Рішення № 101444764, 26.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 р. Справа№200/10592/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання незаконним та скасування рішення від 08 лютого 2021 № 10 про відмову в призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне страхування”;

- зобов`язання повторно розглянути заяву від 03 лютого 2021 про призначення пенсії з зарахуванням до підземного пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи:

з 19 січня 1989 по 12 травня 1989 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті в шахтобудівельному управлінні № 2 тресту «Макіївшахтобуд»,

з 17 червня 1991 по 03 жовтня 1993 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті в шахтобудівельному управлінні № 2 тресту «Макіївшахтобуд»,

з 16 листопада 1993 по 01 серпня 1995 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті в шахті Шахтарська-Глибока,

з 02 серпня 1995 по 26 червня 1996 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті в МПП «Антрацит»,

з 15 січня 1997 по 15 травня 1997 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті в МПП «Антрацит» ВО «Шахтарськвугілля»,

з 01 вересня 1985 по 10 січня 1989 період навчання в СПТУ № 89 м. Шахтарськ за професією «електрослюсар підземний»,

з 29 травня 1989 по 21 травня 1991 період служби в армії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії, оскільки його трудова книжка містить всі необхідні відомості щодо роботи повний робочий день в шахті (під землею). Відтак довідки про пільговий характер роботи не потрібні.

Також позивач зазначає, що оскільки як до, так і після військової служби він працював на посадах з повним робочим днем у шахті, період проходження служби мав бути зарахований до пільгового підземного стажу.

Стосовно періоду навчання в ПТУ позивач вказує, що визначальним для його зарахування до пільгового стажу є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування особи на роботу не повинна перевищувати трьох місяців, та після закінчення навчання він має бути зарахований на роботу за здобутою спеціальністю. Отже вказаний період відповідач незаконно не врахував в пільговий стаж.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року здійснено заміну відповідача з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Також ухвалою суду від 29 вересня 2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не надав довідок, уточнюючих пільговий стаж роботи. У разі, коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, розташованих на тимчасово окупованих територіях, стаж роботи зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики. Підтвердження періодів роботи здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Також відповідач зазначає, що стаж може підтверджуватись даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. В індивідуальних відомостях про застраховану особу на ОСОБА_1 відсутня інформація по спецстажу за спірні періоди. Оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

03.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком з наступними документами: копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія трудової книжки, копія військового квитку, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копія диплому.

Рішенням № 10 від 08.02.2021 голови комісії з припинення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії.

Позивачу не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 17.06.1991 по 13.08.1991, з 14.08.1991 по 27.10.1991, з 28.10.1991 по 03.10.1993, з 02.08.1995 по 26.06.1996, з 15.01.1997 по 12.05.1997, оскільки він не надав довідок, уточнюючих пільговий стаж роботи.

Запис про працю з 19.01.1989 по 12.05.1989 в шахтобудівельному управління № 2 не завірений печаткою, з 16.11.1993 по 01.08.1995 в графі 4 міститься виправлення в підставі про звільнення, не завірене підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

За таких обставин позивачу відмовлено в призначені пенсії, а також рекомендовано для підтвердження періодів роботи з 19.01.1989 по 12.05.1989 та з 16.11.1993 по 01.08.1995 надати заяву для відправлення на комісію.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту – Порядок № 637), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту – Порядок № 383), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року № 58 (далі по тексту – Інструкція № 58), тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2020 року по 31.03.2021 року – не менше 23 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок).

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Отже, аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 встановлено, що останній у період:

з 19.01.1989 по 12.05.1989 працював на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті в шахтобудівельному управлінні № 2 тресту «Макіївшахтобуд»,

з 17.06.1991 по 03.10.1993 прийнятий учнем прохідника, переведений підземним учнем прохідника з повним робочим днем в шахті, переведений підземним прохідником з повним робочим днем в шахті в шахтобудівельному управлінні № 2 тресту «Макіївшахтобуд»,

з 16.11.1993 по 01.08.1995 працював на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті в шахті Шахтарська-Глибока,

з 02.08.1995 по 26.06.1996 працював на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті в МПП «Антрацит»,

з 15.01.1997 по 12.05.1997 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті в МПП «Антрацит» ВО «Шахтарськвугілля».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

В період спірної трудової діяльності позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції).

Згідно пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже суд вважає, що позивачем при зверненні до відповідача був наданий основний документ, а саме оформлена трудова книжка, для визначення періодів роботи, зокрема і пільгового стажу.

При цьому не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу періодів роботи з 17.06.1991 по 13.08.1991, з 14.08.1991 по 27.10.1991, з 28.10.1991 по 03.10.1993, з 02.08.1995 по 26.06.1996, з 15.01.1997 по 12.05.1997 прямо суперечить вищенаведеним нормам, оскільки вимога надати уточнюючи довідки може бути обґрунтованою, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи. Натомість трудова книжка позивача містить відомості щодо його посад та умов виконуваної роботи – повний робочий день в шахті, тобто підземний стаж.

Стосовно періодів з 19.01.1989 по 12.05.1989 та з 16.11.1993 по 01.08.1995, стосовно яких у відповідача є зауваження щодо виправлень та помилок, суд вважає необхідним зауважити таке.

Як вище вказано, відповідальність за правильне заповнення трудових книжок несе підприємство. Ризик будь-якої помилки підприємства повинен покладатися на саме на нього, а в іншому випадку на державу, яка контролює діяльність суб`єктів господарювання, в тому числі і в сфері додержання законодавства про працю. Помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У випадку, якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, або якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

За приписами частини 3 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Отже в даному випадку є вочевидь абсурдним витребування у позивача додаткових довідок, оскільки всі спірні періоди позивач працював на підприємствах, що розташовані на тимчасово окупованій території. Позивач може надати довідки лише органів так званої Донецької народної республіки, які ним і додані до позовної заяви (архівні довідки від 25.12.2019). Проте за загальною практикою органів пенсійного фонду, на виконання вищевказаної норми вони не приймають документів, виданих окупаційною владою.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним з таких принципів є прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, - цей критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 19.01.1989 по 12.05.1989, з 17.06.1991 по 03.10.1993, з 16.11.1993 по 01.08.1995, з 02.08.1995 по 26.06.1996, з 15.01.1997 по 12.05.1997 оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, а підстав для перевірки такого запису судом не встановлено, оскільки обґрунтувань невідповідності записів відповідачем не наведено.

Крім вищевказаного, відповідач не зарахував до пільгового стажу позивача період з 01.09.1985 по 10.01.1989 навчання в СПТУ № 89 м. Шахтарськ за професією «електрослюсар підземний». Запис про навчання міститься в трудовій книжці позивача та підтверджується дипломом НОМЕР_3 , виданим 12.01.1989.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що перерва між днем закінчення навчання в професійно-технічному навчальному закладі і днем зарахування позивача на роботу за професією, яка віднесена до робіт зі шкідливими умовами праці, передбаченими Списком № 1 виробництв, робіт, не перевищує 3-х місяців, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання.

Що стосується зарахування до пільгового стажу періоду служби позивача в армії з 29.05.1989 по 21.05.1991 суд зазначає наступне.

За приписами частини 4 статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджене Постановою РМ СРСР від 03.08.1972 № 590.

Пунктом 109 даного Положення визначено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: к) служба в складі Збройних Сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робітникам та службовцям, які працювали на підземних роботах […] періоди, вказані в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи, що звернулася за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З трудової книжки позивача та військового квитка НОМЕР_4 вбачається, що 29.05.1989 по 21.05.1991 він проходив службу в лавах Радянської армії. При цьому як до служби, так і після позивач працював на посадах з повним робочим днем в шахті, відтак цей період має бути зарахований пенсійним фондом до пільгового стажу позивача.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення відповідача про відмову в призначенні пільгової пенсії від 08.02.2021 року № 10, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та належного обґрунтування.

У абзаці 2 частини 5 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.02.2021 року № 10 про відмову в призначенні пільгової пенсії та зобов`язання повторно розглянути заяву від 03.02.2021 року про призначення пенсії з урахуванням зарахованих судом до пільгового стажу спірних періодів праці позивача.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією від 16.08.2021 року.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.02.2021 року № 10 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2021 року з урахуванням висновків суду щодо зарахованих до пільгового стажу спірних періодів праці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш