Вирок № 101440843, 22.11.2021, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/815/20

провадження №1-кп/457/13/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі:

головуючого судді Марчука В.І.,

секретарі судового засідання Мазурик В.В., Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці матеріали кримінальних проваджень № 12020140140000059 від 12 лютого 2020 рокута № 12020140140000193 від 08 липня 2020 рокупро обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комарно Городоцького району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 05 листопада 2014 року Городоцьким районним судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 03 жовтня 2017 року Трускавецьким міським судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та 6 (шість) місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ключборк, Воєводство Опольське, Республіка Польща, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

за участю: прокурора Дзерина О.М.,

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

захисників Годись Н.В. та Стельмащука М.Д.,

потерпілого ОСОБА_3 ,-

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що ОСОБА_1 будучи раніше судимим 05 листопада 2014 року Городоцьким районним судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 03 жовтня 2017 року Трускавецьким міським судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та 6 (шість) місяців, на шлях виправлення не став, а повторно вчинив умисний злочин проти власності.

Так, 10 лютого 2020 року о 02 год. 30 хв., ОСОБА_1 повторно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, повторно, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 три удари в область живота, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді трьох синців на передній черевній стінці, які відносяться до легкого ступеня тяжкості, після чого заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 1000 доларів США, які згідно з курсом Національного банку України становлять 24530 гривень, 150 Польських злотих, які згідно з курсом Національного банку України становлять 945 гривень та 1100 гривень, чим ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 26575 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винність у вчиненому не визнав та пояснив, що вночі 10 лютого 2020 року придбав спиртні напої у ОСОБА_4 . Приблизно через годину часу після випитих алкогольних напоїв він з ОСОБА_2 повернулись до ОСОБА_3 та між ними почався словесний конфлікт через те, що останній продав поганий напій. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не було заподіяно. Після чого ОСОБА_2 визвав свого знайомого і вони поїхали на заправку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винність у вчиненому не визнав та пояснив, що 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 запропонував купити хороший алкогольний напій. Після чого він пішов і купив його, вони випили цей напій і зрозумівши що алкогольний напій є поганим, вирішили зайти до потерпілого ОСОБА_3 , щоб лише поговорити. ОСОБА_3 запросив їх зайти до нього додому. Вони розмовляли в коридорі. Більше нікого в нього вдома він не бачив. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не наносили. Потерпілий хотів повернути ОСОБА_1 грошові кошти, за які той купив алкогольний напій.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 прийшов до нього по спиртний напій. Він помилково дав інший напій. Після деякого часу, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 прийшли до нього і висловлювали незадоволення щодо проданого напою, так як комусь стало погано та просили 1500 грн. за це. Йому було нанесено два удари в область живота, спочатку ОСОБА_1 а потім ОСОБА_2 . Спочатку 600 грн. він віддав ОСОБА_1 , проте він сказав що це замало, пішовши в кімнату і взяв ще кошти в розмірі 500 грн. В кімнату пішов за ним ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в якій була і ОСОБА_6 . ОСОБА_2 забрав кошти 1000 доларів і 150 злотих.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченими, їх винуватість підтверджується сукупністю наступних доказів:

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 10 лютого 2020 року до нього подзвонив ОСОБА_2 . Він під`їхав до ОСОБА_2 на вл Стебницьку у м. Трускавець до магазину «Болонья», звідки забрав останнього з ОСОБА_1 і відвіз на АЗС;

- показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , яка підтвердила, що під час проведення впізнання, де їй було показано фотознімки осіб, серед яких вона впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12 лютого 2020 року, згідно якого вбачається що до Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області звернувся ОСОБА_3 , про те що просить прийняти міри до невідомих осіб, які 10 лютого 2020 року перебуваючи у його квартирі відкрито заволоділи його грошовими коштами /арк. справи 195/;

- протоколом огляду місця події від 12 лютого 2020 року з додатками, згідно якого вбачається що об`єктом огляду є квартира АДРЕСА_4 /арк. справи 196/;

- висновком судово-медичного експерта №57 від 12 лютого 2020 року, згідно якого вбачається, що у громадянина ОСОБА_4 , малися тілесні ушкодження у вигляді трьох синців на передній черевній стінці. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок взаємодії з тупим твердим предметом, що мали обмежені діючі поверхні, не виключено, в термін, вказаний обстежуваним, тобто 10 лютого 2020 року і відносяться до легкого ступеня тяжкості /арк. справи 210/;

- відповіддю на запит слідчого від 10 березня 2020 року Приват Банку щодо курсу долару США та Польського злотого станом на 10 лютого 2020 року /арк. справи 211/;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 березня 2020 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 впізнає особу під №2, що відкрито заволоділа його грошовими коштами 10 лютого 2020 року. Особа під №2 – ОСОБА_2 /арк. справи 212-215/;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 березня 2020 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 впізнає особу під №1, що відкрито заволоділа його грошовими коштами 10 лютого 2020 року. Особа під №1 – ОСОБА_1 /арк. справи 216-219/;

- протоколом проведення слідчого експерименту з фото таблицею від 11 березня 2020 року, згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 відтворив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень та відкритого заволодіння його грошовими коштами 10 лютого 2020 року /арк. справи 220-223/;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 червня 2020 року, згідно якого вбачається, що свідок ОСОБА_8 впізнає особу під №2, яка 10 лютого 2020 року вчинила по відношенню до ОСОБА_4 насильницькі дії та відкрито викрала його грошові кошти. Особа під №2 – ОСОБА_1 /арк. справи 224-229/;

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він повторно вчинив викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Відповідно до ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим злочин є тяжким злочином.

Суд не надає віри визнанню ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки останній визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, після дослідження всіх доказів к кримінальному провадженні. Такі покази, на думку суду, надані суду з метою пом`якшення кримінальної відповідальності за вчинене.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, а саме те, що він раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, на обліку в лікаря-психіатра чи в лікаря-нарколога не перебуває, його матеріальне становище, те, що у нього на утриманні є малолітні діти, позитивну характеристику за місцем проживання, думку потерпілого ОСОБА_3 , який жодних претензій до обвинуваченого не має, наголосив, що йому матеріальну шкоду відшкодовано (про що подав до суду письмову заяву), тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції частини статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності.

Суд вважає, що таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів. Одночасно суд враховує, що ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, що у своїй сукупності засвідчує підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_1 . Суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів. Таким чином, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засуджених є їх виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. Призначення покарання у виді позбавлення волі відповідатиме поняттю та меті злочинів. Зважаючи на обставини вчиненого злочину, підстав для звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з застосуванням ст. 75 КК України відсутні. Наявність на утриманні малолітніх дітей (на чому наполягає обвинувачений ОСОБА_1 як на підставу для застосування відносно нього ст. 75 КК України) не може слугувати обставиною дл пом`якшення покарання, оскільки ОСОБА_1 не працевлаштований, відповідно не має постійного доходу, а, отже, не має засобів утримувати дітей. Покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, на думку суду, сприятиме його меті і є необхідним для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень. З огляду на наведене суд приходить до переконання, що його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів є неможливими без ізоляції від суспільства.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , є добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, судом не встановлено.

Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Відповідно до ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим злочин є тяжким злочином.

Суд критично оцінює заперечення ОСОБА_2 вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки факт вчинення ним протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доводиться іншими доказами, зібраними у ході судового розгляду. Одночасно заперечення ОСОБА_2 своєї вини суд розцінює як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, при яких його вчинено, особу обвинуваченого, який є людиною молодого віку, офіційно не працює, на обліку в лікаря-психіатра чи в лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходили, думку потерпілого ОСОБА_3 , який жодних претензій до обвинуваченого не має, наголосив, що йому матеріальну шкоду відшкодовано (про що подав до суду письмову заяву), відсутність обставин, що обтяжують покарання та приходить до висновку, що покарання за вчинене слід призначити відповідно до санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання санкцією вказаної статті не передбачені.

Одночасно враховуючи думку потерпілого щодо призначення покарання ОСОБА_2 , повне відшкодування шкоди потерпілому, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, а тому його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , є добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, судом не встановлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, судових витрат немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 07 липня 2020 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишити без змін.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покараня у виді чотирьох років двох місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком два роки, якщо він впродовж встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: В. І. Марчук