Рішення № 101444732, 29.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 р. Справа№200/11489/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вичинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №31 від 06 березня 2020 року у призначенні пенсії;

-зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області при призначенні пенсії на пільгових умовах зарахувати до пільгового стажу роботи періоди роботи ОСОБА_1 в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді гірника поверхні (м. Сніжне); з 18 листопада 1996 року по 25 червня 2000 року в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді машиніста конвеєра (м. Сніжне); з 26 червня 2000 року по 31 жовтня 2000 року на посаді машиніста підйомних установок поверхні у «Шахті «Ударник» (м. Сніжне); з 01 листопада 2000 року по 31 липня 2006 року на посаді машиніста підйому поверхні у ОП «Шахта «Ударник»; з 01 лютого 2015 року по 30 червня 2017 року на посаді машиніста підйомних машин поверхні у «Шахті «Ударник» (м. Сніжне).

Ухвалою від 27 вересня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 28 жовтня 2021 року.

28 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 15 листопада 2021 року.

12 листопада 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало засобами поштовогозв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просило відмовити у задоволені позовних вимог, зазначило, що є правонаступником Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» з 01.06.2021 року.

15 листопада 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили, враховуючи положення ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суду вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в березні 2020 року вона звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, але їй було відмовлено та видано письмове рішення про відмову у призначенні пенсії від 20 травня 2020 року №1770/34-4/09.

За результатом розгляду поданих позивачем документів для призначення пенсії на пільгових умовах окремі періоди роботи не були зараховані до стажу, а саме:з 26 червня 2000 року по 31 жовтня 2000 року на посаді машиніста підйомних установок поверхні та з 01 листопада 2000 року по 31 липня 2006 року на посаді машиніста підйому поверхні не враховано до пільгового стажу за Списком № 2 за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки зазначені посади не затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»; з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року на посаді машиніста підйомних машин поверхні не враховано до страхового та пільгового стажу за Списком № 2, оскільки у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дата та номер наказу, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці; з 01 лютого 2015 року по 30 червня 2017 року на посаді машиніста підйомних машин у поверхні не враховано до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки страхові внески за цей період не сплачені.

Таким чином, відповідач вважає, що загальний страховий стаж роботи позивача складає 31 рік 2 місяці 29 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 5 років 11 місяців 25 днів.

Позивач вважає рішення позивача протиправним та просив його скасувати з подальшим зобов`язанням відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу позивача.

Відповідач – Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 42171861, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, організаційно-правова форма – орган державної влади.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» з 01.06.2021 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником відповідача по справі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд встановив наявність підстав для заміни сторони по справі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма – орган державної влади.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що згідно п. 1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок ,з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно вимог абзацу 7 пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 змінами, що внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1028 від 09.12.2015 «у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованої території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж підтверджується за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування".

Періоди пільгового стажу, які зазначені у пільгових довідках не підлягають зарахуванню, оскільки немає можливості перевірити обґрунтованість видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, оскільки підприємство розташовано на тимчасово непідконтрольній українській владі території у м. Сніжне, яке згідно Розпорядження КМУ від 7 листопада 2014 року № 1085-р, знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тож не маючи законних підстав врахувати спірний стаж, управлянням було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 винесеним Рішенням №31 від 06.03.2020 року.

Дослідивши надані сторонами документи, суд встановив наступне.

Згідно довідки Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3184, ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (місто не зазначено).

Згідно трудової книжки НОМЕР_3 в спірні періоди позивач працювала:

- з 03.07.1995 року по 13.10.1995 року, позивач працювала в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді гірника поверхні (записи №№ 6, 7);

- з 18.11.1996 року по 25.06.2000 року, позивач працювала в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді машиніста конвеєра (записи №№ 8, 9);

- з 26.06.2000 року по 31.10.2000 року, позивач працювала в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді машиніста підйомних установок поверхні у «Шахті «Ударник» (записи №№ 9, 10);

- з 01.11.2000 року по 31.07.2006 року, позивач працювала у Відокремленому підрозділі «Шахті «Ударник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді машиніста підйому поверхні (записи №№ 10, 11);

- з 01.02.2015 року по 30 червня 2017 року, позивач працювала на посаді машиніста підйомних машин поверхні у «Шахті «Ударник»(записи №№ 11, 12).

Згідно довідки №3476/27 від 25.02.2020 року, виданої ДП «Торезантрацит» Міністерства вугілля та енергетики так званої «ДНР», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на шахті «Ударник» Виробничого об`єднання «Торезантрацит» в період з 03.07.1995 року по 13.10.1996 року за професією гірник поверхні повний робочий день (Список № 2 Розділ І пункт 2010100а-11709); з 18.11.1996 року по 25.06.2000 року за професією машиніст конвеєру поверхні повний робочий день (Список № 2 Розділ І пункт 2010100а-13777); з 18.11.1996 року по 25.06.2000 року за професією машиніст конвеєру поверхні повний робочий день (Список № 2 Розділ І пункт 2010100а-13777); з 26.06.2000 року по 31.10.2000 року за професією машиніст підйомних установок поверхні повний робочий день (Список № 2 Розділ І пункт 2010100а-14021); з 01.11.2000 року по 31.07.2006 року за професією машиніст підйому поверхні повний робочий день (Список № 2 Розділ І пункт 1.1а-3в).

Згідно наказу Виробничого об`єднання «Торезантрацит» Ордену Леніна шахти «Ударник» Міністерства вугільної промисловості України від 22.05.1995 року №301 «Про пільгове пенсійне забезпечення» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 професії 2010100а-11709 та 2010100а-13777.

Згідно наказу Державного підприємства «Сніжнеантрацит» шахта «Ударник» Міністерства палива та енергетики України від 05.06.2000 року №88/к «Про пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 професії 2010100а-14021 та 2010100а-13777.

Згідно наказу Державного підприємства «Сніжнеантрацит» шахта «Ударник» Міністерства палива та енергетики України від 11.11.2005 року №197 «Про пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 професії 1.1а-3в.

Згідно наказу Державного підприємства «Сніжнеантрацит» шахта «Ударник» Міністерства вугільної промисловості України від 14.01.2010 року №18/к «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 професії 1.1а-3в.

Відомостей щодо зарахування/не зарахування періодів роботи з 03.07.1995 року по 13.10.1995 року, з 18.11.1996 року по 25.06.2000 року оскаржуване рішення не містить.

Довідка №3476/27 від 25.02.2020 року, виданої ДП «Торезантрацит» Міністерства вугілля та енергетики так званої «ДНР» при зверненні за призначенням пенсії позивачем до органу ПФУ не надавалась.

Відповідачем доказів на обґрунтування доводів відзиву на адміністративний позов не надано.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 51 року 6 місяців, якінародились з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.

Працівникам (жінкам), які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Відповідно до абз. 7 п. 20 Порядку № 637, на який посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції в спірних правовідносинах, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно приписів вказаної норми трудовий стаж може (!) підтверджуватися відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, проте ця норма не містить вказівки, що тільки виключно цими даними.

Тобто, вказана норма підлягала б застосуванню у випадку неможливості надання уточнюючої довідки та відсутності записів в трудовій книжці.

Поряд з цим, Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджене Постановою правлінняПенсійного фонду України18.06.2014 № 10-1.

Відповідно до п. 5 розділу І «Загальні положення» вказаного Порядку, реєстр застрахованих осіб забезпечує:облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» вказаного Порядку, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене, відповідач фактично переклав на позивача відповідальність за не внесення роботодавцем вказаних відомостей до реєстру.

Крім того, суд звертає увагу сторін на положення ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, згідно якої періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджене Постановою правлінняПенсійного фонду України18.06.2014 № 10-1, а п. 20 Порядку № 637 доповнено абз. 7 Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 9 грудня 2015 р. № 1028, яка набрала чинності з 16.12.2015 року.

Конституція України в ст. 58 закріплює дію в Україні принципу незворотності дії нормативно-правових актів в часі, та декларує, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, застосовуючи положення абз. 7 п. 20 Порядку № 637 та мотивуючи не зарахування періодів до пільгового стажу з 26.06.2000 року по 31.10.2000 року, з 01.11.2000 року по 31.07.2006 року, набутих до набрання чинності цією нормою, відсутністю відомостей про пільговий характер роботи, відповідач порушує принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів.

В такому випадку пільговий характер роботи підтверджується іншими визначеними Порядком № 637 документами.

Поряд з цим, у пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем легітимної на той час влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до діючого на той час законодавства

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, “Loizidouv. Turkey”, “Cyprusv. Turkey”), проти Молдови та Росії (зокрема, “Mozerv/theRepublicofMoldovaandRussia”, “IlascuandOthersv. MoldovaandRussia”), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Враховуючи викладене, за даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Щодо не зарахування відповідачем до спеціального та страхового стажу роботи позивача періоду роботи з 01.02.2015 по 30.06.2017, в зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши доводи відповідача, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких слушних обґрунтувань його позиції щодо прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Поряд з цим, суд враховує що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки періодам роботи позивача з 03.07.1995 року по 13.10.1995 року, з 18.11.1996 року по 25.06.2000 року та відсутній висновок про їх зарахування/не зарахування.

Крім того, суд враховує те, що уточнююча довідка №3476/27 від 25.02.2020 року, виданої ДП «Торезантрацит» Міністерства вугілля та енергетики так званої «ДНР» при зверненні за призначенням пенсії позивачем до органу ПФУ не надавалась.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення Маріупольського ОУ ПФУ Донецької області про відмову в призначенні пенсії позивачу та його скасування.

Враховуючи викладене, суд вирішив задовольнити адміністративний позов частково, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.03.2020 року в частині зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді гірника поверхні (м. Сніжне); з 18 листопада 1996 року по 25 червня 2000 року в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді машиніста конвеєра (м. Сніжне); з 26 червня 2000 року по 31 жовтня 2000 року на посаді машиніста підйомних установок поверхні у «Шахті «Ударник» (м. Сніжне); з 01 листопада 2000 року по 31 липня 2006 року на посаді машиніста підйому поверхні у ОП «Шахта «Ударник»; з 01 лютого 2015 року по 30 червня 2017 року на посаді машиніста підйомних машин поверхні у «Шахті «Ударник» (м. Сніжне) з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно квитанції №34 від 30.08.2021 року за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Замінити сторону по справі (відповідача) з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010).

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вичинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №31 від 06 березня 2020 року у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.03.2020 року в частині зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді гірника поверхні (м. Сніжне); з 18 листопада 1996 року по 25 червня 2000 року в «Шахті «Ударник» Торезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді машиніста конвеєра (м. Сніжне); з 26 червня 2000 року по 31 жовтня 2000 року на посаді машиніста підйомних установок поверхні у «Шахті «Ударник» (м. Сніжне); з 01 листопада 2000 року по 31 липня 2006 року на посаді машиніста підйому поверхні у ОП «Шахта «Ударник»; з 01 лютого 2015 року по 30 червня 2017 року на посаді машиніста підйомних машин поверхні у «Шахті «Ударник» (м. Сніжне) з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 (Дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко