Ухвала суду № 101444289, 29.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 листопада 2021 року Справа 160/22938/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 року представник ОСОБА_1 - Богач Віта Іванівна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 10.09.2020р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником за довіреністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач не надав доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 1082-IX від 15.12.2020 року, визначено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 встановлено, що позивачем заявлено дві похідні вимоги немайнового характеру, отже судовий збір підлягає сплаті у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як вбачається зі змісту ч.1, ч.2 ст.57 КАС України - представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з ч.1, 2 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425 XII (далі Закон №3425 XII), нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).

Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні, а також крім договорів оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення (п.1 ч.1 ст.38 Закону №3425 XII).

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано та подано до суду ОСОБА_2 . На підтвердження повноважень діяти в інтересах позивача до позовної заяви долучено світлокопію довіреності від 20.07.2020 року, складеної в м. Тель-Авів, Держава Ізраїль.

З тексту довіреності, виданої позивачем, судом встановлено, що на підставі ст. 6 ЦК України, позивач уповноважує ОСОБА_2 в тому числі, представляти його інтереси та бути його представником в судових органах України будь якої інстанції та юрисдикції, вести від його імені будь які адміністративні, цивільні, господарські та інші справи з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, потерпілому, скаржнику, заявнику, захиснику, стягувачу та боржнику, третій особі, здійснювати від його імені всі передбачувані законом процесуальні дії, у тому числі сплачувати за нього судовий збір, підписувати від його імені та подавати позови, заяви, скарги, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, подавати заперечення, заявляти відводи, клопотання, знайомитись з матеріалами справи, знімати з них копії, отримувати копії судових рішень, постанов, ухвал, інших документів, оскаржувати їх, розписуватись в їх отриманні.

Довіреність видана без права передоручення, строком на три роки та діє до 20.07.2023 року.

Зі змісту поданої до суду світлокопії довіреності слідує, що справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній довіреності засвідчений адвокатом -нотаріусом Лідією Тучинською (м.Тель-Авів, Ізраїль) та скріплений печаткою адвоката 20.07.2020 року. Матеріали адміністративного позову містять також світлокопію апостилю від 19.08.2020 року, засвідченого адвокатом Лідією Тучинською (підтверджено печаткою Мирового Суду Рішон Ле Ціона).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 р. та вступила в силу в Україні в 2003 році.

Згідно із ст.1 Гаазької конвенції (далі - Конвенція) ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Отже, у силу приписів пункту d ч.2 ст.1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ст.4 Конвенції передбачений в ч.1 ст.3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.

Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 р. №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 р. за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.

У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз`єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.

На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Разом з тим, додана до позовної заяви копія довіреності на підтвердження повноважень Богач Віти Іванівни діяти від імені позивача містить фотокопію апостилю на окремому аркуші, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.

Крім того, кількість скріплених аркушів довіреності з апостелем не підтверджена підписом посадової особи, яка проставляла апостиль, та не містить печатку компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Таким чином, з фотокопії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.

Як зазначено Верховним Судом в ухвалах від 05.01.2018 року та 15.01.2018 року у справах відповідно №826/7941/17, №820/2589/17 світлокопія документу у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України не є документом, що посвідчує повноваження учасника справи.

На підставі викладеного вище суддя дійшов висновку, що до позовної зави, підписаної представником позивача, на підтвердження повноважень останнього додано копії документів, які не відповідають приписам ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, позивач має надати належним чином посвідчену довіреність на представництво його інтересів у суді ОСОБА_2 .

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху надати до канцелярії суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 908,00 грн., сплаченого за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

- докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені позивача (оригінал апостилю, належним чином посвідчену довіреність на представництво інтересів в суді).

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна