Ухвала суду № 101436973, 29.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/458/14-ц

Провадження № 6/643/184/21

УХВАЛА

29.11.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

про заміну сторони стягувача його правонаступником у справі

№ 643/458/14-ц

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

до ОСОБА_1

про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2014 року частково задоволені позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СL-703/214/2007DD01.11 від 01 листопада 2007, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 46 377, 41 доларів США, заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 9 089, 88 доларів США, всього 5 5467, 29 доларів США, що за курсом встановленим НБУ станом на 01 січня 2014 року (7,993 гривень за 1 долар США) становить 443350,05 грн., суму пені у розмірі 44 3350, 05 гривень, а всього 886 700, 10 грн. (вісімсот вісімдесят шість тисяч сімсот гривень 10 копійок), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2014 року набрало законної сили 04.04.2014 року та на теперішний час не виконано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі –заявник) звернулось до Московського районного суду м. Харкова із заявою в якій просило суд:

- замінити вибулого стягувача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» у справі № 643/458/14-ц за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № CL-703/214/2007;

- розгляд заяви про заміну сторони у справі здійснювати у відсутність представника заявника.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що 26.09.2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 4-09/18, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за договором кредиту № CL-703/214/2007, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Учасники процесу у судове засідання 29.11.2021 року не з`явилися, належним чином були повідомленні про дату, час та місце судового розгляду.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі представників учасників справи.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заяву про заміну стягувача його правонаступником у справі № 643/458/14-ц, суд вирішив задовольнити її, враховуючи наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто, може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що 23.08.2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладеного Договір № 146-08/18 про участь у конкурсі на укладення договору.

Згідно з п. 1.1. Договору № 146-08/18, предметом Договору, що буде укладатися засновником конкурсу з переможцем конкурсу, є портфель заборгованості, що складається з сукупності прав вимоги за 863 кредитних договорів (надалі – «Договір Факторингу»). Проект договору факторингу, що буде укладений з переможцем конкурсу, наведений у додатку до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.7. Договору № 146-08/18, з переможцем укладається договір факторингу однією з істотних умов якого є запропонований переможцем обсяг фінансування під відступлення права вимоги. Договір укладається не пізніше 14 днів з дати письмового повідомлення переможця засновником конкурсу.

Сторони прийшли згоди, що умовою участі у учасника конкурсу у конкурсі є сплата гарантійного внеску (п. 3.1. Договору 146-08/18).

Пунктом 3.3. Договору № 146-08/18 передбачено, що за погодженням сторін розмір гарантійного внеску за цим договором складає 2 500 000, 00 грн.

У разі, якщо Учасник Конкурсу буде визнаний переможцем, то при виконанні укладеного договору факторингу сторони будуть враховувати гарантійний внесок в обсяг фінансування клієнта, як виконання зобов`язань фактора (п. 3.5. Договору 146-08/18).

З копії платіжного доручення № 40 від 31.08.2018 року вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна» грошові кошти у розмірі 2 500 000, 00 гривень. В графі призначення платежу вказана гарантійний внесок, згідно договору №146-08/18 про участь у конкурсі на укладення договору від 23.08.2018 року. Без ПДВ.

26.09.2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 4-09/18, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (клієнт) передало (відступило) фактору ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту ТОВ «ОТП Факторинг Україна», стає кредитором за кредитними договорами.

Згідно з п. 1.2. Договору фактор здійснює фінансування клієнта шляхом передачі грошових коштів в розпорядження клієнту за відступлення Прав вимоги за плату, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору, за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання усіх зобов`язань за кредитними договорами.

Права вимоги за кредитними договорами переходять до фактора з моменту виконання зобов`язання щодо перерахування всіх платежів, визначених п. 7 цього Договору, на підставі Акту приймання-передачі Реєстру боржників, форма якого наведена у Додатку 3 до цього договору (п. 1.5. Договору).

Пунктом 7 Договору передбачено, що сторони домовились, що сума фінансування складає 730 000, 00 грн. без ПДВ, станом на дату підписання сторонами цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 13.1. Договору).

За змістом додатку № 1 до Договору № 4-09/18 від 26.09.2018 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № № CL-703/214/2007 від 01.11.2007 року, за яким боржником є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості – 443 350, 05, з яких: 370 694, 64 - сума боргу за кредитним договором, 72 655,41 - загальна сума процентів прострочених на суму заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 у справі № 6-122цс13 суд дійшов правового висновку про те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Правова позиція Верховного суду України обґрунтована тим, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», а також згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід`ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Оскільки, виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Обов`язковість виконання судових рішень, як невід`ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст. 6, 13, ст.1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду, прийнятому у справі «Soering проти Сполученого королівства», де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами та виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Одночасно суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсним вищевказаного правочину про відступлення права вимоги.

Вирішуючи питання про заміну сторони суд виходить з того, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 76-80, 86 ЦПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі № 643/458/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № CL-703/214/2007.

Керуючись ст. ст. 13, 18, 442 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити.

2. Замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» у справі № 643/458/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № CL-703/214/2007.

3. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.11.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко