Ухвала суду № 101436991, 25.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17968/19

Провадження № 6/643/443/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2021 Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Єрмак Н.В.

при секретарі Постульзі О.Г.

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2021 року, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Московський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Управління служб у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління служб у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 про участь діда і баби у вихованні онука.

В обґрунтування заяви вказує, що зазначене рішення суду перебуває на примусовому виконанні в Московському відділі державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Неможливість забезпечення побачень пов`язана не з перешкодами з її боку, а з агресивною поведінкою ОСОБА_3 , наслідком чому стало категоричне небажання дитини бачитися з батьком.

Через це у серпні 2021 року заявник звернулась до психолога для психологічного обстеження дитини. За результатами складено висновок, відповідно до якого зустрічі з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є сильними стрес-факторами для дитини, які викликають у нього тимчасові панічні атаки, почуття страху, відчаю, гніву, та формують постійний стан тривоги, страху, образи, викликають в його психіці захисний механізм витіснення, появу стресу, що вплинуло через нервово-психічне перенапруження на зникнення снів, появу нервових тиків, більш частому захворюванню на ГРВІ.

З урахуванням викладеного, просить відстрочити виконання рішення суду у справі строком на один рік.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали заяву та просили її задовольнити з наведених вище підстав.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти задоволення заяви заперечували, посилаючись на необґрунтованість заяви і на те, що через рік ситуація не зміниться на краще, а позбавлення батька та діда з бабою можливості бачитися і спілкуватися з дитиною протягом року, безперечно призведе до невиправних наслідків втрати будь-якого зв`язку з дитиною. Зазначили, що заявник перешкоджає у побаченях з дитиною та настроює його проти батька.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2021 року, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у вихованні, спілкуванні та побаченні з сином – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усунуто перешкоди ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити порядок участі у вихованні дитини згідно з наступним графіком побачень: перша, третя субота місяця з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв., друга, четверта неділя кожного місяця з 10 год. до 12:00 год., кожну середу та четвер з 19 год. до 20 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_2 , а також шляхом проведення спільного із дитиною відпочинку під час відпустки строком не менше десяти календарних днів щороку з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів та за домовленістю між батьками дитини.

Встановлено наступний спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша, третя субота місяця з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв., друга, четверта неділя кожного місяця з 10 год. до 12:00 год., кожну середу та четвер з 19 год. до 20 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_3 попереджати ОСОБА_2 про неможливість прибуття або підтвердження свого прибуття будь-яким способом, який допускає можливість його фіксування.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вихованні, спілкуванні та побаченні з онуком – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити наступний спосіб участі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вихованні онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної п`ятої суботи місяця з 15:00 до 19:00 годин без присутності матері дитини - ОСОБА_2 .

Рішення набрало законної сили.

Постановами державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харкова) від 03.08.2021 року, закінчені виконавчі провадження в зв`язку з повним виконанням рішення суду.

На думку заявника, станом на цей час виникла потреба у відстрочці виконання судового рішення в інтересах дитини, оскільки реально існують обставини, які безпосередньо перешкоджають виконанню рішення суду, а саме незадовільний психологічний стан дитини, який підтверджується висновком фахівця в галузі психології, юриспруденції та математики ОСОБА_7 щодо психологічного дослідження малолітньої дитини ОСОБА_6 .

Дослідивши вказаний висновок психолога щодо психологічного дослідження дитини заявника, суд критично його оцінює з точки зору доведеності підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Так, фактичні обставини у вказаному висновку викладені і враховані зокрема зі слів заявника. При психологічному дослідженні малолітньої дитини психологом відмічається, що психологічне навантаження на дитину у випадку, коли він вимушений приймати участь у побаченнях з батьком та бабою з дідом, можуть завдати шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю.

Приписами ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення строку його виконання на новий строк, визначений судом.

Підстави для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення визначені ч. 3 ст. 435 ЦПК України, яка визначає, що вказане рішення приймається судом у разі наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

У пункті 105 рішення «Хабровскі проти України» (заява 61680\10) від 17 квітня 2013 року, ЄСПЛ зазначає наступне «Суд послідовно встановлював, що позитивний обов`язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз`єднатися з їхніми дітьми, та обов`язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов`язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз`єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов`язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції. Якщо контакти з одним із батьків можуть виявитися такими, що загрожують цим інтересам або порушують ці права, саме національні органи забезпечують справедливий баланс між ними (див. рішення від 24 квітня 2003 року у справі «Зильвестер проти Австрії», заяви №36812/97 та № 40104/98, п. 58).

В п. 106 цього ж рішення ЄСПЛ наголошує, що «у справах, пов`язаних з виконанням рішень у сфері сімейного права, Суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, Суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. У справах цього типу адекватність заходу визначається швидкістю його виконання, оскільки сплив часу може мати невиправні наслідки для взаємовідносин між дитиною та одним із батьків, який не живе з нею».

Сприймаючи зміст означених вище наданих заявником доказів щодо небажання дитини спілкуватися у будь-якій формі з біологічним батьком та його батьками, певні негативні спогади про батька, суд вважає, що у даному разі не слід обмежувати на рік батька у спілкуванні з дитиною, щоб уникнути невиправних наслідків для взаємовідносин між ними, з урахуванням того, що дитина тривалий час проживає окремо від батька, і між ним, його батьками і матір`ю дитини очевидно існує стійкий конфлікт.

На думку суду, відстроченням виконання судового рішення на один рік, тільки ускладниться проблема виконання рішення в подальшому, адже жодних обґрунтованих доводів, що за спливом зазначеного проміжку часу відбудуться зміни ставлення дитини до біологічного батька та баби з дідом, заявником не наведено.

Такий захід, як тривале обмеження батька у спілкуванні з дитиною є прямим втручанням в конвенційне право, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і державним органам не можна виправдовувати втручання виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, за допомогою професійного психолога шляхом психокорекційної та профілактичної роботи з дитиною, щоб відновити його позитивний психоемоційний стан, психологічних консультацій з батьками з питань усвідомленого батьківства.

Крім того, передбачений ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження» порядок примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною також забезпечує проведення виконавчих дій з забезпеченням найкращих інтересів дитини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Надані сторонами відеозаписи та листування в соціальних мережах, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.259,260,353,435 ЦПК України, суд, -,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області.

Суддя Єрмак Н.В.