенко