Рішення № 101444146, 29.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10620/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Торчинської селищної ради про визнаття протиправним та скасування рішення від 14 липня 2021 року № 9/59 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 "; зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0000 га, яка знаходиться за адресою: с. Смолигів Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886200:04:000:1153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням Торчинської селищної ради від 14.07.2021 року №9/59 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:1153 та передачу її у власність, яке мотивоване тим, що документація, подана на затвердження, не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права власності на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та протиправним, з огляду на таке.

04.06.2020 рішенням Смолигівської сільської ради №37/32 позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності, орієнтовною площею 1,0000 га, згідно цільового призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Смолигівської сільської ради.

На підставі завдання на розробку проекту землеустрою від 04.06.2020 Приватним підприємством "СОТА НОВА" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0000 га за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада.

15.10.2020 отримано висновок №15794/82-20 про розгляд документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , відповідно до якого зауваження до проекту землеустрою відсутні.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.10.2020 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0000 га, за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, зареєстрована в Державному земельному кадастрі, якій присвоєно кадастровий номер 0722886200:04:000:1153.

Позивач вказує, що Земельним кодексом України передбачено виключні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а саме: проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 вказаного кодексу не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. У свою чергу позивач подав належним чином оформлений та погоджений проект землеустрою та правомірно очікував на його затвердження у визначеному законом порядку і строки.

На думку позивача, відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Вважає, що відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою носить суто загальний характер та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, що базуються на конкретних фактичних обставинах.

Також позивач вважаю, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а тому належним способом захисту її прав є зобов`язання Торчинську селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою судді від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив.

В обґрунтування заперечення щодо позову відповідач вказав, що 04.06.2020 рішенням Смолигівської сільської ради № 37/32 було надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, за межами населеного пункту Смолигівської ради, при цьому у даному рішенні не було зазначено територіальної прив`язки земельної ділянки, яка повинна була утворитись внаслідок виготовлення проекту землеустрою. Проте землевпорядною організацією з невідомих для відповідача правових підстав було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в межах земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:1076 (площа 33,4311 га), яка належала на праві комунальної власності Смолигівській сільській раді, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація права власності індексний номер 161537932, який сформований 29.03.2019 року.

Рішенням Торчинської селищної ради від 30.11.2020 № 1/23 Смолигівську сільську рада реорганізовано шляхом приєднання до Торчинської селищної ради, пунктом другим якого встановлено, що Торчинська селищна рада є правонаступником всього майна Смолигівської сільської ради. Отже право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722886200:04:000:1076 (площа 33,4311 га) перейшло до Торчинської селищної ради.

Відповідач зазначає, що Торчинська селищна рада при прийнятті рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу керувалась частиною сьомою статті 186 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття рішення (а саме редакція Закону № 1423-ІХ від 28.04.2021), відповідно до якої органу місцевого самоврядування надано повноваження перевіряти проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Документація, подана на затвердження, не відповідає нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій", оскільки розроблена у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є не сформованою земельною ділянкою, а не так як вимагає Закон - через виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Отже, формування земельної ділянки з частини вже сформованої земельної ділянки, що має кадастровий номер, відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Додатково зазначає, що вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 0722886200:04:000:1076 (площа 33,4311 га) із кадастрової карти при розробленні проекту землеустрою щодо відведення є порушенням частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації на земельну ділянку, що в свою чергу призвело до порушення прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку. З урахуванням вищевикладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 18.05.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, на території Смолигівської сільської ради.

Рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04.06.2020 №37/32 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради.

За замовленням позивача Приватним підприємством "СОТА НОВА" виготовлено 23.07.2020 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада. Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 15.10.2020 №15794/82-20, підготовленого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, розроблений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та погоджений.

На підставі вищезазначеного проекту землеустрою та у зв`язку з його погодженням земельну ділянку зареєстровано 22.10.2020 Відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 0722886200:04:000:1153, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-0710572152020 від 22.10.2020.

Судом також встановлено, що рішення Торчинської селищної ради від 30.11.2020 року № 1/23 (джерело - http://torchynska.gromada.org.ua/docs/554271/) Смолигівську сільську рада було реорганізовано шляхом приєднання до Торчинської селищної ради. Пунктом другим даного рішення було встановлено, що Торчинська селищна рада є правонаступником всього майна Смолигівської сільської ради.

У подальшому, позивач звернулася до Торчинської селищної ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:1153 та передачу її у власність.

Рішенням Торчинської селищної ради від 14.07.2021 № 9/59 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: с. Смолигів Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886200:04:000:1153, згідно до частини сьомої статті 186 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю документації із землеустрою. Вказане рішення мотивоване тим, що документація, подана на затвердження, не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

При вирішенні даного спору суд керується такими мотивами.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з підпунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою-дев`ятою статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою) визначено, що ромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як свідчать матеріали справи, Смолигівська сільська рада Луцького району Волинської області рішенням від 04.06.2020 №37/32 надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га.

На замовлення позивача проект землеустрою виготовлено Приватним підприємством "СОТА НОВА", який погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 15.10.2020 №15794/82-20.

На час погодження проекту землеустрою діяла норма статті 186-1 ЗК України, у відповідності до якої проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

При цьому з вищенаведених норм ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 №820/4852/17, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, від 22.10.2020 у справі №808/3083/17 та їх відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стало те, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки. При цьому, відповідач посилається на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення від 14.07.2021 № 9/89 керувався частиною сьомою статті 186 ЗК України, в редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-ІХ).

З приводу цього суд зазначає, що відповідно до Закон № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 ЗК України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено частиною сьомою статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З огляду на викладене, суд зазначає, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, норми частини дев`ятої статті 118 ЗК України, яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Водночас перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Як зазначалося вище, позивач, звертаючись до Торчинської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, подала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, що виготовлений Приватним підприємством "СОТА НОВА" та погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 15.10.2020 №15794/82-20, згідно з яким розроблений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства.

Таким чином, оскільки позивач отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовила проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку у відповідності до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, то у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач фактично не погодився із рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04.06.2020 №37/32, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради. Відповідач вважає, що у спірному випадку позивачу слід виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, оскільки землевпорядною організацією з невідомих для нього правових підстав було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в межах земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:1076 (площа 33,4311 га), яка належала на праві комунальної власності Смолигівській сільській раді, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація права власності індексний номер 161537932, що сформований 29.03.2019 року. При цьому, зазначає, що вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 0722886200:04:000:1076 (площа 33,4311 га) із кадастрової карти при розробленні проекту землеустрою щодо відведення є порушенням частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації на земельну ділянку, що в свою чергу призвело до порушення прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку.

З цього приводу суд зазначає, що Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області, як органом місцевого самоврядування, прийнято рішення від 04.06.2020 №37/32 про надання дозволу саме на розробку проекту землеустрою, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. При цьому, таке рішення є не нормативним актом суб`єкта владних повноважень, а актом його індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для подальшого його скасування. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відображеною у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 2340/4521/18.

Крім того, відповідач у відзиві стверджує, що земельна ділянка (кадастровий номер 0722886200:04:000:1076 (площа 33,4311 га) в порушення частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України вилучена із Публічної кадастрової карти України, однак не надає доказів вчинення будь-яких дій для відновлення порушених прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку. Відтак, відсутність такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі унеможливлює виготовлення технічної документації із землеустрою щодо її поділу.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0000 га, за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, зареєстрована 22.10.2020 Відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у Державному земельному кадастрі, якій присвоєно кадастровий номер 0722886200:04:000:1153, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-0710572152020 від 22.10.2020.

У відповідності до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;

л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Частинами 1-3 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до частини 4 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відтак, земельна ділянка кадастровий номер 0722886200:04:000:1153 на даний час є сформованою, а тому твердження відповідача про те, що документація, подана на затвердження, не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права власності на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки не відповідає дійсності. Суд звертає увагу на те, що проектна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлена землевпорядною організацією у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, а також погоджена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час такого погодження.

Інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено.

З урахуванням викладеного суд вважає, що наведені відповідачем у рішенні від 14 липня 2021 року № 9/59 підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованими, а відтак відповідне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства, є протиправним, та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, враховуючи таке.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16).

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1153, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 27.08.2021 № 0.0.2281748804.1.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 року № 9/59 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 ";

Зобов`язати Торчинську селищну раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, кадастровий номер 0722886200:04:000:1153, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торчинської селищної ради (45612, Волинська область, Луцький район, селище міського типу Торчин, вулиця Незалежності, будинок 103, код ЄДРПОУ 04333158) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук