Рішення № 101444516, 29.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року Справа № 160/17612/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними дії відповідача, а саме: порушення права позивача на інформацію, яке полягає в наданні недостовірної інформації на запит позивача від 31.08.2021 року; зобов`язати відповідача повторно розглянути запит від 31.08.2021 року та надати достовірну інформацію.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач надав на запит позивачу недостовірну інформацію, оскільки відповідь на своє звернення зареєстроване 03.12.2020 року позивач отримав 22.07.2021 року. Отже надана відповідачем інформація є недостовірною, і позивач не маже зрозуміти скільки нерозглянутих звернень позивача перебуває на розгляді у відповідача.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав; копія ухвали суду від 29.09.2021 року отримав 07.10.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Відповідач 21.10.2021 року подав до суду клопотання про закриття провадження у справ.

Позивач 01.11.2021 року подав до суду свої заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року відмовлено відповідачу у клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Позивач направив відповідачу запит від 31.08.2021 року з проханням надати інформацію про те, скільки звернень та запитів позивача на отримання інформації перебуває на розгляді у відповідача.

Відповідач листом від 08.09.2021 року № 30.1/412.14/844.13/21/ЗІ повідомив позивача про надання витягу із системи електронного документообігу Секретаріату відповідача щодо звернень та запитів позивача, які станом на 08.09.2021 року перебувають на розгляді у відповідача.

З витягу із системи електронного документообігу Секретаріату відповідача щодо звернень та запитів позивача, які станом на 08.09.2021 року перебувають на розгляді у відповідача, копія якого міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що станом на 08.09.2021 року у відповідача перебуває на розгляді звернення позивача від 03.12.2020 року № М-19276.3/20.

Однак судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач відповідь на звернення позивача від 03.12.2020 року № М-19276.3/20 надав листом від 22.07.2021 року № 20965.4/М-19276.3/20/44, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача, які містяться у заяві про закриття провадження у справі від 21.10.2021 року.

Відповідач в доповнення листа Секретаріату відповідача від 08.09.2021 року № 30.1/412.14/844.13/21/ЗІ за результатами повторного розгляду запиту позивача від 31.08.2021 року надано позивачу оновлений витяг з системи електронного документообігу Секретаріату відповідача щодо звернень та запитів позивача, які перебували на розгляді станом на 08.09.2021 року, про що відповідач повідомив позивача листом від 12.10.2021 року № 30.1/468.14/11219/1/21.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частиною першою статі 7 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 16 Закону № 393/96-ВР передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Частиною першою статті 18 Закону №393/96-ВР регламентовано, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (ч.1 ст. 20 Закону №393/96-ВР).

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу положень Закону №393/96-ВР випливає, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Окрім того, Законом України «Про звернення громадян» регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у скарзі та належать до компетенції органу. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входить до його повноважень, звернення повинно бути направлено за належністю.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №815/1178/17 та від 30.11.2020 року у справі № 280/4698/19.

Отже, позивач має право не лише на інформацію, але й право на отримання достовірної та повної інформації.

Таким чином, судом на підставі письмових пояснень відповідача, які містяться у заяві про закриття провадження у справі від 21.10.2021 року, встановлено факт надання відповідачем не своєчасної та не повної (недостовірної) інформації на запит позивача від 31.08.2021 року листом від 08.09.2021 року № 30.1/412.14/844.13/21/ЗІ.

У відповідності з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин позовна вимога - визнати протиправними дії відповідача, а саме: порушення права позивача на інформацію, яке полягає в наданні недостовірної інформації на запит позивача від 31.08.2021 року, є обґрунтованою та піддягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги - зобов`язати відповідача повторно розглянути запит від 31.08.2021 року та надати достовірну інформацію, суд зазначає наступне.

Відповідач в доповнення листа Секретаріату відповідача від 08.09.2021 року № 30.1/412.14/844.13/21/ЗІ за результатами повторного розгляду запиту позивача від 31.08.2021 року надано позивачу оновлений витяг з системи електронного документообігу Секретаріату відповідача щодо звернень та запитів позивача, які перебували на розгляді станом на 08.09.2021 року, про що відповідач повідомив позивача листом від 12.10.2021 року № 30.1/468.14/11219/1/21.

Таким чином, відповідач у листі від 12.10.2021 року № 30.1/468.14/11219/1/21, який позивач отримав, що підтверджується письмовими поясненнями позивача, які містяться у його клопотанні/заяві від 01.11.2021 року, надав позивачу повну та досвідну інформацію на звернення позивача від 31.08.2021 року.

Отже, позивач під час розгляду даної справи розглянув повторно звернення позивача від 31.08.2021 року та надав позивачу повну та достовірну інформацію на звернення від 31.08.2021 року.

За вказаних обставин дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню; визнання протиправними дій відповідача у даному випадку є достатнім заходом спрямованим на поновлення порушених прав та законних інтересів позивача у даній справі.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України (вул. Інститутська, 21/8 м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини 21661556) з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України, а саме: порушення права ОСОБА_1 на інформацію, яке полягає в наданні недостовірної інформації на запит ОСОБА_1 від 31.08.2021 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 29.11.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.