Рішення № 101444525, 29.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року Справа № 160/16130/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування періодів роботи на посаді телефоніста міжміського зв`язку II класу за періоди роботи з 27.07.1984 р. по 31.10.1987 р. та з 30.11.1989р. по 12.09.1993 р., а також телефоніста міжміського зв`язку III класу за період роботи з 01.11.1987р. по 29.11.1989 р. у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, реорганізовану 29.12.1984 р. у Міський виробничий технічний вузол зв`язку, яка передбачена Списком № 2 та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії б/н відділу перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п.2 ч.2 ст.114 розділу XIV-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 26.04.2021р. з урахуванням періодів роботи на посаді телефоніста міжміського зв`язку II класу в періоди роботи з 27.07.1984 р. по 31.10.1987 р. та з 30.11.1989р. по 12.09.1993 р., а також телефоніста міжміського зв`язку III класу в період роботи з 01.11.1987р. по 29.11.1989 р. у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, реорганізовану 29.12.1984 р. у Міський виробничий технічний вузол зв`язку.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Відділу перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області б/н, яке позивач отримала 17.05.2021 року їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 2) відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з тим, що не має правових підстав застосовувати надані довідки про пільговий стаж № 34/01-18 від 11.02.2020 р. та заробітну плату № 0/18-109 від 12.02.2020 року, які видані підприємством «Комтел», що знаходиться у м. Донецьку та відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014р. № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» органи державної влади, які знаходяться на території перелічених населених пунктів, тимчасово не здійснюють свої повноваження, та відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи та особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків. З викладеними в рішенні підставами відмови позивач не погоджується, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 05.11.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

08.11.2021 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він заперечує проти викладених доводів у повному обсязі та вважає позовні вимоги такими, що суперечать чинному законодавству України з огляду на наступне. Відповідно до заяви від 26.04.2021 року, з якою позивач звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в призначенні пенсії за віком по Списку №2 та прийнято відповідне рішення про відмову у призначенні пенсії. Вік заявника на дату звернення 55 років, страховий стаж особи 34 роки з місяці 23 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивачем встановлено, що ОСОБА_1 для призначення пенсії надала довідки про пільговий стаж № 34/01-18 від 11.02.2020 року та з/пл № 0/18-109 від 12.02.2020 року, які видані підприємством ДП "Комтел", що знаходиться в м. Донецьку. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи, які підтверджуються уточнюючими довідками, які видані підприємством, котре знаходиться на Тимчасово окупованій території Донецької області. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.11.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій остання посилається на доводи, викладені у позовній заяві. На переконання позивача, до її загального стажу протиправно не було враховано роботи передбачені Списком № 2 за період з 27.07.1984 року по 12.09.1993 року, тобто 9 років, 1 місяць, 16 днів. Також позивач зазначає, що трудова книжка є основним документом для підтвердження трудового стаж. Вважає дії відповідача щодо неврахування довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та про розмір заробітної плати. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.04.2021 року звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з додаванням необхідних для призначення пенсії документів, згідно п.2 ч.2 ст.114 розділу Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що не має правових підстав застосовувати надані довідки про пільговий стаж № 34/01-18 від 11.02.2020 р. та заробітну плату № 0/18-109 від 12.02.2020 року, які видані підприємством «Комтел», що знаходиться у м. Донецьку та відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» органи державної влади, які знаходяться на території перелічених населених пунктів, тимчасово не здійснюють свої повноваження, та відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи та особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Так, до загального стажу позивача не було враховано роботи, передбачені Списком № 2 за період з 27.07.1984 року по 12.09.1993 р., тобто 9 років, 1 місяць, 16 днів.

Не погодившись із діями відповідача щодо неврахуванням періоду роботи з 27.07.1984 року по 12.09.1993 р. та відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788).

Закон №1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон № 1058-IV розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017 року.

Суд зазначає, що Закон № 1058-IV є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, Закон № 1058-IV як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017 року.

Частиною 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вік позивача на дату звернення до пенсійного органу становив 55 років, страховий стаж особи 34 роки 3 місяці 23 дні.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону № 1058: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Як вбачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 26.07.1984 року остання працювала у спірні періоди:

- з 27.07.1984 р. по 31.10.1987 р. та 30.11.1989р. по 12.09.1993 р. - на посаді телефоніста міжміського зв`язку II класу у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, преобразовану у Міський виробничий технічний вузол;

- з 01.11.1987 р. по 29.11.1989 р. - на посаді телефоніста міжміського зв`язку III класу за період роботи з 01.11.1987р. по 29.11.1989 р. у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, преобразовану у Міський виробничий технічний вузол.

Для підтвердження наявного стажу роботи, крім вказаної трудової книжки надала довідку про підтвердження справжнього трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідного запису у ній від 11.02.2020 року № 34/01-18 та довідку про заробітну плату, яка враховується при обчисленні пенсії від 12.02.2020 року № 01/18-109, які надані Державним підприємством «Комтел»; наказ № 400 від 27.08.1993р. «Про підсумки атестації робочих місць згідно умов праці» з додатком № 1 «Список професій, робіт, що дають право на пільги», що завірені ДФ ПАТ «Укртелеком».

За результатами розгляду вказаних документів, пенсійним органом встановлено, що довідки про пільговий стаж № 34/01-18 від 11.02.2020 року та з/пл № 0/18-109 від 12.02.2020 року видані підприємством ДП "Комтел", що знаходиться в м. Донецьку.

У зв`язку із тим, що підприємство, яким видано вказані довідки, знаходиться тимчасово окупованій території Донецької області, відповідач не зарахував позивачу до пільгового стажу періоди роботи, які підтверджуються вказаними уточнюючими довідками.

Вище перелічені посади відносяться до Списку № 2.

Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Щодо не прийняття відповідачем до розгляду довідок наданих позивачем, оскільки останні видані органом, який непідконтрольні українській владі, суд зазначає наступне.

Згідно довідки від 11.02.2020 року № 34/01-18, виданої ДП «Комтел» у період з 27.07.1984р. по 12.09.1993р. позивач дійсно працювала телефоністом міжміського зв`язку у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, що передбачено Списком № 2, розділ: XXIX „Связь", підрозділ - код КП: 23100000 - 19093, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СССР № 10 від 26.01.1991 року.

Довідкою від 12.02.2020 року №01/18-109, виданою ДП «Комтел» визначено заробітну плату позивача за період з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року.

Слід зазначити, що в межах даної справи суд досліджує правомірність неприйняття відповідачем вказаних довідок на підставі того, що вони були видані органом, що знаходиться на непідконтрольній території України.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними Законом України від 05 червня 2014 року) у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Як вбачається з наданих позивачем довідок, вони видані ДП «Комтел», адміністрацією міста Донецьк, тобто видані на тимчасово окупованій території України, а саме у м.Донецьк, яке включене до Переліку територій на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Внаслідок чого, враховуючи частини 1 та 3 статті 9 вищезазначеного Закону вказані документи є недійсними і не створюють правових наслідків.

Разом з тим, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Отже, надання позивачу довідок, які підтверджують стаж роботи установою, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови йому у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17.

Отже, в ході розгляду даної справи та на підставі системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи позивача періоди її роботи на посаді телефоніста міжміського зв`язку II класу з 27.07.1984 р. по 31.10.1987 р. та з 30.11.1989р. по 12.09.1993 р., а також на посаді телефоніста міжміського зв`язку III класу з 01.11.1987р. по 29.11.1989 р. у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, реорганізовану 29.12.1984 р. у Міський виробничий технічний вузол зв`язку.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.04.2021 року та скасувати його.

З урахуванням наведеного, суд вбачає підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового трудового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди її роботи на посаді телефоніста міжміського зв`язку II класу з 27.07.1984 р. по 31.10.1987 р. та з 30.11.1989р. по 12.09.1993 р., а також на посаді телефоніста міжміського зв`язку III класу з 01.11.1987р. по 29.11.1989 р. у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, реорганізовану 29.12.1984 р. у Міський виробничий технічний вузол зв`язку.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.04.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 681,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_1 на посаді телефоніста міжміського зв`язку II класу за періоди роботи з 27.07.1984 р. по 31.10.1987 р. та з 30.11.1989р. по 12.09.1993 р., а також телефоніста міжміського зв`язку III класу за період роботи з 01.11.1987р. по 29.11.1989 р. у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, реорганізовану 29.12.1984 р. у Міський виробничий технічний вузол зв`язку, яка передбачена Списком № 2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.04.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового трудового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди її роботи на посаді телефоніста міжміського зв`язку II класу з 27.07.1984 р. по 31.10.1987 р. та з 30.11.1989р. по 12.09.1993 р., а також на посаді телефоніста міжміського зв`язку III класу з 01.11.1987р. по 29.11.1989 р. у Жданівській об`єднаній міській та міжміській телефонній станції, реорганізовану 29.12.1984 р. у Міський виробничий технічний вузол зв`язку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 26.04.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 681,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна