Ухвала суду № 101437480, 29.11.2021, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/431/15-ц

Номер провадження № 6/699/41/21

УХВАЛА

щодо відводу судді

29.11.2021 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області цивільну справу за заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вказана заява обґрунтована тим, що на даний час на підставі договору відступлення права вимоги від 05.11.2020 року до ТОВ «ФК ФОРТ» перейшло право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановленої рішенням Черкаського апеляційного суду від 20.01.2020 року заборгованості за кредитним договором №120/РП/39/2008-840 від 18.03.2008 року, у зв`язку з чим виникла необхідність у заміні стягувача у відкритому виконавчому провадженні.

Ухвалою суду від 11.11.2021 року вказана заява прийнята до провадження суддею Корсунь-Шевченківського районного суду Свиткою С.Л. та призначена до розгляду на 29.11.2021 року.

До початку судового засідання головуючий у справі суддя Свитка С.Л. повідомив, що він є сусідом боржників, оскільки проживає в одному з ними під`їзді багатоквартирного будинку, а з матір`ю боржника у нього існують добросусідські відносини, у зв`язку з чим вважав неможливим розгляд даної справи під його головуванням та заявив про самовідвід.

Сторони у справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим свої міркування щодо заявленого самовідводу не висловили.

У зв`язку з неявкою сторін у суд, що в даному випадку не є перешкодою для розгляду заявленого самовідводу, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч.2 ст.247 ЦПК України.

Таким чином, обміркувавши доводи судді щодо заявленого самовідводу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), перелік яких визначений ст. ст. 36, 37 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу, якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Так, у рішенні від 15.10.2009 у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15.07.2005 у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Відповідно до висновку покладеного в основу рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 09.01.2013 р. у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, п. 104) безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

У вказаному пункті рішення суд зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (її) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Ураховуючи, що боржники у справі є сусідами судді Свитки С.Л., а з матір`ю останнього у нього існують добросусідські відносини, суд прийшов до висновку, що вказані обставини можуть викликати сумнів в неупередженості та об`єктивності головуючого при розгляді даної справи, у зв`язку з чим самовідвід, заявлений заявлений суддею, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.36, 40, 41 ЦПК України,

Суд

УХВАЛИВ:

Самовідвід головуючого у справі судді Свитки С.Л. задовольнити.

Справу передати для проведення повторного автоматизованого розподілу до канцелярії Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя Свитка С.Л.